"13" вересня 2012 р.Справа № 17/17-4919-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Конова Л.М., за довіреністю від 16.05.2012р.
від ДВС: Шипков Є.О., за довіреністю №7738 від 06.08.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства „Тепличне" та відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області
на ухвалу господарського суду Одеської області від 17 серпня 2012 року
у справі №17/17-4919-2011
за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"
до відповідача Приватного підприємства „Тепличне"
за участю відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області
про спонукання до виконання мирової угоди,-
Рішенням господарського суду Одеської області від 20 лютого 2012 року у справі №17/17-4919-2011 (суддя Брагіна Я.В.) позов ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено повністю; суд спонукав ПП „Тепличне" виконати умови мирової угоди від 28.05.2009р., укладеної між ПП „Тепличне" та ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України", затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2009р. у справі №14/50-09-1540, шляхом стягнення із ПП „Тепличне" на користь ДП „Державний насіннєвий фонд України" елітного насіння сільськогосподарських рослин: озимої пшениці сорту „Ніконія" у кількості 67,31 т; озимої пшениці сорту „Землячка" у кількості 25 т; озимого ячменю сорту „Трудовик" в кількості 29,82 т, загальною вартістю 257670,96 грн., судових витрат у розмірі 9340,28 грн.; стягнуто із ПП „Тепличне" на користь ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" 941 грн. судового збору, 05.03.2012р. вказане рішення набрало законної сили.
07.03.2012р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2012р. місцевим господарським судом видано відповідний наказ №17/17-4919-2011.
17.07.2012р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" вх.№ 22072/2012 на дії та бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області (надалі -ДВС) , в якій ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" просив: визнати незаконними та протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області щодо винесення постанови „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №32892608 від 30.05.2012р., визнати незаконною зазначену постанову ДВС ВП № 32892608 „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30.05.2012р. та прийняти рішення передбачене ст.90 ГПК України за порушення ДВС законності при винесенні оспорюваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 серпня 2012 року у справі №17/17-4919-2011 (суддя Брагіна Я.В.) скаргу ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено: визнано незаконними та протиправними дії відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області щодо винесення постанови „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30 травня 2012 року ВП №32892608; визнано незаконною постанову „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №32892608 від 30 травня 2012 року.
При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем необґрунтовано винесено постанову „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" ВП №32892608 від 30.05.2012р., посилаючись на п.8 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження", водночас ДВС не зверталась до господарського суду Одеської області, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа, таким чином господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення ДВС норм чинного законодавства.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, відповідач (ПП „Тепличне") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та у задоволенні скарги ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" відмовити повністю. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2012р. апеляційна скарга ПП „Тепличне" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.09.2012р.
Також не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, відділ Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та у задоволенні скарги ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" відмовити повністю. При цьому ДВС посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2012р. апеляційна скарга відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області прийнята до провадження та призначена до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ПП „Тепличне" на 11.09.2012р.
У судовому засіданні 13.09.2012р. представник ДВС підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача (ПП „Тепличне") у судовому засіданні 13.09.2012р. підтримав вимоги викладені в своїй апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача (Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України") у судові засідання не з'являвся.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача та ДВС, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг ПП „Тепличне" та ДВС, з огляду на наступне.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, 17.07.2012р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" вх.№ 22072/2012 на дії та бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області (надалі -ДВС), в якій ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" просив: визнати незаконними та протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області щодо винесення постанови „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №32892608 від 30.05.2012р., визнати незаконною зазначену постанову ДВС ВП № 32892608 „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30.05.2012р. та прийняти рішення передбачене ст.90 ГПК України за порушення ДВС законності при винесенні оспорюваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" зазначив, що державним виконавцем в порушення ст. ст. 6, 11, 25, 26, 32 Закону України „Про виконавче провадження" своєчасно та в повному обсязі не вчинялись виконавчі дії; не було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Окрім того скаржник зазначив про перешкоджання виконанню рішення суду з боку ДВС та відсутність підстав для неприйняття до виконання виконавчих документів.
27.04.2012р. ДП „ Державний насіннєвий фонд України" направило відділу ДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області заяву №138-4/5-16/73 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 07.03.2012р. та відкриття виконавчого провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку та опису вкладення (а.с. 6).
30.05.2012р. ДВС винесено постанову ВП №32892608 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), якою було відмовлено стягувачу у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №17/17-4919-2011 від 07.03.2012р. виданого господарським судом Одеської області.
Відповідно до вимог ст.121-2 ГПК України Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Така ж правова позиція стосовно порядку розгляду скарги на дії органів ДВС наведена і у п.8 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 ст. 116 ГПК України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Преамбулою Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України „Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Приписами ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що оскарження рішень ДВС під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.
Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.
Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до господарських судів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість та невідповідність нормам чинного законодавства тверджень відповідача стосовно того, що оскарження рішень ДВС під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Щодо доводів скаржників стосовно відсутності у ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження" такого заходу примусового виконання як спонукання виконати умови мирової угоди шляхом стягнення, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Згідно із ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження" Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Як вже було зазначено вище 07.03.2012р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20 лютого 2012 року у справі №17/17-4919-2011 місцевим господарським судом видано відповідний наказ №17/17-4919-2011.
Приписами ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, судові накази.
За ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини та матеріали справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відділом Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області при винесенні постанови ВП №32892608 від 30.05.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) було порушено приписи ст.ст. 11, 25, 32 Закону України „Про виконавче провадження" та невірно застосовано п. 8 ст. 26 вказаного закону, оскільки ДВС не було враховано, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, а сторонами по справі та ДВС не спростовується належний порядок подання позивачем заяви про відкриття виконавчого провадження на підставу наказу №17/17-4919-2011, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до норм чинного законодавства у ДВС не було законних підстав для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).
Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання незаконними та протиправними дій відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області щодо винесення постанови „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30 травня 2012 року ВП №32892608 та визнання незаконною постанови відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області „Про відмову у відкритті виконавчого провадження" (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №32892608 від 30 травня 2012 року.
За таких обставин суд першої інстанції не порушив норми матеріального та процесуального права, приймаючи оскаржену ухвалу, в зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а отже апеляційні скарги Приватного підприємства „Тепличне" та відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Ухвалу господарського суду Одеської області від 17 серпня 2012 року у справі №17/17-4919-2011 залишити без змін, а апеляційні скарги Приватного підприємства „Тепличне" та відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 17 вересня 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош