03 вересня 2012 р. Справа № 5023/1823/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Камишева Л.М., суддя Плахов В.О.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - не прибув,
відповідача -Маміна Л.В. за довіреністю № 02-15/1-801 від 29.03.2012р., Леванісова Н.А. за довіреністю № 02-15/1-740 від 27.12.2011р.,
третьої особи - Артюх А.Л. за довіреністю № 1802 від 15.06.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, м. Харків (вх. 2550Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2012р. у справі № 5023/1823/12,
за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, м. Харків,
до Ліквідатора публічного акціонерного товариства «Земельний Банк» Угрімова Олексія Миколайовича, м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Національний Банк України, м. Київ,
про визнання незаконними дій ліквідатора та зобов'язання вчинити певні дії,-
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС (далі -Інспекція), звернулась до господарського суду з позовною заявою про визнання незаконними дій ліквідатора ПАТ «Земельний банк» щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог Інспекції до боржника на загальну суму 24 122 373,70 грн. та зобов'язанні ліквідатора ПАТ «Земельний Банк»акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вищевказані грошові вимоги.
07.06.2012р. позивач подав до канцелярії суду письмові уточнення до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 29 582 642,70 грн., вказані уточнення судом першої інстанції були прийняті до розгляду.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2012р. у справі № 5023/1823/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кухар Н.М., суддя Светлічний Ю.В., суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено повністю.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2012р. у справі № 5023/1823/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи податкового органу щодо недотримання ліквідатором банку приписів абзацу 2 пункту 9.3 Глави 9 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого Постановою Правління НБУ №369 від 28.08.2001р. де передбачено, що з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України; вважає, що ліквідатор обмежує право Інспекції - кредитора, що передбачене пунктом 8 частини 1 статті 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність», щодо можливості визнання вимог поданих в межах ліквідаційної процедури.
Апелянт зазначає, що банк після відкликання банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури продовжує здійснювати господарську діяльність, про що свідчить самостійне нарахування податкових зобов'язань, а несплата податкових зобов'язань та відмова визнання кредиторських вимог, які складаються з самостійно нарахованих та несплачених податкових зобов'язань свідчить про намір ухилитись від сплати податків та зборів.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2012р. по справі № 5023/1823/12 законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Також зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0000210851 від 21.12.2011 р., винесене позивачем за актом камеральної перевірки №2154/50-2/19358721 від 08.11.2011 р., оскаржене відповідачем до Харківського окружного адміністративного суду, яким ухвалою від 01.03.2012 р. порушено провадження у справі №2а-1946/12/2070 про визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення - рішення, ухвалою суду від 23.04.2012 р. провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням судової експертизи. Ухвалою суду від 23.07.2010 р. скасовано ухвалу про призначення судової експертизи, поновлено провадження у справі. На теперішній час розгляд справи не закінчений. Отже, за приписами пункту 56-18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків в суд з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду, а податкове зобов'язання за вказаним актом камеральної перевірки є неузгодженим.
Національний Банк України подав відзив на апеляційну скаргу, просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2012р. по справі № 5023/1823/12 без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення на тій підставі, що позивачем заява до ліквідатора ПАТ «Земельний Банк» про включення до реєстру вимог кредиторів вимоги про сплату податкового зобов'язання на загальну суму 2 286 588, 70 грн. була направлена 08.11.2011 р., про що зазначено в позовній заяві, тобто після закінчення місячного строку встановленого статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для прийняття таких вимог. Крім того, інші вимоги до ліквідатора ПАТ «Земельний Банк»щодо збільшення грошових вимог позивачем були надіслані також після вищевказаного строку.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про причини неприбуття свого представника у судове засідання суд не повідомив. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2012р. сторони та третя особа у справі попереджалися про те, що не з'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає справу в межах строків, встановлених цим Кодексом тільки в разі, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідача та Національного банку України, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони базуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи.
Публічне акціонерне товариство «Земельний Банк»(далі - банк) знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС.
Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010р. № 375 відкликано банківську ліцензію банку та призначено ліквідатором ПАТ «Земельний Банк»фізичну особу -незалежного експерта (за договором з Національним Банком України) Угрімова Олексія Миколайовича (ідентифікаційний номер 2874021452) (т.1, а.с. 68-70).
