"10" вересня 2012 р.Справа № 5017/1896/2012
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Загороднічек І.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: Осадчий В.Г. за довіреністю від 15.07.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_3 /особисто, паспорт/, ОСОБА_4 за довіреністю від 12.07.2011р., ОСОБА_5 за довіреністю від 12.07.2011р., ОСОБА_6 за довіреністю від 12.07.2011р.
Від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства „Котовський міський ринок" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, про зобов'язання звільнити торговельне місце, а також за зустрічним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до комунального підприємства „Котовський міський ринок" про зобов'язання продовжити договір оренди, -
Комунальне підприємство „Котовський міський ринок" (далі по тексту -КП „Котовський міський ринок") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту -ОСОБА_3) про зобов'язання звільнити торговельне місце ¹ НОМЕР_1, загальною площею 6,75 кв.м., розташоване на території КП „Котовський міський ринок" за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9. Позовні вимоги обґрунтовані фактом припинення дії типового договору оренди торговельного місця від 01.08.2011р., на підставі якого спірне торговельне місце було передано у користування ОСОБА_3, а також відмовою останньої здійснити дії щодо повернення орендованого майна позивачу.
Не погоджуючись із позовними вимогами за первісним позовом, ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до КП „Котовський міський ринок", у відповідності до якої просить суд відмовити у задоволенні первісного позову та зобов'язати позивача продовжити договір оренди торговельного місця від 01.08.2011р., укладений між сторонами по справі. Ухвалою суду від 06.08.2012р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 було прийнято до розгляду та об'єднано позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом із справою № 5017 / 1896 / 2012 в одне провадження.
08.08.2012р. відповідачем було подано до суду клопотання про вихід за межі позовних вимог за зустрічним позовом та про постановлення рішення про визнання договору оренди торговельного місця № НОМЕР_1 від 01.08.2011р., укладеного між сторонами по справі, поновленим на строк, на який його раніше було укладено. У задоволенні вказаного клопотання господарським судом було відмовлено з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2012р. господарський суд перейшов до розгляду даної справи по суті, що відображено у протоколі судового засідання. За своїм юридичним змістом вказане клопотання направлене на зміну предмету позовних вимог за зустрічним позовом, що, після початку розгляду справи по суті є неприпустимим відповідно до приписів ст. 22 ГПК України. Більш того, вимоги вказаного клопотання не кореспондуються із правами суду, передбаченими приписами ст. 83 ГПК України, щодо виходу за межі позовних при прийнятті рішення.
Крім того, в процесі розгляду даної справи згідно з ухвалою суду від 08.08.2012р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі було залучено фізичну особу -підприємця ОСОБА_7 (далі по тексту -ОСОБА_7) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Позивач повністю заперечує проти задоволення зустрічного позову, наголошуючи на його необґрунтованості та безпідставності, в той час як ОСОБА_3 підтримує заявлені за зустрічним позовом вимоги та просить суд відмовити у задоволенні первісного позову КП „Котовський міський ринок".
Третьою особою було подано до суду письмові пояснення по суті позову, згідно із якими ОСОБА_7 повністю підтримує позовні вимоги КП „Котовський міський ринок".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Котовської міської ради від 14.04.2011р. № 60-V1 „Про затвердження статуту Котовського колгоспного ринку у новій редакції" було затверджено нову редакцію статуту КП „Котовський міський ринок". Згідно з п.п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.2 названого статуту, КП „Котовський міський ринок" (далі по тексту статуту -Підприємство) засноване на власності територіальної громади м. Котовська. Засновником підприємства є Котовська міська рада. Підприємство створено для надання послуг та створення належних умов для продавців і покупців у процесі купівлі-продажу товарів по цінам, що складаються залежно від попиту та пропозиції, а також сільськогосподарських продуктів населення, сільськогосподарських підприємств, а також продукції громадського харчування. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства і є власністю територіальної громади міста. Основні фонди та нематеріальні активи належать Підприємству на правах повного господарського відання.
