ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-66/9770-2012 07.09.12
Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Климович М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 5091,66 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 5091,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним, у відповідності до договору страхування від 13.10.2010 року, внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування в розмірі 5091,66 грн., а тому до позивача відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач стверджує, що оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована, то відповідач, на виконання Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен надати своєму страхувальнику страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки.
Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ДТП, внаслідок якого позивачем було виплачено страхову відшкодування, не може вважатись страховим випадком, оскільки сталась за участю незастрахованого транспортного засобу. Відповідач також зазначив, що розмір шкоди у даному випадку визначався особою, яка не є суб'єктом оціночної діяльності
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
За договором добровільного страхування наземного транспорту № 1675-а/10к-02, укладеного 13.10.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та Чирко Наталією Юріївною (страхувальник), було застраховано транспортний засіб - автомобіль «Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер АА4486СН.
Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
З матеріалів справи, зокрема, довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 12.11.2010 року № 10/3720 вбачається, що 04.11.2010 року в м. Києві на вул. Еспланадна, 34/2, сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення транспортного засобу Ниссан, державний реєстраційний номер АА4486СН, під керуванням Чирко Наталії Юріївни, з транспортним засобом Фольксваген, державний реєстраційний номер АА2374КЕ, під керуванням Жигун Юрія Михайловича.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Жигун Юрієм Михайловичем Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2010 року № 3-5132/10, якою Жигун Юрія Михайловича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За страховим випадком -ДТП, що сталась 12.11.2010 року за участю застрахованого автомобіля, згідно Страхового акту № 1675-а/10к-02-1, затвердженого 19.11.2010 року, за договором страхування № 1675-а/10к-02 від 13.10.2010 року, позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 5091,66 грн.
Наведена сума страхового відшкодування в розмірі 5091,66 грн. була перерахована позивачем страхувальнику платіжним дорученням від 23.11.2010 року № 6997.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю, розрахованих, зокрема, у відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
До матеріалів справи не надано жодних доказів, як то: звіт (акт) або висновок експерта (експертного дослідження) або інший документ, які б підтверджували визначення матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу -«Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер АА4486СН, внаслідок ДТП, яка сталась 12.11.2010 року в м. Києві на вул. Еспланадна, 34/2, та які могли бути оцінені судом як належні докази розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в розумінні ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, позовні вимоги про стягнення в порядку регресу матеріальних збитків в сумі 5091,66 грн. заявлені позивачем до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 22.1 ст. 22 цього ж Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З матеріалів справи вбачається, що у судовому порядку було встановлено вину водія, який керував автомобілем Фольксваген, державний реєстраційний номер АА2374КЕ, на момент ДТП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб, застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Позивач стверджує, що до нього перейшло право регресної вимоги до Жигуна Юрія Михайловича, а оскільки його цивільно-правова відповідальністю була застрахована, то відповідач, на виконання Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен надати своєму страхувальнику страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно з полісом № ВС/5907508, застрахована цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер 10627КН. Таке ж саме вбачається з наданої на запит суду інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
Проте, як зазначалось, дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено застрахований позивачем транспортний засіб, сталась з вини особи, що керувала транспортним засобом з іншим реєстраційним номером, а саме автомобілем Фольксваген, державний реєстраційний номер АА2374КЕ.
До матеріалів справи не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля з державним реєстраційним номером АА2374КЕ на момент ДТП була застрахована у Відкритого акціонерного товариства страхова компанія "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
Таким чином, позивачем не доведено, що він має право регресної вимоги саме до відповідача щодо стягнення з останнього суми в плаченого страхового відшкодування
Враховуючи викладене, з огляду відсутності доказів того, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля Фольксваген, державний реєстраційний номер АА2374КЕ, застрахована в ВАТ «НАСК «Оранта», а також ненаданням доказів, які могли бути оцінені судом як належні докази розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в розумінні ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд робить висновок про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, та, з огляду на таке, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 5091,66 грн. -відмовити.
В судовому засіданні 07.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення складено в повному обсязі та підписане 12.09.2012р.
Суддя С.А. Гончаров