ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/8815-2012 28.08.12
За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
ДоПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7 216,66 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Шупик О.А.
від відповідача Супрун Т.В.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7 216,66 грн.
Ухвалою від 05.07.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.
Представником позивача в судовому засіданні 19.07.2012р. подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Від Моторно (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду 19.07.2012р. надійшла відповідь на судовий запит.
Ухвалою від 19.07.2012р., в зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали від 05.07.2012р. та неявкою його представників в судове засідання, а також в зв'язку з необхідністю направлення повторного запиту до Моторно (транспортного) страхового бюро України, судом було відкладено розгляд справи на 28.08.2012р.
Від Моторно (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду 03.08.2012р. надійшла відповідь на судовий запит.
Представником відповідача в судовому засіданні 28.08.2012р. подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а тому числі і відзив на позов.
В судовому засіданні 28.08.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
Між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», яке відповідно до Статуту змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(Позивач, Страховик) та Журбою Костянтином Івановичем (Страхувальник) було укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 260574461 (Договір страхування), за яким Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Ніссан», д.р.н. АА 0628 СА (Застрахований автомобіль). Докази сплати страхової премії згідно розділу 5 Договору страхування судом було оглянуто в судовому засіданні, та встановлено, що станом на 29.01.2010р. Договір страхування діяв.
Згідно розгорнутої довідки ВДАІ, 29.01.2010 року в м. Києві по вул. Мішуги, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Шевролет», д.р.н. АА 4094 ВН, під керуванням Локтіонова Олександра Сергійовича та Застрахованого автомобіля під керуванням Журби Костянтина Івановича, внаслідок чого Застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2010 року по справі № 3-1505/10 (суддя - Фрич Т.В.) встановлено порушення Локтіоновим Олександром Сергійовичем п. 10.9 ПДР України, визнано його винним у вчинення вищеописаного ДТП та у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим Локтіонова Олександра Сергійовича було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно Рахунку-фактури № 10021244 від 12.02.2010р., наданого ТОВ «КИЙ АВТО Холдинг», вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля склала 8 240,06 грн.
Згідно Звіту № 36 про оцінку автомобіля від 18.02.2010 р., матеріальний збиток, завданий власнику Застрахованого автомобіля, складає 8 019,67 грн.
Враховуючи вищенаведені документи, умови Договору страхування та Правила страхування Позивача, на підставі складеного Страхового Акту № 50304 від 12.03.2010р. та Розпорядження № 50304, Позивачем згідно платіжного доручення №2497 від 06.04.2010р. було виплаченого 7216,66 грн. страхового відшкодування на ремонт Застрахованого автомобіля.
Цивільно-правова відповідальність Локтіонова О.С. в момент ДТП була застрахована Закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»(змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія») (Відповідачем) відповідно до полісу № ВС/3383526, що підтверджується копією вказаного полісу, наданою Відповідачем.
Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 гривень, при цьому франшиза складає 510 гривень.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Як зазначалось вище, відповідно до Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2010 року по справі № 3-1505/10 встановлена вина Локтіонова Олександра Сергійовича у вчиненні вищеописаного ДТП.
Відповідно до полісу № ВС/3383526, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500 гривень, при цьому франшиза складає 510 гривень.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, яка становить 0 грн.
Разом з тим, при зверненні до суду з даним позовом, Позивачем не було від суми виплаченого страхового відшкодування віднято франшизу, що передбачена виданим Відповідачем полісом № ВС/3383526 в сумі 510 грн., що суперечить ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та Закону України «Про страхування»(аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012р.).
Враховуючи наведене, суд робить власний розрахунок суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача в порядку регресу: 7 216,66 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) -510 грн. (згідно полісу № ВС/3383526 є сумою франшизи) = 6 706,66 грн.
При цьому, щодо посилань Відповідача, що Позивачем не було надано йому встановленого законом пакету документів та належним чином оформленої вимоги, а тому Відповідач не порушив права Позивача на відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування, суд назначає, що у даному випадку не підлягають застосуванню норми ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, в частині направлення вимоги пов'язаній з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача), а не на користь іншого страховика в порядку регресу (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.
Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню згідно наведеного вище в рішенні розрахунку суду, в сумі 6 706,66 грн.
Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в іншій частині відноситься на позивача та йому не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) 6 706 (шість тисяч сімсот шість) грн. 66 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 495 (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять) грн. 71 коп. судового збору.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.09.12р.
Суддя І.О.Домнічева