На виконання вимог викладених у вказаній Постанові ліквідатором банку було опубліковано оголошення у газеті «Голос України»№144 (4894) від 05.08.2010р. про відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «Земельний Банк»із зазначенням про те, що вимоги кредиторів приймаються ліквідатором протягом одного місяця з дня публікації оголошення (т.1, а.с. 71).
Відповідно до частини 3 статті 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон), даний Закон регулює відносини під час ліквідації банків; законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Відповідно до статті 92 Закону, повноваження органів управління банку з моменту відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації переходять до ліквідатора Банку.
Згідно зі статтею 91 Закону, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку; скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.
Згідно зі статтею 93 Закону, ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.
Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження; 3) відповідно до вимог нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надає Фонду протягом двадцяти робочих днів із дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню; 4) складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; 5) сповіщає кредиторів про акцептування вимог; 6) щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку України.
Відповідно до пункту 9.2. глави 9 розділу 6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства»№ 369 від 28.08.2001р. (далі - Положення), ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог (далі - реєстр вимог) на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію.
Пунктом 9.4 глави 9 розділу 6 Положення визначено, що ліквідатор вносить пропозиції щодо затвердження Національним банком змін до реєстру вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі:
- рішення суду, яке набрало законної сили та не оскаржене ліквідатором у встановленому законом порядку;
- документів про спадкоємство за вимогами кредиторів, які визнані ліквідатором та включені до реєстру вимог кредиторів;
- документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, які включено до реєстру вимог;
- відмови кредитора від вимог;
- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи або фізичної особи - підприємця;
- клопотання ліквідатора про виправлення помилки, допущеної ним чи попереднім ліквідатором під час акцептування вимог кредиторів.
Відповідно до пункту 11.9 глави 11, розділу 6 Положення, ліквідатор не задовольняє вимоги кредиторів банку, якщо: вимоги не надійшли протягом установленого строку; не визнані ліквідатором вимоги не оскаржені кредитором у встановленому порядку або за запереченням кредитора прийнято рішення про незадоволення його вимоги; не вистачає майна (активів) банку для задоволення вимог.
У частині 10 статті 96 Закону визначено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Ліквідатором банку 11.08.2010р. за вих. № 02-15/2296 було надіслано на адресу Інспекції повідомлення про відкликання банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку з доданими до нього документами: завіреною копією постанови Правління Національного Банку України № 375 від 30.07.2010р. Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «Земельний Банк»; оригінал форми №4-ОПП; копію наказу про призначення ліквідатора; копію паспорту; копію ідентифікаційного коду; форму №8-ОПП (т.1, а.с. 72). Зазначені документи були отримані Інспекцією 12.08.2010р.
Відповідно до пункту 8.1.4 Наказу Державної податкової адміністрації «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) № 80 від 19.02.1998р. (Наказ діяв на дату виникнення спірних правовідносин та втратив чинність на підставі Наказу Державної податкової служби № 979 від 22.12.2010р.), у разі прийняття Національним Банком України рішення про відкликання банківської ліцензії в банку та призначення ліквідатора, ліквідатор зобов'язаний подати до кожного з органів державної податкової служби, у яких перебувають на обліку банк, його філії та інші відокремлені підрозділи, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. N 8-ОПП; оригінал довідки за ф. N 4-ОПП; засвідчену копію постанови Правління Національного банку України про відкликання в банку банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку; у разі надходження таких документів органом державної податкової служби проводяться передбачені цим Порядком процедури, пов'язані з припиненням платника податків, а також згідно з законодавством проводиться узгодження сум податкового боргу, які існували на дату відкликання банківської ліцензії, та скасування арештів, накладених на активи банку.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 8.5 вказаного Порядку, якщо після проведеної перевірки платника податків та на наступний день після спливу законодавчо визначених строків сплати узгоджених податкових зобов'язань платника податків встановлено факт наявності податкового боргу (за даними карток особових рахунків платника податків), апеляційного узгодження податкових зобов'язань (за даними реєстру податкових повідомлень), несплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених) найманим працівникам (за даними акта перевірки), підрозділ обліку та звітності і відповідні підрозділи, які здійснювали перевірку, складають повідомлення про податкові зобов'язання та несплачені податки за формою N 10-ОПП (додаток 10), заповнюючи в такому повідомленні відповідно пункт 1 та пункти 2 і 3, після чого передають його підрозділу погашення прострочених податкових зобов'язань для надсилання комісії з припинення (ліквідаційній комісії, ліквідатору) або особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, що є такою згідно з законодавством у разі ліквідації платника податків; при проведенні заходів, пов'язаних з припиненням платника податків, орган державної податкової служби організовує та планує їх таким чином, щоб повідомлення за формою № 10-ОПП було отримане особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.
