Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" вересня 2012 р. Справа № 5023/3117/12 (н.р. 5023/9129/11)
вх. номер 3117/12
Суддя Господарського суду Харківської області Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федорова Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - Капустін В.В. за дов. б/н від 14.06.11 року;
відповідача - Столяров І.В. за дов. б/н від 06.10.11 року;
розглянувши матеріали справи за позовом:
ПП "Ал'таір", м. Харків
до ТОВ "Альтаір і К", м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, Приватне підприємство "Ал'таір", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про: - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності "Альтаір і К" (надалі - Відповідач) 70 571,39 грн. компенсації, - зобов'язання Відповідача припинити незаконне використання комерційного найменування "Альтаір і К" схожого до ступеню змішування з комерційним найменуванням Позивача - Приватним підприємством "Ал'таір"; - зобов'язання Відповідача припинити незаконне використання позначень "ALTAIR UA", "Альтаір і К", які схожі до ступеню змішування з зареєстрованим ПП "Ал'таір" знаком для товарів і послуг за свідоцтвом № 8308 від 30.06.1997 р., у мережі Інтернет, як електронну поштову адресу, як доменне ім'я, як підпис у переписці, на ділових паперах; - зобов'язання Відповідача знищити виготовлені зображення позначення "ALTAIR UA" та "Альтаір і К", схожого настільки, що його можна сплутати, із зареєстрованою за позивачем торговельною маркою "Альтаир" реєстраційний № 8308, а саме рекламну продукцію (листівки, банери), демонтувати вивіску "ALTAIR UA" на будівлі за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 31 та покладення на Відповідача держмито в сумі 4 051 грн., витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., 400 000 грн. витрат на послуги адвоката та 5 065,20 грн. оплата за виконання експертних досліджень.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2012 по справі №5023/9129/11 позов задоволено частково: відповідача зобов'язано припинити використання фірмового найменування "Альтаір і К" та позначень "Altair UA", "Альтаір і К"; у решті позову відмовлено. Рішення мотивовано наявністю доказів про порушення прав позивача на торговельну марку та фірмове найменування, недоведеністю вимог про стягнення 70 571, 39 грн. компенсації, та відсутністю законних підстав для зобов'язання відповідача знищити маркований спірними позначеннями товар.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012р. по справі №5023/9129/11 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині дане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. по справі №5023/9129/11 рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 зі справи № 5023/9129/11 скасувано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
На підставі витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 10.07.12р. для розгляду справи №5023/3117/12 (н.р. №5023/9129/11) було призначено суддю Жельне С.Ч.
Ухвалою господарського суду Харкіської області від 12.07.2012р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на "09" серпня 2012 р. о 11:30.
Зобов'язано сторони за три дні до судового засідання надати до суду:
позивачу - письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2012р по справі №5023/9129/11;
відповідачу - письмові пояснення з викладення своєї правової позиції щодо суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. по справі №5023/9129/11.
Запропонувано позивачу: надати суду докази, що підтверджують наявність у позивача комерційного (фірмового) найменування та якого саме; надати суду докази того, які саме товари вводить в цивільний обіг та/або надає послуги позивач під конкуруючим комерційним (фірмовим) найменуванням та позначенням і з якого часу; надати суду пояснення відповідно того, у який з визначених п.4 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" способів відбулося використання торгівельної марки відповідачем, якщо таке відбулося; надати суду докази стосовно того, що саме відповідач використовує спірні позначення позивача, його реєстрації або інші підстави використання, а також перелік товарів або послуг для надання яких використовується спірне доменне ім"я.
Запропонувано відповідачу: надати суду докази, що підтверджують наявність у відповідача комерційного (фірмового) найменування та якого саме; надати суду докази того, які саме товари вводить в цивільний обіг та/або надає послуги відповідач під конкуруючим комерційним (фірмовим) найменуванням та позначенням і з якого часу; надати суду докази того, для яких товарів та/або послуг відповідач використовує позначення "Altair UA" та "Альтаір і К".
У судове засідання 09.08.2012р. представник позивача з"явився, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, крім того через канцелярію суду подав клопотання (вх.№11981 від 09.08.2012р.) про призначення у справі судової експертизи, яке просить задовольнити.
