79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.09.12 Справа № 3/5027/342/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Филистин А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" б/н та б/дати
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.01.2012р. (повне рішення підписано 30.01.2012р.)
у справі № 3/5027/342/2011
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЛИТЕР", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка", м. Чернівці
про стягнення заборгованості - 413080,87 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та поштові реєстри (рекомендованої кореспонденції - листів, якими надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.
Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи були повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників судового процесу.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.01.2012 року у цій справі, суддя Гончарук О.В., зменшено розмір штрафу на п'ятдесят відсотків - до 70108,51 грн.; позов задовільнено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" (м. Чернівці, вул. Хотинська, 43, код 14273138) на користь Приватного акціонерного товариства "Литер" (м. Київ, вул. Горького, 102 А, р/р 26002000014284 в АКБ Укрсоцбанк м. Київ, МФО 300023, код 24720800) 230434,04 грн. основного боргу, 30908,11 грн. інфляційних витрат, 11521,70 грн. пені, 70108,51 грн. штрафу, 4130,81 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боянівка" подало апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, повторно направити матеріали справи до Українського центру судових експертиз для завершення експертизи; змінити або скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.01.2012р. та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, зокрема, що не погоджується з вищевказаним судовим рішенням, та вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є передчасним, оскільки за станом на момент винесення рішення не було закінчено проведення судової експертизи.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "ЛИТЕР", в порядку ст. 96 ГПК України подало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р., зокрема, прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.03.2012р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р., зокрема, відкладено розгляд справи на 29.03.2012р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2012р., зокрема, зупинено провадження у справі та призначено у справі № 3/5027/342/2011 судову експертизу, проведення якої доручено Українському центру судових експертиз (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 43/2, 1-й поверх). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2012р., зокрема, поновлено провадження у справі та призначено засідання на 06.08.2012р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р., зокрема, відкладено розгляд справи на 10.09.2012р.
У судове засідання 10.09.2012 року представники сторін не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
10 вересня 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Литер" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Литер") (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боянівка" (Виконавець) укладено Договір № 10/СИ/3 (надалі -Договір) (т. 1 а.с. 13-16).
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець передає у власність Замовника, а Замовник приймає і оплачує аудіовізуальне обладнання (надалі -Обладнання). Специфікація і вартість Обладнання наведені в Додатку № 1 до цього Договору.
Згідно з Додатком № 1 до Договору (т. 1 а.с. 18) визначено Специфікацію і вартість обладнання, яка становить 1 402 170,20 грн.
У відповідності до п. 1.2 Договору Виконавець виконує гарантійне обслуговування Обладнання. Умови і строки гарантійного обслуговування викладені в Додатку № 2 до цього Договору.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що передача від Виконавця Замовнику Обладнання, яке за комплектацією та кількістю відповідає Специфікації Додатку № 1 і не має механічних пошкоджень, здійснюється за видатковими накладними.
Згідно з п. 3.4. Договору Замовник не має права самостійно здійснювати монтаж або використовувати Обладнання за призначенням до моменту сплати ним повної вартості за Договором відповідно до п. п. 4.2.1.-4.2.2.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в два етапи:
Перший етап: Замовник, впродовж трьох банківських днів після підписання Договору, перераховує Виконавцеві аванс в розмірі 80% від вартості Договору, що складає 1 121 736,16 гривень (один мільйон сто двадцять одна тисяча сімсот тридцять шість грн.. 16 коп.) в т. ч. ПДВ 186 956,03 гривень.
Другий етап: Замовник, впродовж трьох банківських днів після передачі відповідно до п. п. 2.2., 3.2. кожної партії Обладнання і підписання відповідної видаткової накладної, перераховує Виконавцю 20 % від вартості переданого Обладнання.
Відповідно до видаткової накладної № 322 від 02.10.2009 року (т.1 а.с. 19) та видаткової накладної № 359 від 06.11.2009 року (т. 1 а.с. 21) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання на загальну суму 1402170,20 грн.
Згідно з довідкою щодо особового рахунку позивача, наданої Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" № 301.1-19/26-22939 від 17.05.2011 року, відповідачем на виконання умов Договору сплачено позивачу 1 171 736,16 грн. Даний факт сторонами не заперечується.
Статтею 193 Господарського кодексу України, зокрема, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 ЦК України встановлено, зокрема, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приватне акціонерне товариство "ЛИТЕР" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю «Боянівка»претензію з вимогою про сплату суми боргу у розмірі 230 434,04 грн. (т. 1 а.с. 24-25), що підтверджується поштовою квитанцією № 1986 від 18.02.2011р. та повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманого представником ТзОВ «Боянівка»25.02.2011р. (т. 1 а.с. 23).
Враховуючи, те що відповідач не розрахувався за поставлений йому товар в обумовлені Договором строки, суд першої інстанції дійшов првильного висновку про правомірність задоволення позову в частині стягнення 230 434,04 грн. основного боргу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до п. 5.4. Договору у випадку недодержання строків платежів, вказаних в п. 4.2 Договору, Замовник виплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 5% від суми заборгованості.
Вказана умова Договору узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, а відтак відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 11 521,70 грн. (розрахунок т. 1 а.с. 10-11).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу 30908,11 грн. інфляційних втрат (розрахунок т. 1 а.с. 10-11).