Проте, Інспекція у визначений Законом строк не направила повідомлення за формою № 10-ОПП та не заявляла майнових вимог до Банку.
Після спливу строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, встановленого згідно частини 3 статті 89 Закону (з 05.08.2010р. по 06.09.2010р.), Інспекція провела документальну виїзну позапланову перевірку, за результатами якої був складений акт № 4442/50-2/19358721 від 01.12.2010р., що не заперечувалось ні позивачем, ні відповідачем. Як встановлено Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, за висновками акту перевірки № 4442/50-2/19358721 від 01.12.2010р. було встановлено заниження суми податку на прибуток за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. Отже, зазначені вимоги мали бути заявлені ліквідатору протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, однак своєчасно заявлені не були.
Інспекція 03.10.2011р. направила на адреси ліквідатора та банку заяву з вимогами до боржника, в якій просила розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі свої кредиторські вимоги до банку на суму 2 286 588,70 грн. (т.1, а.с.87-88).
У відповіді на вказану заяву від 08.12.2011р. № 02-15/5201 ліквідатор повідомив, про не визнання вимог позивача з посиланням на пропуск ним строку для звернення з кредиторськими вимогами; на відсутність підстав включення поточних вимог до реєстру вимог кредиторів та на пункт 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, який не передбачає можливість застосування Податкового кодексу щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу банку, що перебуває в ліквідаційній процедурі. (т.1, а.с.89).
05.11.2011р. за № 15059/10/10-012 Інспекція знову направила на адреси ліквідатора та банку заяву з вимогами до боржника, в якій просила розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі свої кредиторські вимоги до банку на суму 2 286 588,70 грн. за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ, які обліковувались станом на 14.09.2011р. (т.1, а.с. 90-91).
Враховуючи збільшення податкового боргу банку, Інспекція направила на адреси ліквідатора та банку заяву з вимогами до боржника за вих. № 15770/10/10-012 від 22.11.2011р., в якій збільшила кредиторські вимоги за несплачене самостійно узгоджене грошове зобов'язання з податку на прибуток банківських установ на загальну суму 6 181 225,00 грн., яке виникло за період 14.09.2011р. - 22.11.2011р., а всього Інспекція просила розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі кредиторські вимоги до банку на суму 8 467 813,70 грн. (т.1. а.с. 92-93).
11.01.2012р. Інспекція направила ліквідатору скаргу № 413/10/10-012, в якій просила повідомити про розгляд кредиторських вимог за вих. № 15770/10/10-012 від 22.11.2011р. на суму 6 181 225,00 грн. (т.1, а.с.94).
У відповіді на вказану скаргу ліквідатор повідомив Інспекцію про те, що вона не відповідає податковому та банківському законодавству, оскільки відповідно до приписів положень Порядку обліку платників податків і зборів, затверджених Наказом ДПА України №80 від 19.02.1998р., який втратив чинність, та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом ДПА України № 979 від 22.12.2010р. в разі ліквідації банку податкові органи провадять позапланову виїзну перевірку та у встановлені строки повинні подати на ім'я ліквідатора банку повідомлення про грошові зобов'язання, і діюче законодавство не передбачає інших документів та строків заявлення вимог до неплатоспроможного банку, а надіслання зазначеного повідомлення є кредиторськими вимогами, які Інспекція після проведеної позапланової перевірки банку своєчасно не направила (т.1, а.с. 95).
Також Інспекція направила на адресу Національного Банку України лист від 06.02.2012р. за № 1514/10/10-010, в якому у зв'язку з відмовою ліквідатора банку у визнанні документально підтверджених кредиторських вимог просила вжити до ліквідатора відповідних заходів впливу, передбачених статтею 73 Законом України «Про банки та банківську діяльність»(т.1, а.с. 96-97).
У відповіді на вказаний лист директор Генерального департаменту банківського нагляду Національного Банку України у листі від 22.03.2012р. № 55-010/4238 повідомив Інспекцію, що оскільки на день подання вимог податковою інспекцією до Банку (14.09.2010р.) закінчився термін подання кредиторських вимог до Банку (до 06.09.2010р.), у ліквідатора відсутні правові підстави щодо визнання кредиторських вимог податкової інстанції (т.1, а.с.98).