Відповідач скористався правом участі представника у судовому засіданні направив свого представника, який проти позовних вимог заперечував просив відмовити у їх задоволенні, через канцелярію суду 06.08.2012р. за вх.№11342 подав письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 09.08.2012р. судом оголошено перерву до 29.08.12 року о 14 годині 20 хвилині.
У судове засідання 29.08.2012р. представник позивача з"явився, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та задовольнити подане клопотання про призначення експертизи у справі, крім того через канцелярію суду подав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог (вх.№14326 від 29.08.2012р.). Вказані пояснення долученя до матеріалів справи.
Відповідач скористався правом участі представника у судовому засіданні направив свого представника, який проти позовних вимог заперечував просив відмовити у їх задоволенні, через канцелярію суду 27.08.2012р. за вх.№14201 подав відзив на позовні вимоги для нового слухання справи.
У судовому засіданні 29.08.2012р. судом було оголошено перерву до 03.09.12 року о 12:00.
У судове засідання 03.09.2012р. представник позивача з"явився, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та задовольнити подане клопотання про призначення експертизи у справі, крім того через канцелярію суду подав уточнення до клопотання про призначення експертизи (вх.№14596 від 03.09.2012р.).
Відповідач скористався правом участі представника у судовому засіданні направив свого представника, який проти позовних вимог заперечував просив відмовити у їх задоволенні, через канцелярію суду 03.09.2012р. за вх.№14518 подав письмові пояснення стосовно призначення у справі експертизи. Відповідно до вказаних пояснень просить суд відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі експертного дослідження.
У судовому засіданні 03.09.2012р. судом було оголошено перерву до 04.09.12 року о 14:20.
У судове засідання 03.09.2012р. представник позивача з"явився, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та задовольнити подане клопотання про призначення експертизи у справі, крім того через канцелярію суду подав уточнення до клопотання про призначення експертизи (вх.№14596 від 03.09.2012р.).
Відповідач скористався правом участі представника у судовому засіданні направив свого представника, який проти позовних вимог заперечував просив відмовити у їх задоволенні, через канцелярію суду 03.09.2012р. за вх.№14518 подав письмові пояснення стосовно призначення у справі експертизи. Відповідно до вказаних пояснень просить суд відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі експертного дослідження.
У судовому засіданні 03.09.2012р. судом було оголошено перерву до 04.09.12 року о 14:20.
У судове засідання 04.09.2012р. представник позивача з"явився, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та задовольнити подане клопотання про призначення експертизи у справі в уточненій редакції. Вказує, що заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення 400000 грн. витрат на послуги адвоката, це судові витрати, а сума 5065,20 грн. оплата за виконання експертних досліджень - це позовна вимога.
Відповідач скористався правом участі представника у судовому засіданні направив свого представника, який проти позовних вимог заперечував просив відмовити у їх задоволенні, просить суд відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі експертного дослідження.
У судовому засіданні 04.09.2012р. судом було оголошено перерву до 10.09.12 року о 14:20.
У судове засідання 10.09.2012р. представник позивача з"явився, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та задовольнити подане клопотання про призначення експертизи у справі в уточненій редакції. Вказує, що заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення 400000 грн. витрат на послуги адвоката, це судові витрати, а сума 5065,20 грн. оплата за виконання експертних досліджень - це позовна вимога.
Відповідач скористався правом участі представника у судовому засіданні направив свого представника, який проти позовних вимог заперечував просив відмовити у їх задоволенні, просить суд відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до господарського суду із позовними вимогами про усунення порушення його прав інтелектуальної власності, які, на його думку, здійснюються відповідачем, а саме - використання відповідачем комерційної назви «Альтаір і К», яка схожа до ступеню змішування з комерційною назвою «Ал'таір» та із знаком для товарів та послуг, який належить позивачеві та також містить слово «Альтаир».
Позивач посилається на те, що 27.05.1993р. Держпатент зареєстрував комбіноване позначення "Альтаир" та видав ПП «Ал'таір» свідоцтво на знак для товарів і послуг "Альтаир" від 27.05.1993р. № 8308.
