01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"13" вересня 2012 р. Справа № 26/085-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Привокзальний ринок", Київська обл., м. Березань
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Березань
про стягнення 1 489,61 грн. та зобов'язання звільнити торгівельне місце
за участю представників:
позивача:Косяк В.М. (дов. № б/н від 04.07.2011 року); Іванчук Ю.А. (дов. № б/н від 30.05.2012 року);
відповідача:ОСОБА_1;
У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення за типовим договором оренди торгівельного місця від 01 січня 2011 року 1489,61 грн. заборгованості, з яких 1323,00 грн. боргу, 102,81 грн. пені, 21,16 грн. інфляційних втрат, 41,64 грн. трьох відсотків річних та зобов'язання звільнити торгівельне місце.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.08.2012 року.
В судових засіданнях 09.08.2012 року, 23.08.2012 року та 30.08.2012 року оголошено перерву до 23.08.2012 року, 30.08.2012 року та 13.09.2012 року відповідно.
Ухвалою суду від 30.08.2012 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 26/085-12 на п'ятнадцять днів.
В судовому засіданні 13.09.2012 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, відповідач проти позову заперечив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі рішення Березанської міської ради № 135-13-VI від 01.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" та Березанською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року, зареєстрований у Відділі Держкомзему у м. Березань Київської області 28 лютого 2012 року за № 32104004000025.
01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено типовий договір оренди торгівельного місця № НОМЕР_1 загальною площею 7 кв. м., що розташоване на території ринку Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок".
Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 1. Договору предметом даного договору є торгівельне місце № НОМЕР_1 загальною площею 7 м2, що розташоване на території ринку товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок", яке надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торгівельної діяльності.
Пунктом 4. Договору встановлено, що Відповідач набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання Договору. У відповідності до п. 9 договору орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 105,00 грн.
Порядок проведення оплати за користування торгівельним місцем визначено п. 11 договору -орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком та вноситься до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата.
Відповідно до п. 16 договір укладено строком на 12 місяців та діє з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.
З матеріалів справи слідує, що відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1323,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наявних в матеріалах доказів, суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов'язання щодо здійснення платежів за користування приміщенням.
Зокрема, всупереч норм законодавства та вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1323,00 грн. визнається судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з орендної плати за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 21,16 грн. інфляційних втрат, 41,64 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.
Також позивач просив суд стягнути 102,81 грн. пені, керуючись приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 102,81 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідач просить зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору на який його було укладено.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
13.04.2012 року позивач направив на адресу відповідача лист за № 32 про відмову від типового договору оренди торгівельного місця від 01.01.2011 року зв'язку із несплатою орендної плати. Вищевказаний лист отриманий відповідачем 29.04.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.
Однак, відповідь відповідача в матеріалах справи відсутня.
З огляду на викладене типовий договір оренди торгівельного місця від 01.01.2011 року є розірваним з 29.04.2012 р.
Таким чином, орендодавець вчинив дії, що свідчать про відмову від продовження терміну дії Договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В порушення умов законодавства після закінчення строку дії Договору орендоване приміщення відповідачем не звільнено, а тому відповідач безпідставно користується чужим майном, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що дія Договору припинилася і відповідач втратив статус орендаря, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню, а зайво сплачений судовий збір при поданні позивачем позову до суду в сумі 52,50 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" з Державного бюджету України.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07540, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Привокзальна, 18, код 30048969) 1323,00 грн. (одна тисяча триста двадцять три грн. 00 коп.) боргу, 21,16 грн. (двадцять одна грн. 16 коп.) інфляційних втрат, 41,64 грн. (сорок одна грн. 64 коп.) трьох відсотків річних, 2 572,41 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві грн. 41 коп.) судового збору.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (07540, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) звільнити торгівельне місце № НОМЕР_1 загальною площею 7 м2, що розташоване на території ринку Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" за адресою: 07541, Київська обл., м. Березань, вул. Привокзальна, 18.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 52,50 грн.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 18.09.2012 р.
Суддя Т.Д. Лилак