Відповідно до ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти зокрема комунальні підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади. Згідно зі ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Як вбачається з матеріалів справи, Котовському колгоспному ринку, новим найменуванням якого є КП „Котовський міський ринок" на підставі рішення Котовської міської ради від 16.05.2007р. № 132-V було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 205432, який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030850900001 від 06.03.2008р., яким посвідчено право позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 1,7453 га, розташованої по вул. Сільськогосподарської, 9, у місті Котовськ. Цільове призначення (використання) земельної ділянки -для розміщення і обслуговування ринку.
Положеннями ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2007р.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Таким чином, з викладеного вбачається, що КП „Котовський міський ринок" є комунальним підприємством, створеним на основі майна комунальної власності територіальної громади м. Котовська. З метою здійснення господарської діяльності позивача, за ним була закріплена на праві постійного користування вищезазначена земельна ділянка для розміщення на ній відповідного ринку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2011р. між КП „Котовський міський ринок" (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) було укладено типовий договір оренди торговельного місця (далі по тексту -договір оренди від 01.08.2011р.), у відповідності до п.п. 1.1 -1.4 якого предметом даного договору є торговельне місце № НОМЕР_1 загальною площею 6,75 кв.м. на території ринку (далі по тексту договору -об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у платне тимчасове користування Орендареві для провадження наступної торговельної діяльності: торгівля товарами дозволеного асортименту. Об'єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою: кіоск, належний орендарю. Місцезнаходження об'єкта оренди: овочевий ряд. Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання договору.
З огляду на виникнення між сторонами по справі правовідносин, пов'язаних з орендою майна, яке знаходиться у господарському віданні позивача, а також враховуючи вищенаведені приписи статутних документів КП „Котовський міський ринок", суд доходить висновку про правомірність застосування при вирішенні даного спору приписів діючого законодавства, якими врегульовані питання оренди комунального майна.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про оренду державного та комунального майна") цим Законом врегульовано зокрема майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до п.п. 15, 16 договору оренди від 01.08.2011р. цей договір набуває чинності з 01.08.2011р. та діє до 31.12.2011р. включно. Договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватись об'єктом оренди після закінчення строку дії договору та за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.12.2011р. за вих. № 83 позивач повідомив ОСОБА_3 про відсутність його наміру до продовження орендних правовідносин, що виникли із договору оренди від 01.08.2011р. Вказаний документ було вручено відповідачу 11.01.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку, а також особистим підписом ОСОБА_3 у книзі для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень.
Позивач стверджує, що у зв'язку із його відмовою від договору оренди від 01.08.2011р. та, відповідно, припиненням дії цього договору після спливу строку, на який його було укладено, у відповідача з 01.01.2012р. відсутні правові підстави для використання торговельного місця ¹ НОМЕР_1 загальною площею 6,75 кв.м., розташованого на території КП „Котовський міський ринок" за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9. З викладених обставин на адресу ОСОБА_3 неодноразово надсилалися вимоги про повернення позивачу орендованого майна шляхом звільнення вищезазначеного торговельного місця, які з боку ОСОБА_3 були залишені без виконання.
З викладених обставин, наголошуючи на припиненні строку дії договору оренди від 01.08.2011р., відсутності правових підстав для користування відповідачем спірним торговельним місцем, а також через відмову ОСОБА_3 повернути спірне орендоване майно, позивач був змушений звернутись до суду із даними позовними вимогами.
В свою чергу, заперечуючи проти позову КП „Котовський міський ринок" та, відповідно, обгрунтовуючи власні вимоги за зустрічним позовом, відповідач наголошував на тому, що позивач продовжує приймати від ОСОБА_3 орендну плату за користування торговельним місцем № НОМЕР_1. Наведене, за переконанням відповідача, свідчить про вчинення сторонами по справі конклюдентних дій, направлених на підтвердження існування між ОСОБА_3 та КП „Котовський міський ринок" орендних правовідносин, що виникли на підставі договору оренди від 01.08.2011р., у зв'язку з чим, відповідачем було пред'явлено зустрічний позов про зобов'язання позивача продовжити вказаний договір оренди на тих умовах, на який його було укладено.
