04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
11.09.2012 № 5011-57/6639-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна»
на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012
у справі № 5011-57/6639-2012 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна»
до Київської міської ради
про застосування наслідків прострочки кредитора
Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання, що невиконання рішення Київської міської Ради від 27.10.2005 протягом терміну часу з 27.10.2005 по 26.03.2007 (дата винесення рішення господарським судом міста Києва у справі № 35/23, яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00026 від 23.05.2002, укладеного між Київською міською Радою та ОП «Українська індустріальна корпорація-1») - є просрочкою кредитора (Київської міської Ради), у зв'язку з чим звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» від застосування правових наслідків, передбачених у пункті 4.3. Договору від 27.06.2006 (державна реєстрація 25.07.2007).
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі № 5011-57/6639-2012 у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-32/6110-2012 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є неправомірними, а рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, 10.09.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку з перебуванням у іншому судовому процесі.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегією суддів не задоволено з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.
У разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні одного представника, позивач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.
Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не обов'язком.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
Рішенням Київської міської ради (відповідач у справі) від 27.10.2005 № 273/3734 «Про передачу ТОВ «Термо Кінг Україна» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Архітектора Вербицького, 1 (літ. М) у Дарницькому районі м. Києва» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» (позивач у справі) у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,35 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул.Архітектора Вербицького, 1 (літ. М) у Дарницькому районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на нежитлову будівлю (договір купівлі-продажу від 23.03.2004, акт прийому-передачі від 07.04.2004) за рахунок земель, право користування якими оформлено відповідно до пункту 11 рішення Київської міської ради від 08.11.2001 № 86/1520 «Про оформлення права користування земельними ділянками» та посвідчено договором оренди земельної ділянки від 23.05.2002 № 63-6-00026 (лист згода об'єднання підприємств «Українська індустріальна корпорація-1» від 18.08.2004 № 1808/04-94).
27.07.2006 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Київська міська рада, на підставі рішення Київської міської ради від 27.10.2005 за № 273/374, за Актом приймання-передачі передає, а Товариство «Термо Кінг Україна» приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим Договором.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що оскільки відповідно до пункту 1 вищезазначеного рішення Київська міська рада передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» земельну ділянку за рахунок частини земель, право користування якими оформлено за Об'єднанням підприємств «Українська індустріальна корпорація-1», то відповідно до пункту 4 рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 за № 273/3734 Об'єднання підприємств «Українська індустріальна корпорація-1» зобов'язано замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради в установленому порядку внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 63-6-0002 від 23.05.2002.
Позивач стверджує, що Київська міська рада не надавала згоди на реєстрацію договору оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» з огляду на те, що Об'єднання підприємств «Українська індустріальна корпорація-1» не виконувало пункту 4 рішення Київської міської ради № 273\3734 від 27.10.2005 та не вносило змін до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00026 від 23.05.2002.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 35/23 від 26.03.2007 було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00026 від 23.05.2002, укладеного між Київською міською радою та Об'єднанням підприємств «Українська індустріальна корпорація-1».
Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна», який був підписаний сторонами 27.06.2006, здійснено 25.07.2007, про що зроблено запис за №63-6-0429 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Як вбачається з позовної заяви, у зв'язку з вищезазначеним, позивач вважає, що є підстави для визнання того, що невиконання рішення Київської міської Ради від 27.10.2005 протягом терміну часу з 27.10.2005 по 26.03.2007 (дата прийняття рішення господарським судом міста Києва у справі № 35/23, яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00026 від 23.05.2002, укладеного між Київською міською Радою та ОП «Українська індустріальна корпорація-1») - є просрочкою кредитора (Київської міської Ради) у зв'язку з чим, звільнити позивача від застосування правових наслідків, передбачених у пункті 4.3. Договору від 27.06.2006 (державна реєстрація 25.07.2007).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач, звернувшись з позовом до відповідача, не зазначив, яким чином відповідач порушує, не визнає або оспорює права позивача та/або в чому саме вбачається таке порушення, невизнання або оспорювання. Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано.
Згідно частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Як визначено у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин, як різновид юридичних фактів, характеризується, тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання того, що невиконання рішення Київської міської Ради від 27.10.2005 протягом терміну часу з 27.10.2005 по 26.03.2007 (дата прийняття рішення господарським судом міста Києва у справі № 35/23, яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00026 від 23.05.2002 укладеного між Київською міською Радою та ОП «Українська індустріальна корпорація-1» - є просрочкою кредитора (Київської міської Ради) у зв'язку з чим, звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» від застосування правових наслідків передбачених пунктом 4.3. Договору від 27.06.2006 (державна реєстрація 25.07.2007).
Частиною 2 статті 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.
Відповідно до Листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25.11.2005 «Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року», дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 у справі № 10/732.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо Кінг Україна» на рішення господарського суду міста Києва у справі 08.06.2012 у справі № 5011-57/6639-2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі № 5011-57/6639-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-57/6639-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Отрюх Б.В.
Тищенко А.І.