Справа №0309/4226/2012
Номер провадження 2-а/0309/4635/2012
02.04.2012 року смт. Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Труш В. О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання його нарахувати і виплатити щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, передбаченому ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання його нарахувати і виплатити щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, передбаченому ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У зв'язку з цим, відповідно до ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем їй повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.
Відповідачем на порушення вимог зазначеної статті Закону згадані доплати виплачуються в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що є значно меншими.
Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативним актами, при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені Законом , а не згаданою постановою.
Просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь недоотримані кошти, передбачені Законом в межах строку позовної давності по день припинення права на дані виплати.
Відповідач у своєму заперечені від 26 березня 2012 року позов не визнав. Зазначає, що, відповідно до ст. 37 Закону громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, передбачено виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, розмір якої встановлено в залежності від розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст. 62 Закону зазначено, роз'яснення щодо застосування цього Закону провадиться у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 передбачено виплату в розмірі 2,10 грн. З цих підстав просять в позові відмовити.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до часткового задоволення.
В суді встановлено, що Позивач проживає в АДРЕСА_1 що стверджено відміткою в паспорті.
Згадане село, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України №107-VI від 28.12.2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладена в новій редакції, згідно якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зміни, внесені підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Саме з цієї дати позивач набув право на отримання у 2008 році допомоги в розмірі, визначеному ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційльне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, що визнані неконституційними і є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Посилання відповідача на положення Постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" про встановлення обмежених розмірів допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", установлено порядок виплати доплат за роботу у зоні добровільного гарантованого відселення, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу у такій зоні проводиться центрами по нарахуванню та виплаті соціальної допомоги, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій за місцем реєстрації громадян, працюючим і непрацюючим громадянам, пенсіонерам (п.4.2).
Таким чином, до повноважень Управління праці та соціального захисту населення Любешівської райдержадміністрації належить нарахування та виплата позивачеві зазначеної допомоги.
Дії відповідача щодо невиплати в повному розмірі щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону є неправомірними.
Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 15 вересня 2011 року, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку позовної давності, тому суд задовольняє позовні вимоги позивача з 15 березня 2011 року.
Позовні вимоги щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації нараховувати та виплачувати Позивачу доплати в подальшому не підлягають до задоволення, оскільки невідомо чи будуть порушені права та інтереси Позивачки в майбутньому. В зв'язку з чим суд при винесенні постанови не може оцінювати правовідносини, які на момент розгляду ще не існують, та приймати відповідне рішення.
На підставі вищенаведеного. захисту підлягає право позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати в межах шестимісячного строку позовної давності, а саме з 15 березня 2011 року по день винесення рішення.
Керуючись ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст.ст.9, 11, 71, 99, 100, 158, 160 ч.3, ст.ст.161, 163, 186, 183-2, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.37, 39, 70, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за період з 15 березня 2011 року по 02 квітня 2012 року на підставі положень ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилається особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/ Труш В. О.
Згідно з оригіналом.
Суддя Любешівського
районного суду Труш В. О