Таким чином, при вирішенні даного спору по суті, з урахуванням правових позицій сторін по справі, господарський суд вважає за необхідне, перш за все, встановити факт чинності договору оренди від 01.08.2011р. та, відповідно, існування між сторонами по справі орендних правовідносин, що виникли на його підставі.
Як було зазначено вище по тексту рішення, договір оренди від 01.08.2011р. було укладено строком до 31.12.2011р. включно, з можливістю його автоматичної пролонгації на той самий строк та на тих самих умовах у випадку відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Положеннями ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
В силу положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 12 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 25.05.2000 р. N 02-5/237, частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи, волевиявлення позивача щодо припинення договірних відносин, що виникли на підставі договору оренди від 01.08.2011р., підтверджується його листом від 30.12.2011р. за вих. N 83, який отримано орендарем 11.01.2012р., тобто, в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" для припинення договорів оренди державного та комунального майна.
З огляду на викладене, враховуючи приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України суд дійшов висновку, що договір оренди від 01.08.2011р. припинив свою дію з 01.01.2012р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Правова позиція суду з цього питання підтверджується багаточисельною судовою практикою, що знайшло своє відображення зокрема у постановах Вищого господарського суду України від 30.06.2011р. по справі N 5005/352/2011, від 06.10.2011р. по справі N 5023/1385/11 тощо.
Посилання відповідача на той факт, що відмову від продовження договору оренди від 01.08.2011р. позивачем було вчинено 30.12.2011р., тобто до закінчення строку дії даного договору, до уваги судом не приймаються з огляду на наведений вище по тексту рішення правовий аналіз законодавчих норм, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, з яких вбачається, що факт відмови орендодавця від автоматичної пролонгації договору оренди може бути вчинений протягом строку дії договору, однак в будь-якому разі не пізніше одного місяця з дати закінчення строку його дії. Більш того, як було зазначено вище по тексту рішення, повідомлення про відмову від договору оренди від 01.08.2011р. відповідачем було отримано 11.01.2012р., тобто в межах місячного строку, наданого позивачу як орендодавцю у спірних правовідносинах для відмови від автоматичної пролонгації даної угоди.
Окремо при вирішенні даного спору господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2011р. між позивачем (Орендодавець) та ОСОБА_7 (Орендар) було укладено договір оренди торговельного місця, на підставі якого Орендодавець надав у строкове платне користування Орендарю торговельне місце НОМЕР_2 загальною площею 5,6 кв.м. на території ринку для здійснення торгівлі продтоварами. Об'єкт оренди облаштовано нестаціонарною тимчасовою спорудою: контейнером, що належить Орендарю. Договір укладено строком до 31.12.2011р. з можливістю його автоматичної пролонгації за відсутності на це заперечень сторін. Розмір орендної плати за договором становить 393,12 грн. на місяць. За твердженнями позивача, вказаний договір оренди було пролонговано на той самий строк, на який його було укладено, через відсутність на це заперечень сторін.
