33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" вересня 2012 р. Справа № 5004/714/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцькводоканал" на рішення господарського суду Волинської області від 27.07.12 р. у справі № 5004/714/12
за позовом Комунального підприємства "Луцькводоканал"
до Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Луцька міська рада
про спонукання до вчинення дій
за участю представників сторін:
позивача - Мисюк Г.І.;
відповідача - Ковальчук Т.Б.;
третьої особи - Гармай І.Т.;
Комунальне підприємство "Луцькводоканал" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Луцька міська рада, про спонукання до вчинення дій у вигляді забезпечення виконання абзацу 17 частини першої статті 6 ЗУ "Про питну воду та водопостачання" та зобов'язання надавати послуги з постачання електричної енергії.
Рішенням господарського суду Волинської області від 27.07.2012 року (суддя Гарбар І.О.) у вказаному позові відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що зазначені у ст. 6 Закону України "Про питну воду та водопостачання" принципи здійснення державної політики визначають лише сферу державного регулювання, і не є нормою прямої дії, яка впливає на взаємовідносини суб'єктів господарювання, що виробляють та постачають питну воду з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, і щодо енергопостачання.
Суд зазначив, що укладений між сторонами договір від 24.09.2004 року не виключає можливості розширення прав споживача у порівнянні з тими, які передбачені ст. 25 Закону України "Про електроенергетику", проте, він не може звільняти споживача від обов'язків, які покладені на нього (ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику"), та обмежувати права енергопостачальника, якими він наділений ст. 24 ЗУ "Про електроенергетику", чи надавати право позивачу не дотримуватись Правил користування електричною енергією. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що посилання позивача на ЗУ "Про питну воду та водопостачання" безпідставне, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Не погоджуючись із прийняти рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду Волинської області від 27.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ПАТ "Волиньобленерго" вчинити дії у вигляді забезпечення виконання абз. 17 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про питну воду та водопостачання"; зобов'язати ПАТ "Волиньобленерго" надавати послуги з постачання електричної енергії для КП "Луцькводоканал".
Апелянт зокрема зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано, що заборона на відключення об'єктів питного водопостачання від систем енерго-, газо-, теплопостачання прямо встановлена 6 Закону України "Про питну воду та водопостачання".
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги відповідно апеляційної скарги та відзиву на неї.
Представник третьої особи у судовому засіданні просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2012 р. та задоволити позов КП "Луцькводоканал".
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2004 р. між КП "Луцькводоканал" та Луцькою районною філією від імені ВАТ "Волиньобленерго" (змінено найменування на ПАТ "Волиньобленерго") укладено договір № 528-0189000, згідно п. 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 3.1.2 договору, постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору у відповідності до порядку, передбаченого ПКЕЕ.
Пунктом 6.3 договору визначено, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії з повідомлення споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем за електроенергію у термін, установлений додатком № 2 "Порядок розрахунків" з дотриманням процедури, передбаченої ПКЕЕ.
Аналогічний за змістом договір про постачання електричної енергії № 529-0360000 укладено 16.03.2005 року між Луцькою міською філією від імені ВАТ "Волиньобленерго" та КП "Луцькводоканал".
03.05.2012 року у зв'язку з неналежним виконанням КП "Луцькводоканал" взятих на себе зобов'язань згідно договору в частині своєчасних розрахунків за спожиту електроенергію, ПАТ "Волиньобленерго" надіслало повідомлення про те, що у разі неотримання коштів 11.05.2012 р. з 11 год.00 хв. буде відключено виробничу базу, розташовану за адресою м. Луцьк, вул. Січова, 16. Вказане повідомлення отримано позивачем 03.05.2012 року, що підтверджується відбитком вхідного штампу на даному документі (а.с. 38).
Також, 28.05.2012 року КП "Луцькводоканал" отримало повідомлення згідно якого у разі несплати заборгованості за електроенергію до 30.05.2012 року, ПАТ "Волиньобленерго" буде змушене припинити (обмежити) постачання електроенергії на електроустановках підприємства з 11 год. 00 хв. 31.05.2012 року.
Апеляційним судом встановлено, що 11.05.2012 року працівниками ПАТ "Волиньобленерго" в присутності представника КП "Луцькводоканал" здійснено відключення від напруги приміщень позивача, а саме майстерні транс.цеху, майстерні ВКМ, прохідної, адмінкорпусу, побутових приміщень, котельні, залишено під напругою диспетчерську, про що складено акт № 1160/10 та акт пломбування і передачі пломб на збереження (а.с. 53, 54).
Звертаючись із даним позовом КП "Луцькводоканал" заявлено дві позовні вимоги, а саме: зобов'язати відповідача вчинити дії у вигляді забезпечення виконання п. 17 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання", а також зобов'язати ПАТ "Волиньобленерго" надавати послуги з постачання електричної енергії.