03.07.2003р. Державний департамент інтелектуальної власності по заяві ПП «Ал'таір» видав доповнення до свідоцтва на знак для товарів і послуг, про продовження дії свідоцтва на знак для товарів і послуг "Альтаир" №8308 до 27.05.2013 р.
Відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг " ПП «Ал'таір» товарний знак «Альтаир» складається із стилізованої літери чорно-білої «А», слова «Альтаир» та використовується у наступних класах:
9 [товари] - Антени; високоякісна апаратура; станції дуплексного зв'язку; комутатори; передавачі дальнього дистанційного зв'язку; радіощогли; радіолокатори; радіотелефонні станції; передавальні апарати телефонні; телефонні апарати.
35 [послуги] - Аукціонний продаж; вивчення ринку; довідки про ділові операції; демонстрація товарів; дослідження у галузі ділових операцій; експорт-імпорт; агентства з комерційної інформації; оцінки в ділових операціях.
37 [послуги] - Установка і ремонт електроприладів; установка, ремонт і технічне обслуговування машин і механізмів.
38 [послуги] - Зв'язок телефонний; зв'язок телеграфний; передача повідомлень; телеграфне обслуговування; телексне обслуговування; телефонне обслуговування.
41 [послуги] - Виховання; розваги, організація відпочинку та розваг.
42 [послуги] - Бази туристичні; будинки відпочинку; використання запатентованих винаходів; надання обладнання для організації виставок; дизайн промисловий; дослідження технічні; експертиза в інженерних роботах; послуги з оформлення інтер'єру; кафе; консультації професійні, не пов'язані з діловими операціями; оренда приміщень; програмування; вивчення проектів, планів, не пов'язане з діловими операціями; ресторани.
За ствердженням позивача, відповідач протиправно використовує торгівельний знак, що належить позивачеві, оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Альтаір і К» має таки види діяльності: 30.01.1 Виробництво офісного устаткування, 30.01.2 Монтаж та установлення офісного устаткування, 51.84.0 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням, 52.48.1 роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням, 72.21.0 розроблення стандартного програмного забезпечення, 72.50.1 ремонт і технічне обслуговування офісної техніки.
Протиправність дій відповідача, на думку позивача, полягає в тому, що відповідач використовує комерційну назву «Альтаір і К», яка співзвучна з комерційною назвою «Ал'таір» та словом «Альтаир», внесеним до знаку для товарів та послуг, під час продажу товарів та їх пропозиції у мережі Інтернет з використанням зазначеного слова з написанням кирилічною абеткою та латиною.
До такого висновку позивач доходить, вважаючи, головним чином, що торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням, яку здійснює відповідач, підпадає під правовий захист товарів, зазначених у знаку для товарів та послуг, оскільки комп'ютери та мобільні телефони, які продає та пропонує для продажу відповідач, є спорідненими з товарами 9 класу, зазначеними у свідоцтві на знак для товарів і послуг "Альтаир" від 27.05.1993р. № 8308.
Позивач, також, просив призначити експертизу для встановлення спорідненості товарів, які продає відповідач, з товарами, які внесено до свідоцтва на знак для товарів та послуг, власником якого є позивач.
Позивач вважає, що для усунення порушення його прав слід зобов'язати відповідача припинити незаконне використання комерційного найменування ТОВ «Альтаір і К», схожого до ступеню змішування з комерційним найменуванням Позивача ПП «Ал'таір»; зобов'язати відповідача припинити незаконне використання позначень «ALTAIR UA» та «Альтаір і К», які схожі до ступеню змішування з зареєстрованим ПП «Ал'таір» знаком для товарів та послуг, у мережі Інтернет, як електронну поштову адресу, як доменне ім'я, як підпис у діловій переписці та зобов'язати відповідача знищити усі фізичні носії, що мають напис «ALTAIR UA» та «Альтаір і К».
Суд зазначає, що під час розгляду питань про порушення прав інтелектуальної власності, слід відрізняти правовий захист, що надається знаку для товарів та послуг, та правовий захист, що надається комерційній назві.
Відповідно до ч. 2 ст. 494 ЦК України, обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до абз.4 ст.1 Закону України «Про про охорону прав на знаки для товарів та послуг» № 3689-XII від 15.12.1993 р. (із змінами), знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону, обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону, не можуть одержати правову охорону також позначення, які:
(2) звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
(3) складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
(4) складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
(5) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
(6) складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
(7) відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що слово «Альтаір», яке не має розрізняльної здатності та є загальновживаним терміном, не може отримати власної правової охорони, а може бути лише внесено до знаку, як елемент, що не охороняється, тоді як правова охорона надається лише сукупності, що складається із графічного елементу у вигляді стилізованої літери «А», слова «Альтаір» та переліку товарі та послуг, як це визначено ч. 2 ст. 494 ЦК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Спільне використання слів «товари та послуги» у контексті правового захисту може помилково приводити до висновку, що цей правовий захист має однакову природу, проте слід розрізняти правовий захист товарів та правовий захист послуг, оскільки в першому випадку правовий захист надається товарам, які виробляються уповноваженою особою, а в другому випадку правовий захист надається діяльності, що здійснюється уповноваженою особою.
Це означає, що правовий захист надається товарам, зазначеним у знаку, лише в тому випадку, якщо особа, яка володіє знаком, сама є його виробником, що визначається з положень ч. 4 ст. 16 Закону України «Про про охорону прав на знаки для товарів та послуг», згідно якої використанням знака [для товару] визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).
Зрозуміло, що особа не може наносити свій товарний знак або здійснювати будь-яке інше маркування товару для подальшого продажу, виробником якого вона не є, проте, лише на товар власного виробництва.
Таким чином, продаж товару іншого виробника від власного імені підприємством, яке має право власності на знак для товарів та послуг, не переносить правовий захист, наданий товарам власного виробництва, на товари, що виробляються іншим виробником, в тому числі й тоді, коли такі товари можуть бути спорідненими.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» N 236/96-ВР від 7 червня 1996 р. (із змінами), неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.
Таким чином, особа може наносити товарний знак на товар у будь-якому вигляді для упакування, зберігання, пропонування для продажу, продажу, експорту та імпорту лише в тому випадку, якщо вона сама є його виробником, бо в іншому випадку таке нанесення буде призводити до підробки товару.
До цього слід додати, що особа може наносити власний товарний знак на товар, виготовлений іншою особою, лише якщо така особа діє на підставі ліцензії виробника.
Стосовно клопотання представника позивача про призначення у справі судової експертизи, то суд приходить до висновку про відсутність обгрунтованої потреби у її проведенні, оскільки відповідно до п.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності»№5 від 23.03.2012 р., судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Відповідно до п.1.4 Постанови, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо дійсної необхідності такого призначення. З урахуванням конкретних обставин справи та у разі, коли знань судді достатньо для з'ясування обставин справи, пов'язаної із захистом прав інтелектуальної власності, можливе вирішення суддею (суддями) питань, які виникають у розгляді справи, з позиції споживача без призначення судової експертизи.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про достатність знань судді у сфері інтелектуальної власності для прирішення питань поставлених на вирішення експертизи без її призначення, а тому в задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі експертного дослідження слід відмовити.
Як встановлено судом на підставі наданих доказів та пояснень сторін, ані позивач, ані відповідач не є виробниками жодних товарів, проте позивач вважає, що продаж підприємством під назвою «Альтаир» товарів інших виробників без нанесення на них товарного знаку «Альтаир» підпадає під правовий захист товарів, зазначених у товарному знаку, яким володіє підприємство «Альтаир».
Це є суттєвою помилкою щодо природи правового захисту товарів товарним знаком, оскільки лише нанесення товарного знаку на товар, який вироблено уповноваженою особою, підлягає захисту, але ж ніяк не продаж чужих товарів без власного маркування, на що вказує, зокрема, словосполучення «знак для товарів».
9 клас, який зазначено у знаку для товарів і послуг "Альтаир" від 27.05.1993р. № 8308, включає виключно товари, тобто поширює правовий захист на виробництво та маркування відповідних товарів, які на час звернення до суду позивач не виробляв та не маркував.