В свою чергу, 03.01.2012р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди торговельного місця (фактично договір суборенди) за яким у користування останньої було передано торговельне місце НОМЕР_2 на території комунального підприємства „Котовський міський ринок" на період з 03.01.2012р. по 03.01.2013р. За названою угодою на ОСОБА_3 покладався обов'язок внесення орендної плати за користування контейнером НОМЕР_2, розташованим на території позивача. Викладені обставини були визнані з боку ОСОБА_7, що підтверджується її особистими поясненнями, долученими до матеріалів справи. Достовірність цих пояснень підтверджена поясненнями представника ОСОБА_8, повноваження якої посвідчуються довіреністю, виданої в нотаріальному порядку на території держави Ізраїль
Більш того, згідно із заявою від 29.06.2012р. ОСОБА_3 просила КП „Котовський міський ринок" звільнити її від сплати комунальних тарифів на період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. за використання торговельного контейнера НОМЕР_2. Крім того, з наданих відповідачем копій фіскальних чеків вбачається, що вона вносила на користь позивача орендну плату в сумі 393,12 грн. на місяць, що збігається із розміром орендної плати за користування торговельним місцем НОМЕР_2 (контейнер), а також додаткові супутні послуги ринку. Крім того, призначення даних платежів як орендної плати свідчить, що вони вносились за торговельну діяльність із використанням контейнеру, що цілком співпадає із описом тимчасової нестаціонарної споруди, встановленій на території торговельного місця номер НОМЕР_2 відповідно до умов договору оренди торговельного місця від 01.08.2011р., укладеного між позивачем та ОСОБА_7
При цьому, як було зазначено вище по тексту рішення, умови договору оренди від 01.08.2011р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3, передбачають встановлення на торговельному місці № НОМЕР_1 тимчасової нестаціонарної споруди у вигляді кіоску.
Таким чином, проаналізувавши викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 з метою здійснення власної підприємницької діяльності на території КП „Котовський міський ринок" фактично займала і торговельне місце НОМЕР_2, орендарем якого є ОСОБА_7, та, відповідно, вносила плату за його фактичне використання. Викладене також підтверджується особистими підписами відповідача у журналі обліку платежів за використання торговельних місць.
В свою чергу, грошові кошти в сумі 421,20 грн., які були сплачені відповідачем в якості орендної плати за договором оренди 01.08.2011р. за використання торговельного місця № НОМЕР_1, були повернуті ОСОБА_3 згідно із видатковим касовим ордером від 01.02.2012р. як помилково прийняті.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З викладених обставин господарським судом оцінюються критично посилання відповідача на той факт, що платежі, які вносились ОСОБА_3 після закінчення строку дії договору оренди від 01.08.2011р., є внесенням орендної плати за користування торговельним місцем № НОМЕР_1, оскільки, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, вказані платежі вносились відповідачем за фактичне користування торговельним місцем НОМЕР_2, орендарем якого є ОСОБА_7
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір оренди від 01.08.2011р. припинив свою дію з 01.01.2012р., в той час як доводи ОСОБА_3 щодо продовження строку його дії, покладені в обґрунтування зустрічного позову, є суперечливими, непереконливими, необґрунтованими та такими, що не можуть впливати на можливість автоматичної пролонгації названої угоди.
Судом оцінюються критично посилання ОСОБА_3 на використання спірного торговельного місця № НОМЕР_1 розташованого на території КП „Котовський міський ринок", та внесення нею орендної плати після закінчення строку дії договору оренди від 01.08.2011р. з огляду на наступне. Так, відповідно до відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" єдиною необхідною передумовою для автоматичної пролонгації для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви (заперечень) орендодавця про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Таким чином, факт наявності заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди, поданий у визначений даними положеннями закону строк, автоматично припиняє цей договір оренди. Вказані законодавчі норми, за переконанням суду, є імперативними та не підлягають довільному тлумаченню.
Більш того, наявні у матеріалах справи документи підтверджують чітко сформоване волевиявлення позивача щодо припинення договірних відносин із відповідачем та на повернення орендованого майна, на підтвердження чого ОСОБА_3 було вручено відповідні вимоги про звільнення торговельного місця № НОМЕР_1.
Отже, фактичне користування орендованим майном після припинення строку дії даного договору, за умови належним чином оформленої відмови орендодавця від продовження договору оренди, висловленої у встановлений законом строк, а також за наявності вимог орендодавця про повернення орендованого майна, не може свідчити про автоматичну пролонгацію відповідного договору оренди.
