79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.08.12 Справа№ 5015/2308/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Р. Матвіїва, при секретарі судового засідання М. Скірі, розглянув справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Городок, Львівська область;
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів;
про: стягнення 24 723 грн. 38 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_3 -представник на підставі довіреності № 2266 від 01.08.2012 року.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 08.06.2012 року порушено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 24723 грн. 38 коп. Розгляд справи призначено на 25.06.2012 року.
В судове засідання 25.06.2012 року представники сторін не з'явилися, з огляду на що суд відклав розгляд справи на 03.08.2012 року. 03.08.2012 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 08.08.2012 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору. В судове засідання 08.08.2012 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності, відкладення розгляду справи та продовження строків її розгляду на п'ятнадцять днів. Судом ухвалою від 08.08.2012 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
В судове засідання 22.08.2012 року представник позивача не з'явився, причини неявки не повідомив. Відповідачем подано клопотання про відстрочку або розстрочку виконання рішення з огляду на важке фінансове становище.
Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.
22.08.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.08.2012 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення -підрядник, позивач) звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі по тексту рішення -замовник, відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт та 3 % річних. Позивач пояснив, що між ним та відповідачем було укладено договір від 27.01.2009 року № 27012009-01 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля, на підставі якого позивач зобов'язався виконати за завданням позивача роботи по ремонту автомобіля, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи згідно актів виконаних робіт.
В позовній заяві позивач вказує, що станом на день вирішення спору, заборгованість відповідача перед ним становить 22682,00 грн. На вищезазначену суму позивачем нараховано 3-х % річних від простроченої суми в розмірі 2041 грн. 38 коп.
Крім цього, позивач просить стягнути із відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в розмірі 4000,00 грн.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 27.01.2009 року між сторонами було укладено договір № 27012009-01 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.
Відповідно до п.1 договору відповідач (замовник згідно договору) доручає, а позивач (виконавець згідно договору) приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі послуги) транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використання супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі СТО) за місцем розташування виконавця: АДРЕСА_2.
На виконання умов вищевказаного договору, відповідачем 27.01.2009 року для ремонту було надано автомобіль марки МАN, д.н.з. НОМЕР_2 та причеп д.н.з. НОМЕР_10.
Згідно переліку виконаної роботи від 27.01.2009 року та акту виконаних робіт від 27.01.2009 року № 00002701/09, позивачем здійснено ремонт вказаного автомобіля та напівпричепу. Вартість виконаних робіт становила 1202.00 грн.
28.01.2009 року відповідач для проведення ремонту надав автомобіль марки МАN TGA, д.н.з. НОМЕР_3 та причеп д.н.з. НОМЕР_12.
Згідно переліку виконаної роботи від 28.01.2009 року та Акту виконаних робіт від 28.01.2009р. № 00002801/09, позивачем здійснено ремонт вказаного автомобіля та причепу. Вартість виконаних робіт становила 6172.00 грн.
05.02.2009 року відповідач для проведення ремонту надав автомобіль марки МАN д.н.з. НОМЕР_5 та причеп д.н.з. НОМЕР_11.
Згідно переліку виконаної роботи від 05.02.2009 року та Акту виконаних робіт від 05.02.2009 року № 00000502/09, позивачем здійснено ремонт вказаного автомобіля та причепу. Вартість виконаних робіт становила 6230.00 грн.
12.02.2009 року відповідач для проведення ремонту надав автомобіль марки МАN д.н.з. НОМЕР_5.
Згідно переліку виконаної роботи від 12.02.2009 року та Акту виконаних робіт від 12.02.2009 року № 00001202/09, позивачем здійснено ремонт вказаного автомобіля.
Вартість виконаних робіт становила 1755.00 грн.
19.02.2009 року відповідач для проведення ремонту надав автомобіль марки МАN д.н.з. НОМЕР_5 та причеп д.н.з. НОМЕР_11.
Згідно переліку виконаної роботи від 19.02.2009 року та Акту виконаних робіт від 19.02.2009 року N 00011902/09, позивачем здійснено ремонт вказаного автомобіля та причепу. Вартість виконаних робіт становила 1413.00 грн.
21.02.2009 року відповідач для проведення ремонту надав автомобіль марки МАN, д.н.з. НОМЕР_2 та причеп д.н.з. НОМЕР_10.
Згідно переліку виконаної роботи від 21.02.2009 року та Акту виконаних робіт від 21.02.2009 року № 00002102/09, позивачем здійснено ремонт вказаного автомобіля та причепу. Вартість виконаних робіт становила 385.00 грн.
25.02.2009 року відповідач для проведення ремонту надав автомобіль марки МАN ТСА, д.н.з. НОМЕР_8 та причеп д.н.з. НОМЕР_9.
Згідно переліку виконаної роботи від 25.02.2009 року та Акту виконаних робіт від 25.02.2009 року № 00002502/09, позивачем здійснено ремонт вказаного автомобіля та причепу. Вартість виконаних робіт становила 10497.00 грн.
Загальна сума вартості виконаних позивачем робіт складала 27654 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 3.3. договору замовник зобов'язався здійснити оплату на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання (надання послуг), що є невід'ємною частиною вказаного договору.