35 клас, який зазначено у знаку для товарів і послуг "Альтаир", включає в себе різноманітні послуги, пов'язані з торгівельними угодами, проте сам знак містить лише «аукціонний продаж» та «демонстрацію товарів» (тобто, виставкова діяльність), що в жодному випадку не може поширюватись на продаж конкретно визначених товарів.
Відповідно до п. 5 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:
зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Оскільки позивач сам не виробляє ніякі товари та не маркує товари своїм товарним знаком, й відповідач сам не виробляє ніякі товари та не маркує товари товарним знаком позивача, суд доходить до висновку, що між позивачем та відповідачем взагалі не існує правовідносин, урегульованих Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Щодо правовідносин, які виникають внаслідок використання позивачем та відповідачем комерційних назв, які містять слово «Альтаір», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,4 ст. 489 ЦК України, правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
Таким чином, закон встановлює, що обмеження у використанні однакових комерційних назв може застосовуватись лише тоді, коли така однаковість вводить споживачів в оману стосовно виробників товарів та надавачів послуг.
Нормативне визначення «введення в оману» міститься у п. 4.3.1.9. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Держпатенту України від 28.07.1995 N 116 (в редакції наказу від 20.08.1997 N 72, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22.09.1997 за N 416/2220.
Згідно цього визначення, до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.
Судом встановлено, що сторони справи не є виробниками товарів, а само по собі слово «Альтаир», що знаходиться у центрі спірних відносин, є загальновживаним та не може породжувати асоціацій, пов'язаних з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником.
Суд також приймає до уваги матеріали справи, які містять докази надзвичайно поширеного використання слова «Альтаир» в якості комерційної назви серед українських підприємств, та приходить до висновку, що така поширеність додатково свідчить про те, що ця комерційна назва може породжувати асоціації, пов'язані з певним виробником, лише у дуже обмеженої кількості споживачів, у яких така асоціація пов'язана з місцезнаходженням позивача або з його конкретними працівниками.
Позивач надав суду Субдилерську угоду, яку було укладено між відповідачем та третьою особою (ТОВ «Сота-Альянс») та помилково адресовано позивачу, вважаючи, що це є доказом того, що конкретний споживач помилково прийняв відповідача за позивача та помилково уклав угоду із відповідачем.
Проте, суду було надано листа від третьої особи («ТОВ «Сота-Альянс»), в якому стверджувалось, що ця особа дуже добре розуміє різницю між ПП «Ал'таір» та ТОВ «Альтаір і К», оскільки для неї вирішальним є не назва підприємства, а його працівники, а сам документ було направлено ПП «Ал'таір», бо там раніше працювали ті особи, які викликають довіру.
Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, захищених свідоцтвом на знак для товарів та послуг «Альтаир» від 27.05.1993р. № 8308, які полягають у маркуванні цим знаком товарів власного виробництва та наданні послуг від власного імені, наданими позивачем доказами не підтверджуються.
Порушення прав позивача у використанні комерційної назви «Ал'таір» під час виробництва товарів та наданні послуг судом також не встановлено.
Щодо майнових вимог про стягнення грошових сум, які позивач заявив у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Вимога про стягнення суми в розмірі 400000,00 грн., яка, з уточненням позивачем під час судового засідання, відноситься до судових витрат, не підлягає задоволенню, оскільки до судових витрат не може відноситись вексель, що за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч.1-2 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Вексель на суму 400000,00 грн., копію якого була надано суду, було видано за три місяці до моменту звернення позивача до суду, коли боргове зобов'язання позивача за договором на юридичні послуги ще не виникло, що суперечить вимогам закону.
Вимога про стягнення «витрат на проведення експертної оцінки» у розмірі 5065,20 грн. не підлягає задоволенню, оскільки Господарський процесуальний кодекс України передбачає відшкодування витрат особи на експертизу лише в тому випадку, якщо такі витрати пов'язані із судовим процесом.
Вимога про стягнення 70571,39 грн., як відшкодування збитків, не підтверджена жодними належними доказами, тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання представника позивача (вх.№11981 від 09.08.2012р.) про призначення експертизи з урахуванням уточнень в редакції заяви (вх.№14596 від 03.09.2012р.) відмовити.
В позові відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 17.09.2012р.
Суддя Жельне С.Ч.