З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією на підставі попередньої перевірки було проведено камеральну перевірку платника податків - ПАТ «Земельний Банк» на прибуток за 28.10.2011р. по 08.11.2011р. за результатами перевірки складено Акт № 2154/50-2/19358721 від 08.11.2011р. (т.1, а.с. 48-50).
Вказаним Актом було встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а саме завищено від'ємне значення з податку на прибуток на загальну суму 39 531 095,00 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 9 557 971,00 грн.
21.12.2011р. Інспекцією за результатами перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000210851, яким банку визначено податкове зобов'язання у розмірі 9 557 971,00 грн. (т.1, а.с. 54).
Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано платником податку 27.01.2012р. (згідно повідомлення розписки про вручення відправлення спецзв'язку), граничний термін його сплати становив 06.02.2012р. (т.1, а.с. 55).
Вищевказані суми банком сплачені не були, тому Інспекція вважає їх податковим боргом, який обліковується в картці особового рахунку.
Враховуючи заявлені раніше вимоги до банку за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 8 467 813,70 грн., загальний розмір вимог Інспекції до Банку щодо її майнових зобов'язань, які виникли під час проведення ліквідації, складає 24 113 861,70 грн.
У зв'язку з чим Інспекція направила на адреси ліквідатора та банку заяву з вимогами до боржника № 2942/10/10-012 від 12.03.2012р., в якій просила розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі його кредиторські вимоги до банку на суму 24 113 861,70 грн. та включити акцептовані вимоги до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним Банком України (т.1, а.с. 99-100).
Ліквідатор розглянувши вказану заяву Інспекції листом від 17.05.2012р. за № 02-15/5649 не визнав вимоги як подані з пропуском встановленого строку, неузгоджені з банком суми податку на прибуток, що суперечить нормам діючого законодавства (т.1, а.с. 139-140).
Інспекція 17.04.2012р. звернулась з позовом до ліквідатора ПАТ «Земельний Банк»та уточненням до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 29 582 642,70 грн. (т.1, а.с. 4-8, т.2. а.с. 16-20).
З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0000210851 від 21.12.2011 р., винесене Інспекцією за актом камеральної перевірки №2154/50-2/19358721 від 08.11.2011 р., оскаржене ПАТ «Земельний Банк»до Харківського окружного адміністративного суду, яким ухвалою від 01.03.2012 р. порушено провадження у справі №2а-1946/12/2070 за позовом ПАТ «Земельний Банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000210851 від 21.12.2011 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. провадження у справі зупинено в зв'язку з призначенням експертизи, а ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2010 р. у справі №2а-1946/12/2070 скасовано ухвалу про призначення судової експертизи, поновлено провадження у справі, на даний час розгляд справи №2а-1946/12/2070 не закінчено.
Відповідно до пунктів 56-18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків в суд з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається не узгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду.
Отже, податкові зобов'язання, визначені за актом камеральної перевірки №2154/50-2/19358721 від 08.11.2011 р. щодо включення яких до реєстру кредиторів зверталась Інспекція з вимогою до ліквідатора ПАТ «Земельний Банк»не є узгодженими.
Отже, викладене свідчить про відсутність законних підстав у ліквідатора для внесення вимог Інспекції до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Земельний Банк».
З урахуванням викладеного посилання апелянта на порушення ліквідатором ПАТ «Земельний Банк»його прав є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта що Банк продовжує здійснювати господарську діяльність, враховуючи наступне.
У статті 91 Закону зазначено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Відповідно до вимог пункту 7.3 глави 7 розділу 6 Положення, з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.
З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку.
Згідно з пунктом 6.3 глави 6 розділу 6 Положення, ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора (далі - кошторис), а пунктом 6.10 глави 6 розділу 6 Положення встановлено обов'язок ліквідатора використовувати кошти ліквідаційної маси за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом.
Таким чином кошти, які на сьогодні отримує банк, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, а є коштами, що формують ліквідаційну масу, призначену для погашення вимог кредиторів та оплати витрат ліквідатора.
У зв'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив Інспекції у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вимоги викладені у апеляційній скарзі такими, що не знайшли підтвердження матеріалами справи, не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2012р. у справі № 5023/1823/12 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2012р. у справі № 5023/1823/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 10.09.2012р.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.М. Камишева
Суддя О.В. Плахов