12.09.12
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 698166
Проспект Миру , 20
Іменем України
Рішення
"12" вересня 2012 року справа № 5028/7/32/2012
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" 14000, м. Чернігів, вул.. Комсомольська, 55Б Відповідач: Ладанська селищна рада 17583, Прилуцький р-н, смт. Ладан, вул. Миру,77А Про спонукання укласти договір на постачання теплової енергії
Суддя Н.О.Скорик
Представники сторін:
Позивача : Рябчук С.В. -дов. № 10 від 02.07.2012 р.
Відповідача : не з?явився
Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні 06.09.2012 р. перерви до 12.09.2012 р. до 11 год.00 хв. згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суть спору:
Публічним акціонерним товариством ?Облтеплокомуненерго? заявлено позов до Ладанської селищної ради про спонукання укласти договір № 39-0050 на постачання теплової енергії на опалення нежитлових приміщень загальною площею 725,7 кв.м. будинку -гуртожитку, що знаходиться за адресою: смт. Ладан, вул. Миру, 69.
Відповідач відзиву на позов не надав. Відповідач в письмових запереченнях № 548 від 20.08.2012 р. проти позовних вимог заперечив. При цьому відповідач зазначив, що спірний будинок являється житловим і на балансі Ладанської селищної ради не перебуває, а знаходиться на балансі КП ?Водоканал? Ладанської селищної ради відповіднодо рішення двадцять дев?ятої позачергової сесії шостого скликання від 16.11.2011 р. ?Про безоплатну передачу майна, що знаходиться на балансі селищної ради в оперативне управління та на баланс КП ?Водоканал? Ладанської селищної ради?.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, в судовому засіданні встановлено:
Згідно рішення Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № б/н від 04.12.2006р. ?Про визначення ВАТ ?Облтеплокомуненерго" надавачем послуг з теплопостачання та підігріву води? на території смт. Ладан з 04.12.2006 р. визначено ВАТ ?Облтеплокомуненерго?. Згідно статуту ПАТ ?Облтеплокомуненерго? (позивач), затвердженого загальними зборами акціонерів товариства, протокол № 18 від 11.03.2011 р., державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 19.04.2012 р., № 10641050013001350, останній є правонаступником ВАТ ?Облтеплокомуненерго? (п. 1.2. статуту).
Закон України „Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року N 1875-IV (далі -Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Залежно від функціонального призначення до житлово-комунальних послуг відповідно до п. 1.2 ч.1 ст.13 згаданого Закону належать комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону „Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Приписи ст. 20 Закону зобов'язують споживача, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Стаття 1 Закону визначає термін „Споживач" як фізичну чи юридичну особу, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Загальні підстави укладення договору регулюються главою 53 Цивільного кодексу України. За замістом ст.638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Майново-господарські зобов'язанні, які виникають між суб'єктами господарювання, якими є сторони у справі, або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язанні визначені у ст. 181 Господарського кодексу України.
Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1 ст.181 Господарського кодексу України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Позивач, у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України , 12.04.2012р. листом № 793 від 11.04.2012 р. направив відповідачу пропозицію укласти договір № 39-0050 від 16.04.2012р. на постачання теплової енергії, при цьому направивши два примірники договору з додатками.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в установлений 20 денний строк проект договору не розглянув, договір у відповідності до законодавства не оформив, не підписав його та позивачу не повернув.
Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За правилами ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Судом неодноразово витребовувались докази в підтвердження прав на договірний об'єкт, а також докази знаходження спірного об?єкту на балансі відповідача.
Сторонами не надано доказів знаходження спірного будинку, що розташований по вул. Миру,69 в с. Ладан, Прилуцького р-ну на балансі та у власності Ладанської селищної ради (відповідача).
Листом № 922 від 09.07.20012 р. Прилуцьке МБТІ на запит суду повідомило, що право власності на гуртожиток по вул.Миру,69 у смт. Ладан Прилуцького-ну не зареєстровано.
