Дата документу 13.09.2012 Справа №22-ц-3226/12
Справа № 22ц-3226 /12 Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
13 вересня 2012 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого: Бєлка В.Ю.
суддів:Забіяко Ю.Г.
Глазкової О.Г.
при секретарі:Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи -Комунальне підприємство «ВРЕЖО № 3», ОСОБА_8 про стягнення оплати за комунальні послуги, -
У лютому 2012 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з вказаним позовом до ОСОБА_7, який в процесі розгляду справи уточнювали.
В обґрунтування позову зазначалось, у квартирі АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, проживає відповідач ОСОБА_7 з неповнолітнім сином ОСОБА_9 та відповідно користуються всіма комунальними послугами.
Позивачі, як власники квартири, сплатили вартість наданих відповідачу комунальних послуг з січня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 7 417,44грн.
Оскільки відповідач ОСОБА_7 відмовляється відшкодувати кошти, витрачені на оплату позивачами комунальних послуг, просили суд стягнути з неї на свою користь 7 417,44грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не було досягнуто угоди про плату за користування квартирою, а відтак відсутні правові підстави в силу ч.1 ст.162 Житлового кодексу України.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Позивачі звертаючись до суду не вимагали стягнути з відповідача плату за користування квартирою, а просили відшкодувати сплачені ними кошти за надані відповідними установами та спожиті відповідачем комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Комунальні послуги, це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, а споживач -це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-IV від 24.06.2004 року).
Як зазначено в ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Як установлено судом, в квартирі АДРЕСА_1, що належить позивачам на праві спільної сумісної власності, проживає відповідач ОСОБА_7 з неповнолітнім сином ОСОБА_9, та відповідно користуються всіма комунальними послугами, про що відповідачем не заперечувалось.
Позивачі, як власники квартири, сплатили вартість наданих відповідачу комунальних послуг з січня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 7 417,44грн., що підтверджується наданими квитанціями (а.с.32-46, 60-61).
Ці послуги дійсно надавались та по їх оплаті виставлялися рахунки, що витікає з листів та особових рахунків, наданих до суду апеляційної інстанції Філією Концерну «Міські теплові мережі»Шевченківського району м.Запоріжжя, Комунальним підприємством «Водоканал», Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №3».
Оскільки відповідач ОСОБА_7 не відшкодувала кошти, витрачені позивачами на оплату комунальних послуг, які вона спожила за період з січня 2011 року по лютий 2012 року, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивачів 7 417,44грн. і понесених судових витрат в розмірі 321,90грн. (при подачі позову 214,60грн. та при подачі апеляційної скарги 107,30грн.).
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.214, 215 ЦПК України зазначених положень закону до уваги не взяв; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що відповідач користується займаним приміщенням; отримує як споживач всі надані житлово-комунальні послуги, але не сплачує за них.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2012 року у цій справі -скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 7417,44грн., а також понесені судові витрати в розмірі 321,90грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: