Дата документу 13.09.2012 Справа №22-ц-4984/12
Справа № 22-4984/12р. Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко І.М.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
13 вересня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлка В.Ю.
суддів:Забіяко Ю.Г.
Глазкової О.Г.
при секретарі:Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6
на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року по справі позовом ОСОБА_5 до Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства, -
В грудні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про скасування постанови органу досудового слідства від 27 вересня 2011 року та про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства, який в ході розгляду справи неодноразово уточнювався.
В обґрунтування позову зазначала, що вона перебувала під слідством та судом з 24.02.2000 року по 21.11.2006 року.
24 лютого 2000 року постановою начальника СВ СБУ в Запорізькій області була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_5 за ст..86-1 КК України (1960 року) а також накладено арешт та вилучено автобус «MAN », реєстраційний номер НОМЕР_1.
21 листопада 2006 року постановою слідчого Енергодарськоого МВ УМВС України в Запорізькій області кримінальна справа відносно ОСОБА_5 була закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України, але всупереч вимогам чинного законодавства при закритті кримінальної справи не було вирішено питання про повернення речового доказу -автобуса «MAN », реєстраційний номер НОМЕР_1.
31 травня 2011 року представник ОСОБА_5 -ОСОБА_6 звернувся до Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою щодо вирішення питання про повернення вищевказаного речового доказу позивачу.
16 червня 2011 року була винесена постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_5 на підставі п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в її діях складу злочину, в якій вирішено питання про повернення речового доказу.
ОСОБА_5 звернулась до Енергодаського МВ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про відшкодування їй шкоди в розмірі 604 386,40грн. в рахунок відшкодування доходів, які вона не отримала внаслідок незаконних дій з накладення арешту на її майно та забороною його використовувати та 14 300грн. в рахунок відшкодування сум сплачених нею адвокату за надання юридичної допомоги по кримінальній справі.
27 вересня 2011 року начальником СВ Енергодарського МВ ГУМВС в Запорізькій області винесено постанову, відповідно до якої загальний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню становить 1 000 грн., яку позивач отримала 16.10.2011 року.
ОСОБА_5 вважає дану постанову незаконною, тому просила суд визначити загальну суму, що підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету за шкоду заподіяну їй незаконними діями органів досудового слідства за період з 24.02.2000 року по 21.11.2006 року в розмірі 3 800 000 грн. втрачених доходів від підприємницької діяльності та 14 300 грн. витрат на правову допомогу при розгляді кримінальної справи; а також стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України на її користь на відшкодування шкоди заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та перебування під слідством та судом, незаконне накладення арешту на майно в розмірі 3 814 300 грн.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано постанову №73/19133 від 27.09.2011 року незаконною та вирішено стягнути з державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_5 на відшкодування шкоди заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та перебування під слідством та судом, незаконного накладення арешту на майно суму 14 300 грн.
В іншій частині позову про відшкодування не отриманого доходу в розмірі 3 800 000 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду змінити, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в частині відшкодування шкоди в зв'язку з незаконним накладенням арешту та вилучення майна в повному обсязі.
Частково не погоджуючись з рішенням суду Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог на суму 14 300 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним та підтвердженим доказами сплата позивачем за надання їй правової допомоги при провадженні кримінальної справи, за послуги адвоката в розмірі 14 300 грн., які і підлягають відшкодуванню в силу п.4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам по справі та наявним в матеріалах як кримінальної, так і цивільної справ, а саме наданими позивачем квитанціями про сплату адвокату ОСОБА_7 коштів за юридичну допомогу при провадженні кримінальної справи (а.с.120-131).
Посилання Державної казначейської служби України в апеляційній скарзі про те, що ці кошти безпідставно стягнуті судом, оскільки позивачем не надано договору, укладеному між нею та адвокатом, на підставі якого вона сплачувала ці кошти, з посиланням на Правила адвокатської етики є неспроможними та такими що суперечать нормам Кримінально-процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ст.44 КПК України захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.
Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.
Повноваження захисника на участь у справі стверджується: 1) адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання; 2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання - угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи; 3) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.
Адвокат ОСОБА_7 був допущений до участі у справі, він приймав участь у слідчих діях та в суді, за цю правову допомогу ОСОБА_5 сплатила йому 14 300грн., що підтверджується квитанціями, тому суд обґрунтовано задовольнив в цій частині її позов.
У відповідності до пунктів 4, 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41 (далі - Положення), завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Згідно ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності); суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування доходів в розмірі 3 800 000 грн., що втратила позивач внаслідок незаконних дій, арештом свого майна та перебування під слідством, суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності цих вимог.
Так, в обґрунтування вимог, позивачем був наданий договір від 10.02.2000 року, укладений між нею та туристичною агенцією ТОВ «Прогрес ЛТД»на здійснення пасажирських перевезень, згідно якої було зроблено дві заявки на суму 24 600грн. та на суму 22 900грн., які не були виконані позивачем у зв'язку з арештом автобуса «MAN », реєстраційний номер НОМЕР_1. Але позивачем не було надано жодного доказу, які б свідчили, що вказані договори не були виконані, та з яких причин, оскільки весь час перебування під слідством і судом позивачем здійснювалась підприємницька діяльність та в неї були інші автобуси та інші транспортні засобі, а підрахунок не отриманого доходу від підприємницької діяльності в розмірі 3 800 000грн. (середній дохід в місць за минулі роки в розмірі 47 500грн. помножений на 80 місяців - часу, коли на майно був накладений арешт), є припущенням, який не може бути покладений в основу судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст.ст.212-215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, за якими кожна сторона зобов'язана надати належні, допустимі та переконливі докази на підтвердження свої вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч.3 і 4 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, позивач, не надав належних та допустимих в розумінні ст.ст.57-59 ЦПК України доказів на підтвердження своїх заперечень, тому суд відповідно до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.
Доводи апеляційних скарг про розгляд справи з порушенням норм права є безпідставними. Зі справи видно, що суд розглянув справу відповідно до закону, дотримавшись вимог щодо змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, обов'язку сторін довести обставини, на які вони посилаються, та заборони ґрунтувати рішення суду на припущеннях.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-15, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 06 серпня 2012 року по цій справі -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: