"12" вересня 2012 р.Справа № 5017/1822/2012
за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області;
До відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
про зобов'язання отримати дозвіл
Головуючий суддя Оборотова О.Ю.
Судді: Желєзна С.П.
Лічман Л.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Безкровний Є.А.- довіреність № 8278 від 08.12.2011 р.
28.08.07р.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Єрємєєва К.С. -довіреність №14 від 04.01.2012р.
Суть спору: Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про зобов'язання отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забрудження на котельні розташовані на території військових частин А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області). Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю отримання відповідачем як уповноваженим органом по забезпеченню ефективного використання військового майна вищезазначених дозволів внаслідок здійснення вказаними військовими частинами діяльності, пов'язаної із систематичними викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин із використанням стаціонарних джерел забруднення (котелень).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2012 року порушено провадження у справі № 5017/1822/2012.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 03.08.2012 року №5017/1822/2012, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (оформлене протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №5017/1822/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Желєзна С.П., Лічман Л.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2012 року прийнято справу №5017/1822/2012 до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Желєзна С.П., Лічман Л.В.
15.08.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 12.09.2012р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
З матеріалів справи вбачається, що військовою прокуратурою Одеського гарнізону було проведено перевірку додержання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси законодавства про охорону навколишнього середовища. Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.12.2011р., складеного Державною екологічною інспекцією в Одеській області із залученням прокурора, було виявлено факт відсутності у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із використанням котелень, які знаходяться на балансі відповідача, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря".
Згідно із довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, долученої до адресованого прокурору листа від 13.12.2011р. за вих. № 2624, вбачається наявність діючих котелень, розташованих зокрема на території військових частин А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області).
В свою чергу, листом від 13.06.2012р. за вих. № 1847 відповідач повідомив прокурора про неодноразове звернення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Територіального Південно-Східного Квартирно-експлуатаційного управління з приводу виділення грошових коштів на природоохоронні заходи з метою, зокрема, оформлення дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на стаціонарні джерела забруднення (котельні), закріплені за військовими частинами, однак відповідні кошти надані не були.
Відмова Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення щодо котелень, розташованих на території військових частин А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області) зумовила звернення позивача до суду із даними позовними вимогами з метою забезпечення захисту екологічних інтересів держави.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища") основними принципами охорони навколишнього природного середовища є зокрема пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей.
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Положеннями ст. 16 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснює зокрема спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
В силу положень ст.ст. 34, 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Згідно зі ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать зокрема видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України.
В свою чергу, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011р. за № 452, Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного (у тому числі водних живих ресурсів, мисливських та немисливських видів тварин), а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.
Крім того, у відповідності до ст. 37 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.
З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вказаний позов було пред'явлено прокурором з метою захисту екологічних інтересів держави та забезпечення державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, у зв'язку із необхідністю унормування викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин із використання стаціонарних джерел забруднення -котелень, закріплених на військовими частинами А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області), які перебувають на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. При цьому, вказані приписи законодавства свідчать, що прокурором було правомірно визначено органи, уповноважені представляти державу у спірних правовідносинах.
При цьому, досліджуючи питання правомірності заявлених прокурором позовних вимог, суд виходить з наступного. У відповідності до ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"від 16 жовтня 1992 року N 2707-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України "Про охорону атмосферного повітря") атмосферним повітрям є життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. Охороною атмосферного повітря є система заходів, пов'язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів. Викидом є надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин, тобто речовин хімічного або біологічного походження, що присутні або надходить в атмосферне повітря і можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища, або суміші таких речовин. Забрудненням атмосферного повітря є змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються зокрема нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Згідно зі ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.
У відповідності до ст. 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" вимоги екологічної безпеки, встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цим Законом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки.
В свою чергу, у пункті 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 302, наголошено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
Проаналізувавши наведені положення закону, суд дійшов висновку, що здійснення викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря допускається виключно після отримання відповідного дозволу, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, та після отримання якого у суб'єкта господарювання виникає право на забруднення атмосферного повітря із використання стаціонарних джерел забруднення. Видачею вказаного дозволу держава здійснює контроль за охороною природного навколишнього середовища, оскільки, такий дозвіл може бути виданий за наявності наступних умов: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. В свою чергу, у ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"на суб'єкт господарювання, що здійснює викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря, покладено обов'язок здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що суб'єкт господарювання, який є власником (уповноваженою особою власника) стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря, зобов'язаний отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказаний порядок повною мірою розповсюджується на об'єкти державної власності, закріплені за структурними підрозділами Збройних Сил України.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для покладення обов'язку отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забрудження щодо котелень, розташованих на території військових частин А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області) саме на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, які перебувають на балансі останнього, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року N 1934-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України "Про Збройні Сили України") Збройними Силами України є військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Структурно Збройні Сили України складаються зокрема із з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, що не належать до видів Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про Збройні Сили України"Кабінет Міністрів України зокрема встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок, інших природних ресурсів, фондів і майна, використання повітряного і водного простору, морських і річкових портів, аеропортів та аеродромів (посадочних майданчиків), засобів зв'язку і радіочастотного ресурсу, комунікацій, інших об'єктів інфраструктури держави, навігаційної, топогеодезичної, метеорологічної, гідрографічної та іншої інформації, ведення геодезичних і картографічних робіт, необхідних для виконання покладених на Збройні Сили України функцій та завдань як на платній, так і безоплатній основі, у грошовій та інших формах розрахунків.
