Справа №0309/5367/2012
Номер провадження 2-а/0309/5738/2012
03.04.2012 року смт. Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Труш В. О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання його нарахувати і виплатити щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, передбаченому ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання його нарахувати і виплатити щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, передбаченому ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У зв'язку з цим, відповідно до ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем йому повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.
Відповідачем на порушення вимог зазначеної статті Закону згадані доплати виплачуються в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що є значно меншими.
Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативним актами, при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені Законом , а не згаданою постановою.
Крім того, є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинен був отримати від відповідача щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат, натомість управлінням праці та соціального захисту населення Любеншівської районної державної адміністрації виплачена допомога на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 90 грн., на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважає дії відповідача протиправними, оскільки останні суперечать ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та сума щорічної допомоги на оздоровлення 2011 роки повинна складатись з п"яти мінімальних заробітних плат на час виплати.
Просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь недоотримані кошти, передбачені Законом з 18 квітня 2011 року по день припинення права на дані виплати та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік та здійснити виплату недоотриманих коштів та звернути постанову до негайного виконання.
Відповідач до суду заперечення проти позову у встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України строк не подав. Відповідно до розписки, копію ухвали про відкриття скороченого провадження відповідач отримав 21 березня 2012 року.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до часткового задоволення.
В суді встановлено, що Позивач проживає в АДРЕСА_1, що стверджено відміткою в паспорті та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 с. Позивачці встановлена друга група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено довідкою НОМЕР_2.
Згадане село, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України №107-VI від 28.12.2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладена в новій редакції, згідно якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зміни, внесені підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Саме з цієї дати позивач набув право на отримання у 2008 році допомоги в розмірі, визначеному ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційльне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, що визнані неконституційними і є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Посилання відповідача на положення Постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" про встановлення обмежених розмірів допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", установлено порядок виплати доплат за роботу у зоні добровільного гарантованого відселення, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу у такій зоні проводиться центрами по нарахуванню та виплаті соціальної допомоги, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій за місцем реєстрації громадян, працюючим і непрацюючим громадянам, пенсіонерам (п.4.2).
Таким чином, до повноважень Управління праці та соціального захисту населення Любешівської райдержадміністрації належить нарахування та виплата позивачеві зазначеної допомоги.
Дії відповідача щодо невиплати в повному розмірі щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону є неправомірними.
Позовні вимоги щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації нараховувати та виплачувати Позивачу доплати в подальшому не підлягають до задоволення, оскільки невідомо чи будуть порушені права та інтереси Позивачки в майбутньому. В зв'язку з чим суд при винесенні постанови не може оцінювати правовідносини, які на момент розгляду ще не існують, та приймати відповідне рішення.
Управлінням праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації в червні 2011 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 120 грн. за 2011 рік.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав 18.10.2011 року. Отже, шестимісячний строк дотримано позивачем щодо позовних вимог за 2011 рік.
Правовий статус потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідів 2 групи визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 цього Закону, позивач, як інвалід 3 групи, має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат. При цьому, частиною 7 ст. 48 Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, встановлений Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зменшувати встановлені останнім розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Як встановлено в суді, одноразова допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн., як інваліду 2 групи за 2011 рік виплачена Позивачу в червні 2011 року, тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Таким чином, Управлінням праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації допущена протиправна бездіяльність, що виразилась у не донарахуванні та не виплаті Позивачу разової допомоги на оздоровлення за 2011 рік, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В 2011 році виплати щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС інвалідам 3 групи регламентувались Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р. Тому бездіяльність відповідача, яка виразилась у не донарахуванні та не виплаті Позивачу разової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправною.
Враховуючи наявність у позивача передбаченого ст. 46 Конституції України права на соціальний захист, та передбаченого ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не виходить за межі позовних вимог, заявлених Позивачем у частині вимоги про стягнення недоплачених сум та приходить до висновку про необхідність зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Любешівському районної державної адміністрації донарахувати відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Позивачу недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду 2 групи за 2011 рік та забезпечити виплату цих коштів.
На підставі вищенаведеного. захисту підлягає право позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати в межах шестимісячного строку позовної давності по день винесення рішення. Позивач звернувся до суду з позовом 18 жовтня 2011 року, тому позовні вимоги підлягають до задоволення з 18 квітня 2011 року по 03 квітня 2012 року.
Керуючись ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст.ст.9, 11, 71, 99, 100, 158, 160 ч.3, ст.ст.161, 163, 186, 183-2, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.37, 39, 70, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації виплатити одноразову допомогу на оздоровлення за 2011 рік та щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірах, передбачених ст. ст. 37, 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за період з 18 квітня 2011 року по 03 квітня 2012 року на підставі положень ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації донарахувати відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду другої групи (перша категорія) за 2011 рік з розрахунку п"яти мінімальних заробітних плат та виплат які були проведені за даний період та забезпечити виплату цих коштів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилається особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/ Труш В. О.
Згідно з оригіналом.
Суддя Любешівського
районного суду Труш В. О