04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
10.09.2012 № 5011-35/4014-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Скрипка І.М.
при секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача: Юркова Т.С., довіреність № 1810/45 від 05.06.2012;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»
на рішення
господарського суду
міста Києва
від 06.06.2012
у справі № 5011-35/4014-2012 (суддя: Літвінова М.Є.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про визнання недійсним договору
Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-35/4014-2012 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-35/4014-2012 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-35/4014-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 10.09.2012 о 12:00.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 № 5011-35/4014-2012 у справі № 5011-35/4014-2012 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Скрипку І.М.
10.09.2012 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
10.09.2012 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача і просив суд рішення господарського суду міста Києва 06.06.2012 у справі № 5011-35/4014-2012 - без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
30.12.2010 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі - відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Харківгаз", яке в подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (надалі - позивач) було укладено Договір №14/1515/10 купівлі -продажу природного газу (надалі - Договір).
Пунктами 1.1., 1.2. сторони визначили, що продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) у 2011 році імпортований природний газ, а позивач зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного Договору. Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими Споживачами.
10.02.2011 Національною комісією регулювання електроенергетики України (надалі -НКРЕ) було прийнято Постанову №212 "Про затвердження типового договору на купівлю продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)".
Пунктом 2 вказаної Постанови зобов'язано власників природного газу та суб'єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у двотижневий термін з дати набрання чинності цією постановою.
На виконання вимог вищевказаної Постанови позивач звернувся до відповідача з листом № 2637 від 26.07.2011 з пропозицією привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю - продаж природного газу.
До того ж, з вищевказаним листом позивачем було направлено на адресу відповідача Додаткову угоду до Договору, в якій було запропоновано відповідачу змінити текст Договору, з врахуванням вимоги постанови НКРЕ № 212 від 10.02.2011.
Однак, відповідач вищевказану Додаткову угоду не підписав та лист позивача від 26.07.2011 №2637 залишив без реагування.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник стверджує, що спірний Договір не відповідає нормам діючого законодавства та містить норми, які значно погіршують становище однієї із сторін, а саме позивача, що дає підстави визнати даний договір недійсним відповідно до ст. ст. 215, 230 Цивільного кодексу України розподіл прав та відповідальності між сторонами не є рівним.
Також, позивач вказує, що спірний Договір не відповідає вимогам Типового договору затвердженого Постановою НКРЕ №212 від 10.02.2011р. з огляду на наступне:
1) розділ 2 Договору "Кількість та якість газу" не містить в собі графік запланованих по місяцях кварталів обсягів, що плануються передаватися по цьому Договору; крім того, не враховані пункти 2.1.2, 2.2 які передбачені типовим договором, а саме п. 2.1.2. Типового договору згідно якого допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 цього договору планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.
Пункт 2.2. Типового договору передбачає, що добовий розподіл планованого обсягу продажу газу здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу. Середньодобовий обсяг передачі визначається шляхом ділення планованого обсягу продажу газу на кількість днів у відповідному місяці.
2) розділ 6 Договору "Порядок та умови проведення розрахунків" не містить положення, передбачені розділом 6 Типового договору. Таким чином, позивач стверджує, що порядок та умови проведення розрахунків, що передбачені Договором, не відповідають затвердженим положенням типового договору.
Крім того, позивач вважає, що відповідальність по Договору є нерівною так-як, на думку позивача в Договорі існує певна неспіврозмірність відповідальності сторін Договору, а саме в пункти 7.2., 7.3, 7.4 Договору вказують на нерівність прав Покупця та Продавця, а саме:
п. 7.4. Договору передбачає сплату НАК "Нафтогаз України" пені в розмірі 0,01% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 1% від суми простроченого платежу;
п. 7.5. Договору передбачає право Продавця (відповідача) в односторонньому порядку припинити постачання газу Покупцю (позивачу) та/або в односторонньому порядку розірвати цей договір;
п. 7.6. Договору закріплює обов'язок позивача сплатити до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, вартість спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг.
п. 7.7 Договору всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України наділяє продавця правом нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Також, скаржник зазначає, що в зв'язку з тим, що відповідач є монополістом на ринку постачання газу ПАТ "Харківгаз" було вимушено укладати договори на завідомо невигідних умовах.
Суд відзначає, що твердження скаржника є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазнає, що Договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплений печатками.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
З матеріалів справи не вбачається у чому саме полягає порушення прав та інтересів скаржника за договором, по всім умовам якого досягнуто згоди при його укладенні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-35/4014-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва 06.06.2012 у справі № 5011-35/4014-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-35/4014-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Синиця О.Ф.
Скрипка І.М.