Що стосується другої позовної вимоги, колегія суддів зауважує наступне.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
За приписами ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під час розгляду будь-якого спору судам необхідно встановлювати на захист яких прав подано позов та ким і яким чином вони порушені.
Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.
У своїй позовній заяві КП "Луцькводоканал" вказує на те, що лише шляхом заборони ПАТ "Волиньобленерго" вчиняти дії по відключенню (обмеженню) від електричної енергії об'єктів позивача можливо запобігти виникненню загрози санітарно-епідемічної ситуації, порушенню прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Луцька.
У той же час, згідно ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Тобто, КП "Луцькводоканал" вправі звернутися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів шляхом припинення дій відповідача, що створюють загрозу порушення прав позивача, однак для захисту такого права необхідне реальне вчинення зазначений дій відповідачем, а не можливість їх вчинення в майбутньому.
Згідно п. 7.2 ПКЕЕ у разі, якщо споживач має погоджену технологічну, аварійну та екологічну броню, обмеження постачання електричної енергії має бути виконано не нижче зарезервованого рівня аварійної броні, а за відсутності оплати за обсяг електричної енергії, що необхідний для забезпечення аварійної броні, не нижче рівня екологічної броні. Для споживачів, які мають погоджену екологічну броню електропостачання, обмеження може бути застосовано до рівня екологічної броні електропостачання.
Отже, у будь-якому випадку постачання відповідачем електроенергії позивачу буде здійснюватись у межах зарезервованого рівня броні, що в свою чергу свідчить про відсутність обставин, що спричинили б перешкоди на отримання населенням міста та приміських сіл централізованого водопостачання та водовідведення.
Враховуючи, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а КП "Луцькводоканал" не надав доказів вчинення відповідачем дій, що створюють загрозу порушення прав позивача, отже суд першої інстанції правильно відмовив в позові в цій частині.
В іншій частині позову, КП "Луцькводоканал" обґрунтовує свою позицію тим, що за приписами п. 17 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання" встановлена заборона на відключення об'єктів питного водопостачання від систем енергопостачання та просить зобов'язати відповідача вчинити дії у вигляді виконання вказаної норми. Тобто виходячи із змісту позовної заяви просить суд відновити становище, яке існувало до порушення його прав та законних інтересів.
Розглядаючи дану вимогу позивача та надаючи їй відповідну правову оцінку, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статей 2-4 Закону України "Про електроенергетику" відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням та використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання, державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципах державного регулювання діяльності в електроенергетиці, додержання єдиних норм, правил та стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням та використанням енергії, забезпечення захисту прав та інтересів споживачі енергії, забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів (стаття 5 Закону України "Про електроенергетику").
Суб'єктами електроенергетики є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні; суб'єкти господарської діяльності, що використовують електричну енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю, є споживачами енергії.
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, а також на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів.
З огляду на приписи вказаної статті, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в даних правовідносинах ПАТ "Волиньобленерго" не є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону "Про питну воду та питне водопостачання".
Посилання апелянта на заборону відключення об'єктів питного водопостачання від систем енергопостачання відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується, зокрема, на принципі заборони відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.
Під державною політикою у певній сфері діяльності слід розуміти діяльність держави, спрямовану на досягнення завдань та цілей загальнодержавного значення; державна політика реалізується органами державної влади засобами та механізмами регулювання господарської діяльності через прийняття відповідних законів, загальнодержавних програм, урядових постанов, міжнародних програм та договорів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені у ст.6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" принципи здійснення державної політики визначають лише сферу державного регулювання, і не є нормою прямої дії, яка впливає на взаємовідносини суб'єктів господарювання, що виробляють та постачають питну воду з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, і щодо енергопостачання.
Право енергопостачальної компанії за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу передбачене ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", п. 1.2, п. 7.2, пп. 7 п. 9.1 Правил користування електричною енергією, водночас обмеження чи припинення електроспоживання у разі його неповної оплати є також обов'язком споживача згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Розпорядженням від 07.04.2001 N 133-р "Про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі" Кабінет Міністрів України підтвердив, що в енергопостачальних компаній відсутні обмеження права відключення від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати електричної енергії, тому вони мають право припиняти постачання електричної енергії усім споживачам, які своєчасно не розраховуються за спожиту електроенергію.
Повноваження енергопостачальнику припиняти або обмежувати постачання електроенергії усім без винятку споживачам через несплату спожитої електроенергії надані з метою підвищення платіжної дисципліни в електроенергетиці та запобіганню надзвичайних ситуацій в енергозабезпеченні галузей національної економіки та населення.
Таким чином, реалізуючи державну політику в електроенергетиці, органи державної влади законодавчо встановили порядок здійснення постачання електричної енергії та відповідальність сторін за порушення умов договору.
З наведеного вище вбачається, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2012 р. у справі № 5004/714/12 залишити без змін, апеляційну скаргу комунального підприємства "Луцькводоканал" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Саврій В.А.