13.09.12 Справа № 5021/950/12.
За позовом: Комунальної установи «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди», м.Суми
до відповідача: Сумського державного університету, м. Суми
третя особа: Державна фінансова інспекція України, м. Київ
про визнання недійсними та ви включення з Угоди про співпрацю пунктів 3.2., 3.3. та стягнення витрат за комунальні послуги в сумі 84 200,52 грн.
Суддя Моїсеєнко В.М.
Представники сторін:
від позивача: Кондратенко В.В.
від відповідача: Світайло А.О.
3-я особа : Голуб А.В.
У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Данілова Т.А.
В судовому засіданні оголошувалися перерви з 11 год.00 хв. 16.07.2012р. до 10 год.20 хв. 30.07.2012р. та з 11 год.00 хв. 27.08.2012р. до 11 год.30 хв. 13.09.2012р.
Суть спору: позивач просить суд визнати недійсними та виключити із Угоди про співробітництво між комунальною установою «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди» та Сумським державним університетом, укладеної між комунальною установою "Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди» та Сумським державним університетом від 07.02.2011 р. № 8 пункти 3.2, 3.3; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат за комунальні послуги в сумі 84 200,52 грн.
16.07.2012р. відповідач подав заперечення № б/н і дати на позовну заяву, де заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.1997р. № 174 "Про затвердження Положення про клінічний лікувально - профілактичний заклад охорони здоров'я", витрати пов'язані з утриманням матеріально - технічної бази здійснюються за рахунок коштів лікувально - профілактичного закладу. Відповідач зазначає, що комунальні послуги надавались не університету, а відповідній клініці, яка утворилась внаслідок відповідних нормативних та цивільно-правових актів у вигляді простого товариства без утворення юридичної особи. Крім того, відповідач просить звернути суд увагу на те що, викладене вище розглянуто та визначено рішеннями господарських судів України усіх рівнів у господарській справі № 3/137-09 за позовом КУ "Сумська міська клінічна лікарня № 5"до Сумського державного університету про внесення змін до договору про співробітництво, які передбачали віднесення витрат на оплату комунальних послуг на рахунок університету.
Представник третьої особи письмових пояснень суду не надав , проте його представник в судовому засіданні усно зазначив, що позовні вимоги вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача, відповідача, 3-ї особи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
Відповідно до Положення про клінічний лікувально - профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 05.06.1997р. № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.1997 року за № 45/2049, розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 13.11.2000р. № 380, наказу Управління охорони здоров'я від 06.04.2001р. № 325 "Про прийняття до виконання Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад", 07.02.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про співробітництво № 8, яка діє до 07.02.2016р. (а.с.14-17).
Відповідно до пункту 3.2 вищевказаної Угоди сторони визначили, що згідно з п. 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.1997р. № 174 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.07.1997р. № 245/2049) витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази здійснюються за рахунок коштів закладу (позивача).
Відповідно до п.3.3 Угоди заклад охорони здоров'я зобов'язується забезпечити господарське обслуговування приміщень, закріплених за кафедрою , а також забезпечити роботу медичної апаратури, механізмів, інженерно-технічних комунікацій ( водо-, тепло- та електропостачання, каналізація, телефонний зв'язок, крім міжміських розмов) і будівель для якісного проведення лікувально-діагностичного, навчального процесів та наукових досліджень.
Позивач, звертаючись з позовною заявою до суду, просить визнати недійсним пункти 3.2 та 3.3 Угоди про співробітництво, укладеної між сторонами 07.02.2011р., посилаючись на те, що зазначені пункти суперечать вимогам пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228, частини 2 ст.85 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. № 2542 III та Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, якими забороняється планутивати, здійснювати видатки не віднесені до місцевих бюджетів, тому посилаючись на ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, позивач просить на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України визнати вищевказані пункти недійсними та виключити з угоди про співробітництво №8 від 07.02.2011р.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Посилаючись на вищевказану норму Закону, позивач просить суд стягнути з відповідача 84200,52 грн. витрат, понесених лікарнею на комунальні послуги, спожиті відповідачем (відповідно до Акту Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.05.2011 р. №19/90) з 01.01.2009 року по 01.04.2011 року.
Відповідно до п.1.1 Угоди № 8 від 07.02.2011 р. обидві сторони приймають на себе взаємні обов'язки щодо спільної організації, удосконалення і забезпечення медичною допомогою населення регіону, що обслуговується, ефективного використання матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів і наукового потенціалу університету й закладу охорони здоров'я, які спрямовані на поліпшення здоров'я населення.
Таким чином, на підставі вищевказаної угоди виникли правовідносини, пов'язані зі спільною діяльністю з організації навчально-наукового та лікувально-діагностичного процесів, а не правовідносини з утримання університету та користування ним нерухомим майном і комунальними послугами.
Так, з метою поліпшення організації та якості спільної роботи органів охорони здоров'я, вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти та лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, підвищення ефективності науково-дослідної роботи і впровадження її результатів у практику охорони здоров'я, наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.06.1997 р. № 174 було затверджено Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я.
Клінічні кафедри, які відповідно до п. 3.1 Положення є клініками, крім навчальної та наукової роботи надають кваліфіковану медичну допомогу хворим, виконують інші функції, передбачені розділом 3 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я.
Угодою про співробітництво передбачено, що робота, по наданню медичної допомоги проводиться на площах закладу охорони здоров'я: клінічної установи Сумської міської клінічної лікарні № 1, які спільно використовуються і знаходяться в робочому стані, укомплектовані відповідно до табельного переліку. Спільному використанню підлягають площа, оснащення та лікувально-діагностична апаратура.
Навчальний заклад забезпечує навчальну, лікувальну та наукову роботу.
Відповідно до такого розмежування відбувається розмежування витрат, оскільки п. 1.5 положення передбачає, що витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.
До того ж, розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 380 від 13.11.2000р. "Про організацію роботи кафедр клінічного профілю Сумського державного університету"визначено порядок організації взаємовідносин між університетом та лікувально-профілактичними закладами системи охорони здоров'я Сумської області та відповідно до п. 1 даного розпорядження витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази кафедр профілю Сумського державного університету (утримання приміщень, електро-, тепло-, та водопостачання, водовідведення, користування міським телефонним зв'язком) віднесено на рахунок обласних лікувально-профілактичних закладів.
Отже, таке розмежування відповідає вимогам ст. 1130 Цивільного кодексу України та ст. 176 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1 якої організаційно-господарськими визнаються зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію, або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а згідно з ч. 4 цієї статті суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, забезпеченням господарським обслуговуванням приміщень є внеском у спільну діяльність відповідно до умов Угоди про співробітництво.
Слід зазначити, що Сумський державний університет є державною установою освіти, видатки на забезпечення основної діяльності університету фінансуються з загального та спеціального фондів державного бюджету України. Відповідно до ч. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись, тому університет не може здійснювати витрати, яких вимагає позивач.
Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на ст. 85 Бюджетного кодексу України, оскільки дана норма регулює порядок передачі державою права на здійснення видатків, які віднесені до обов'язку держави та веде мову про заборону фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, в той час, як питання співробітництва регулюється Цивільним кодексом України.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Частина 2 статті 1131 Цивільного кодексу України встановлює, що умови договору про спільну діяльність, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Таким чином, угодою про співробітництво, сторони узгодили здійснення витрат, пов'язаних з утриманням матеріально-технічної бази клінічних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я за рахунок коштів цього закладу.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", при вирішенні спорів про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано належних доказів того, що зміст пунктів 3.2 та 3.3 Угоди про співробітництво суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, тоді як відповідачем належним чином доведена його позиція щодо правомірності умов укладеної угоди (п. п. 3.2 та 3.3) з документальним та матеріальним обґрунтуванням, тому вимоги позивача про визнання недійсними та виключення з Угоди п.п. 3.2, 3.3 є неправомірними, безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що угодою про співробітництво не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на комунальні послуги, вимоги позивача про стягнення з відповідача 84200,52 грн. за період з 01.01.2009 р. по 01.04.2011 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.В задоволенні позовних вимог Комунальної установи «сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди» ( 40022, м.Суми, вул.Троїцька,28) - відмовити.
СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення підписано 13.09.2012 року.