В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"від 21.09.1999р. № 1075-XIV (з наступними змінами та доповненнями) військове майно -це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 15 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000р. № 1225 (з наступними змінами та доповненнями), порядок зберігання, використання і технічного обслуговування військового майна визначається статутами Збройних Сил, цим Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводів-виробників.
У відповідності до вимог п. 5.9.2 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. № 300 (з наступними змінами та доповненнями), для належної організації природоохоронної діяльності в кожній військовій частині (підприємстві) повинні виконуватись такі загальні для всіх заходи: проводиться інвентаризація всіх можливих (потенційних) джерел забруднення навколишнього природного середовища і оформлюється журнал обліку цих джерел із зазначенням виду та кількості викидів, скидів забруднюючих речових, а також заходи, які проводяться і плануються щодо зниження їх впливу на природне середовище; для існуючих природоохоронних й комунальних об'єктів розробляються, погоджуються та оформлюються в місцевих органах охорони навколишнього природного середовища дозволи на спеціальне водокористування (при наявності самостійних водозабірних або очисних споруд) і гранично допустимі викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря (для котельних та інших джерел викидів).
Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства суд дійшов висновку, що обов'язок отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із використання стаціонарних джерел забруднення покладається на військову частину (іншу структурну одиницю), за яким в установленому порядку закріплене відповідне джерело забруднення, яке має правовий статус військового майна.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника Одеського гарнізону від 31.10.2008р. № 36 було закріплено казарменно - житловий фонд, інженерні мережі та споруди за командирами Повітряного командування "Південь", Західної військово-морської бази, з'єднань, військових частин та установ Одеського гарнізону на підставі актів прийому-передачі у відповідальну експлуатацію; закріплено за командирами військових частин земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інженерні мережі, огорожа та елементи благоустрою і розквартировані військові частини, або знаходяться під їх охороною.
Крім того, закріплення за командирами військових частин земельних ділянок та розташованих на них зокрема споруд, об'єктів інженерної мережі було здійснено на підставі наказу начальника Одеського гарнізону від 18.06.2012р. № 32. Так, земельні ділянки із відповідними розташованими на них об'єктами (військові містечка) та визначеною площею було закріплено зокрема за військовими частинами А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що військове майно, в тому числі котельні, вимоги щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин щодо яких були закріплені за відповідними військовими частинами А 3571, А 2756, А 1559, А 3516, А 0173, суд дійшов висновку, що саме на вказані військові частини законодавчо покладений обов'язок отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із використання стаціонарних джерел забруднення. Викладене, в свою чергу, свідчить про відсутність у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси обов'язку отримання даних дозвільних документів та унеможливлює задоволення позовних вимог прокурора, оскільки вони пред'явлені до неналежного відповідача (відповідачів).
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги зобов'язального характеру було пред'явлено прокурором до неналежного відповідача в якого, в свою чергу, відсутній обов'язок отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення щодо котелень, розташованих на території військових частин А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області), у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
При цьому, суд звертає увагу прокурора на той факт, що захист екологічних інтересів держави в даному випадку може бути здійснений шляхом пред'явлення відповідних позовів до військових частин, за якими закріплені відповідні стаціонарні джерела забруднення.
За таких обставин, враховуючи обставини справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Одеси про зобов'язання отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення щодо котелень, розташованих на території військових частин А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області), відповідно до ст.ст. 3, 5, 16, 20, 34, 35, 37, 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 5, 10, 11, Закону України "Про охорону атмосферного повітря"від 16 жовтня 1992 року N 2707-XII (з наступними змінами та доповненнями), п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 302 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 3, 9 Закону України „Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року N 1934-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"від 21.09.1999р. № 1075-XIV (з наступними змінами та доповненнями), п. 15 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000р. № 1225 (з наступними змінами та доповненнями), п. 5.9.2 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. № 300 (з наступними змінами та доповненнями).
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 50, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Одеси про зобов'язання отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забрудження на котельні розташованих на території військових частин А 3571 (м. Одеса, Шкільний аеродром), А 2756 (м. Одеса, вул. Хуторська, 13), А 1559 (м. Балта Одеської області), А 3516 (с. Любашівка Одеської області) та А 0173 (с. Чапаївка Одеської області) -відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.09.2012р.
Головуючий - Оборотова О.Ю.
Суддя Желєзна С.П.
Суддя Лічман Л.В.