При цьому, звертаючись до змісту позовних вимог за зустрічним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Покладення на орендодавця обов'язку продовжити договір оренди не віднесено чинними законодавством до способів захисту порушених прав орендаря. Більш того, суд звертає увагу ОСОБА_3 на той факт, що примушення орендодавця до укладення договору оренди є фактично способом реалізації переважного права орендаря на укладення нового договору оренди, яке передбачено зокрема приписами ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. 777 ЦК України. Реалізація вказаного переважного права наймача здійснюється шляхом укладення нового договору оренди на новий строк та в будь-якому разі не може ототожнюватись із автоматичною пролонгацією попереднього договору оренди.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом є необґрунтованими внаслідок як неправильного розуміння останнім правових категорій „пролонгація договору оренди" і „реалізація переважного права наймача на укладення договору оренди на новий строк", так і внаслідок безпідставності тверджень ОСОБА_3 щодо автоматичної пролонгації спірного договору. Таким чином, у задоволенні позовних вимог відповідача за зустрічним позовом про зобов'язання КП „Котовський міський ринок" продовжити договір оренди торговельного місця від 01.08.2011р., укладений між сторонами по справі, слід відмовити.
В свою чергу, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог КП „Котовський міський ринок" з огляду на припинення договору оренди від 01.08.2011р. з 01.01.2012р., суд виходить з наступного.
Положеннями п. 8 договору оренди від 01.08.2011р. передбачено, що у Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об'єкта оренди з вини орендаря.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В силу положень ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів та актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що матеріали справи свідчать про факт використання відповідачем торговельного місця № НОМЕР_1 після закінчення строку дії договору оренди від 01.08.2011р., що є порушенням з боку ОСОБА_3 покладених на неї зобов'язань щодо негайного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди. Більш того, факт використання відповідачем даного торговельного місця був нею визнаний в процесі розгляду даної справи.
З викладених обставин, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження правомірності використання ОСОБА_3 спірного торговельного місця, в той час як договір оренди від 01.08.2011р. як єдина підстава для виникнення у відповідача права володіння та користування цим майном припинив свою дію з 01.01.2012р., на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 785 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог КП „Котовський міський ринок" та покладення на ОСОБА_3 обов'язку звільнити торговельне місце ¹ НОМЕР_1, загальною площею 6,75 кв.м., розташоване на території КП „Котовський міський ринок" за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9.
Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 626, 759, 761, 763, 764, 785 ЦК України, ст.ст. 284, 291 ГК України, ст.ст. 1, 2, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) позов КП „Котовський міський ринок" підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ОСОБА_3 звільнити торговельне місце ¹ НОМЕР_1, загальною площею 6,75 кв.м., розташоване на території КП „Котовський міський ринок" за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9. У задоволенні зустрічного позову відповідача про зобов'язання КП „Котовський міський ринок" продовжити договір оренди торговельного місця від 01.08.2011р., укладений між сторонами по справі, слід відмовити на підставі ст.ст. 16, 759, 626, 764, 777 ЦК України, ст.ст. 20, 284, 291 ГК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями).
Судові витрати зі сплати судового збору, понесені сторонами при зверненні до суду як із первісним, так із зустрічним позовами, покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 610, 626, 759, 761, 763, 764, 777, 785 ЦК України, ст.ст. 20, 284, 291 ГК України, ст.ст. 1, 2, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_3 /66300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3/ звільнити торговельне місце № НОМЕР_1 /сто чотири/, площею 6,75 кв.м., розташоване на території комунального підприємства „Котовський міський ринок" за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9. Наказ видати.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 /66300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3/ на користь комунального підприємства „Котовський міський ринок" /66300, Одеська область, м. Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9, код ЄДРПОУ 22490973/ судовий збір в сумі 1073 грн. 00 коп. /одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп./ Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 17.09.2012р.
Суддя Желєзна С.П.