На виконання умов договору відповідачем 24.11.2010 року було сплачено позивачу у кошти в сумі 10000.00 грн. (десять тисяч грн.) за послуги, які були надані позивачем з ремонту, а саме за ремонт автомобіля марки МАN TGA, д.н.з. НОМЕР_3 та причепу д.н.з. НОМЕР_12 згідно переліку виконаної роботи від 28.01.2009 року та Акту виконаних робіт від 28.01.2009р. № 00002801/09, вартість робіт яких становила 6172 грн. 00 коп., та частково в сумі 3828.00 грн. за ремонт автомобіля марки МАN д.н.з. НОМЕР_5 та причепа д.н.з. НОМЕР_11, вартість робіт згідно переліку виконаної роботи від 05.02.2009р. та Акту виконаних робіт від 05.02.2009 року № 00000502/09 яких становила 6230.00 грн.
З огляду на викладене, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед ним складає 17654 грн. 00 коп.
Зазначена позивачем в позовній заяві сума основної заборгованості, що складає 22682 грн. 00 коп. не відповідає представленим суду доказам.
У позовній заяві позивач вказує, враховуючи умови п. 3 договору, що відповідач був зобов'язаний здійснити розрахунок за виконані роботи не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання (надання послуг). Відтак, у позивача виникає право на нарахування 3% річних, що відповідно до позовних вимог складає 2041 грн. 38 коп.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість робіт та запчастин визначається на підставі тарифів та розцінок. Встановлених за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 3.3. договору замовник зобов'язався здійснити оплату на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання (надання послуг), що є невід'ємною частиною вказаного договору.
Стаття 853 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки (ч. 2 вищезазначеної статті).
Як вбачається із представлених суду доказів, у відповідача були відсутні застереження чи недоліки до виконаної позивачем роботи. Акти здачі-приймання (надання послуг) підписані обома представниками сторін (тобто, як виконавцем так і замовником без жодних застережень).
В порушення умов п. 3 договору, станом на час подання позову та розгляду спору по суті відповідач не представив доказів оплати виконаних позивачем робіт в сумі 17654,00грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до нарахованих позивачем 3% річних, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошових зобов'язань настає незалежно від його вини, оскільки гроші завжди є в цивільному та господарському обороті. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання, суд не приймає до уваги неможливість виконання зобов'язання боржником (стаття 607 Цивільного кодексу України), або відсутність вини боржника (стаття 614 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Спеціальний строк позовної давності в один рік, який на думку, відповідача застосовується лише до вимог про стягнення неустойки, яка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України. ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, а також встановлений вище судом факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 17654 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне захистити права та інтереси позивача та задоволити позовні вимоги про стягнення із відповідача 17654 грн. 00 коп. основного боргу та 3% річних, розмір яких відповідно до здійсненого судом перерахунку складає 1590 грн. 31 коп.
Клопотання відповідача від 08.08.2012 року (вх. № 18531 від 22.08.2012 року) про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
Як вбачається із клопотання боржника, він обґрунтовує неможливість виконання судового рішення скрутним фінансовим становищем, що призвело до відсутності грошових коштів на оплату заборгованості стягувачу. Перешкодою в негайному виконанні рішення відповідач вважає складну ситуацію на ринку автомобільних перевезень, збільшення витрат на утримання автомобілів, витрати пов'язані із виплатою заробітніх плат, податків та комунальних платежів.
Однак, суд бере до уваги і те, що договір, який став підставою виникнення у відповідача заборгованості укладений між сторонами ще 27.01.2009 року, а останній Акт здачі -приймання підписаний сторонами 25.02.2009 року. Відтак у відповідача було достатньо часу для погашення заборгованості. Суд звертає увагу на те, що важке фінансове становище торкається так чи інакше кожної господарської одиниці. При цьому, сторони, укладаючи договори повинні розраховувати на власну платіжеспроможність. А у випадку стягувача - на своєчасніть та повноту оплати наданих послуг.
Щодо заявлених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 4000,00 грн., суд вважає їх такими, що підлягають стягненню із відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 49 (ч.2) Господарського процесуального кодексу України зазначає, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплату витрат, понесених позивачем на послуги адвоката, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 підтвердив договором № 02/05/12 про надання юридичних послу від 21.05.2012 року, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_13 від 24.09.2008 року на ім'я ОСОБА_5 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 про оплату замовником вартості послуг в сумі 4000,00 грн.
Відповідно п. 2 Договору № 02/05/12 про надання юридичних послу від 21.05.2012 року виконавець (адвокат) зобов'язався представляти інтереси позивача в господарському суді Львівської області та Львівському апеляційному господарському суді по розгляду даної справи. Вартість послуг визначена п. 7 договору в загальному розмірі 4000 грн. 00 коп.
Однак, із змісту договору неможливо визначити в якому саме розмірі сторони оцінюють вартість послуг, наданих адвокатом на момент вирішення справ судом першої інстанції. В матеріалах справи відсутні докази про те, що між сторонами Договору № 02/05/12 про надання юридичних послу від 21.05.2012 року укладався акт виконаних робіт відповідно до п. 11 договору.
Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат, понесених позивачем на оплату вартості послуг адвоката, які підлягають до відшкодування, до 1000 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (79000, АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_6) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідн. номер НОМЕР_7) 17654 грн. 00 грн. основного боргу, 1590 грн. 31 коп. 3 % річних, 1000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на послуги адвоката та 1279 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування судового збору.
Відмовити в задоволенні позовних вимог частково в частині вимог про стягнення 5028 грн. 00 коп. боргу та 451 грн. 07 коп. трьох процентів річних.
Відмовити в задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 08.08.2012 року про відстрочку чи розстрочку виконання рішення
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.