При цьому, відповідачем надано рішення двадцять дев?ятої позачергової сесії шостого скликання Ладанської селищної ради від 16.11.2011 р. ?Про безоплатну передачу майна, що знаходиться на балансі селищної ради в оперативне управління на баланс КП ?Водоканал? Ладанської селищної ради?, відповідно до якого передано безоплатно в оперативне управління КП ??Водоканал? для здійснення господарської діяльності по наданню послуг з утримання будинків,, споруд та при будинкових територій для споживачів смт. Ладан та обслуговування населення і організацій, підприємств,, установ всіх форм власності, розташованих на території селищної ради майно та житлові будинки згідно додатку № 1.
Комісією, утвореною відповідно до рішення двадцять дев'ятої позачергової сесії шостого скликання Ладанської селищної ради від 16.11.2011 р. передано в управління КП ?Водоканал? Ладанської селищної ради житловий будинок № 69 по вул.Миру, що підтверджується актом приймання -передачі (а.с.57-59).
Листом № 545 від 20.08.2012 р. відповідач повідомив позивача, що нежитлові приміщення, розташовані за адресою вул. Миру,69 в смт. Ладан, Прилуцького-ну, Чернігівської області на балансі Ладанської селищної ради не перебувають. Даний будинок в цілому знаходиться на балансі КП ?Водоканал?.
Послуги з централізованого опалення за змістом ст.1, п.1 ч.1 ст.13 Закону України ?Про житлово -комунальні послуги? є одним із видів комунальних послуг.
Частинами 2,4 статті 19 Закону України ?Про житлово -комунальні послуги? визначено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Згідно п.3 ч.1 ст. 24 Закону України ?Про житлово -комунальні послуги? балансоутримувач має право, зокрема, укладати договори на надання житлово -комунальних послуг.
Статтею 1 Закону України ?Про житлово -комунальні послуги? визначено, що виконавець послуги -це суб?єкт господарювання предметом діяльності якого є надання житлово -комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник послуги -це суб?єкт господарювання, який виробляє або створює житлово -комунальні послуги, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Виходячи з аналізу законодавчих приписів, слід дійти висновку, що укладення договорів на постачання теплової енергії між позивачем, як виробником цих послуг, та відповідачем можливе, якщо останній є споживачем чи виконавцем послуг та/або самостійно здійснює функції балансоутримувача будинку чи управителя.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, саме на позивачеві лежить обов?язок доведення того факту, що відповідач є споживачем або виконавцем послуг з постачання теплової енергії, балансоутримувачем чи управителем будинку № 69 по вул. Миру в смт. Ладан, втім, позивачем, з допомогою належних та допустимих доказів, не доведено обов?язку відповідача та наявності у нього повноважень на укладення спірного договору.
Матеріалами справи не підтверджено, що спірний об?єкт перебуває на балансі чи у власності відповідача. Посилання позивача на розпорядження відповідачем спірним будинком як власником згідно до п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України ?Про місцеве самоврядування в Україні? спростовується матеріалами справи, оскільки як позивачем, так і відповідачем документально не підтверджено одержання чи набуття відповідачем у встановленому законодавством порядку цього майна.
Судом враховано, що за приписами ст. 1 Закону України ?Про теплопостачання? споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію, отже, відповідач не є споживачем теплової енергії по спірній будівлі.
Таким чином, вимога позивача до відповідача щодо укладення договору купівлі -продажу теплової енергії не основана на законі.
Позивачем не надано доказів, що укладення договору між сторонами є обов'язковим у розумінні ст. 179 Господарського кодексу України та не доведено існування прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Таким чином, відсутні підстави для укладення договору за рішенням суду і на підставі ст. 187 Господарського кодексу України.
З огляду обставин справи, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1,2,13,19,20 Закону „Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України ?Про теплопостачання?, ст.ст. 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.179,181 Господарського кодексу України ст.ст. 32,33,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Вирішив:
В позові відмовити.
Повне рішення складено 17.09.2012 р.
Суддя Н.О. Скорик