Пунктом 5.3. Договору сторони обумовили, що за затримку платежів згідно п. 4.2.2. більше ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів Замовних виплачує Виконавцеві додатково штраф в розмірі 10% повної вартості Договору, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. У випадку, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач вимоги про відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару, окрім інфляційних збитків, не заявляв. Відшкодування збитків від інфляції позивач у даній справі одержав у сумі 30908,11 грн. інфляційних втрат.
Суд першої інстанції підставно вказує, що у порівнянні із зазначеними збитками, заявлений до стягнення штраф в сумі 140 217,02 грн., є надмірно великий, тому з урахуванням наведеного, приймаючи до уваги факт часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, суд першої інстанції правомірно зменшив належний до стягнення з відповідача штраф на 50% та стягнув з відповідача 70 108,51 грн. штрафу.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на невідповідність обладнання якісним, кількісним або будь-яким іншим характеристикам, що обумовлені між сторонами в Договорі. Проте, дане твердження скаржника спростовується наявними в матеріалах справи листами позивача вих. №33 від 25.01.2010 року (т. 1 а.с. 52), вих. №70 від 22.02.2010 року (т. 1 а.с. 54), №615 від 23.12.2010 року (т. 1 а.с. 56), у яких вказано, зокрема, про порушення ТзОВ «Боянівка»п. 3.4. Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України подано клопотання, у якому вказано, зокрема, про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності по стягненню пені та штрафу, оскільки позовна заява направлена до суду 30 березня 2011 року, а строк вимоги щодо нарахування пені та штрафу настав, на думку відповідача, 09 листопада 2009 року, тобто після спливу річного строку (т. 1 а.с. 40).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі ч. 6 ст. 232 ГК України позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.10.2009 року по 05.04.2010 року у сумі 11521,70 грн. (з урахуванням обмеження, встановленого пунктом 5.4. Договору, у розмірі не більше 5% від суми заборгованості) (розрахунок т. 1 а.с. 10-11).
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з листа вих. № 214 від 14.05.2010 року (т. 1 а.с. 50), підписаного директором ТОВ «Боянівка», відповідачем визнано заборгованість перед позивачем, в тому числі за Договором в сумі 230434,04 грн., і є зобов'язання про її погашення згідно з запропонованим графіком.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідачем здійснено дії, які свідчать про визнання ним боргу перед позивачем, а отже мали місце юридичні факти, якими перервано перебіг строку позовної давності. Відтак, оскільки від дати визнання відповідачем заборгованості (14.05.2010 року) до дати звернення з позовом (30.03.2011 року, згідно з штемпелем про відправлення позовної заяви) пройшло менше року, позивачем не порушено встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, строк позовної давності.
29 березня 2012 року апеляційному господарському суду від представника відповідача поступило клопотання про призначення повторної експертизи (т. 2 а.с. 67-68).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року, зокрема, зупинено провадження у справі та призначено у справі № 3/5027/342/2011 судову експертизу, проведення якої доручено Українському центру судових експертиз (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 43/2, 1-й поверх). На вирішення експертної установи судом поставлено питання, сформульовані у вищевказаній ухвалі апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року (т. 2 а.с. 71-73).
17 липня 2012 року апеляційному господарському суду від Українського центру судових експертиз поступив лист вих. № 240/07 від 11 липня 2012р. У вказаному листі зазначено, що у зв'язку з не підтвердженням експерту Іваницькому О.В. кваліфікації судового експерта за спеціальністю 10.9 "Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів" та відсутністю в УЦСЕ на даний час інших фахівців за вказаною спеціальністю, у відповідності до пункту 4.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5 із змінами, матеріали справи № 3/5027/342/2011 повертаються на адресу Львівського апеляційного господарського суду, а ухвала від 29 березня 2012р. залишається без виконання.
Відповідно до абз. 6 п. 11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23 березня 2012 року у разі повернення експертною установою (експертом) матеріалів справи господарського суду з передбачених чинним законодавством підстав суд поновлює провадження у справі для вирішення питань, пов'язаних з усуненням причин, які потягли за собою таке повернення.
З метою дотримання вимог Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23 березня 2012 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2012 року, зокрема, поновлено провадження у справі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р., зокрема, відкладено розгляд справи на 10.09.2012р., зобов'язано Приватне акціонерне товариство "ЛИТЕР" (позивача) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Боянівка" (відповідача) до дня судового засідання подати апеляційному господарському суду письмові пояснення щодо проведення судової експертизи та визнано явку представників сторін у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою.
Вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. сторонами не було виконано.
У судове засідання 10.09.2012р. представники сторін не з'явилися, причин неявки суду апеляційної інстанції не повідомили.
Враховуючи матеріали справи та строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню, проте з врахуванням зменшення судом розміру штрафу, з відповідача стягується на користь позивача 230 434,04 грн. основного боргу, 30908,11 грн. інфляційних втрат, 11 521,70 грн. пені та 70 108,51 грн. штрафу.
Відповідно до ст.4і ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.
Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Чернівецької області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.01.2012р. у справі № 3/5027/342/2011 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.