ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-72/8562-2012 06.09.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Державного підприємства "Наш дім"
про стягнення 618 871,04 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Цурка Н.О.
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Наш дім" (далі-відповідач) про стягнення 583 833,13 грн. боргу за спожиту теплову енергію, пені сумою 26 687,17 грн., 1 567,96 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних у розмірі 6 782,78 грн. згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9196022 від 01.05.2001 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати теплової енергії відповідно до умов вищевказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
23.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що відносно відповідача введено процедуру санації, а тому позивач є конкурсним кредитором.
У процесі провадження у справі представник позивача подав пояснення на відзив, в якому зазначив, що відповідач є поточним боржником, а не конкурсним, оскільки заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 06.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.05.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Державним підприємством "Наш дім" було укладено договір № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачеві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №1/2012 від 23.01.2012р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 26.01.2012 р.
У п. 2.2.1 договору встановлено, що позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Згідно п.п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р.
Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення по справі.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р. встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачеві вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.
Згідно п. 5 додатку №4 до договору № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р. відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Довженко, буд. №2, розрахункова група (№ телефону), табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ).
Відповідно до п. 7 додатку №4 до договору № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р. відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.08.2011 р. по 01.06.2012 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 764 133,89 грн., у свою чергу, відповідач за спожиту енергію розрахувався частково у сумі 180 300,76 грн., у зв'язку з чим у Державного підприємства "Наш дім" станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 583 833,13 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши положення договору № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.
Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.08.2011 р. по 01.06.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму 764 133,89 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.
Разом з тим, Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010р. № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію Публічному акціонерному товариству «Київенерго»затверджено Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»тарифи на теплову енергію, яка набрала чинності з 01.01.2011 р. та на підставі якої позивачем здійснено розрахунок суми наданих послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 180 300,76 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 583 833,13 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач є конкурсним кредитором та всі питання щодо заборгованості перед ним повинні вирішуватися у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в рамках справи про банкрутство, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 р. по справі №50/371-б щодо Державного підприємства «НАШ ДІМ»порушено провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" є поточними, а позивач є поточним кредитором, а відтак -позовні вимоги розглядаються в порядку загального провадження, у зв'язку з чим посилання відповідача визнаються судом необґрунтованими та не приймаються до уваги.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, з огляду на те, що умовами договору № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р. встановлено обов'язок відповідача до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати позивачеві вартість заявленої в договору кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в період з 01.08.2011 р. по 01.06.2012 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.08.2011 р. по 01.06.2012 р. у розмірі 583 833,13 грн. та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 26 687,17 грн. пені, 1 567,96 грн. інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 6 782,78 грн. за період з 01.09.2011 р. до 01.06.2012 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з урахуванням облікової ставки Національного банку України, а тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 26 687,17 грн. за період з 01.12.2011 р. до 01.06.2012 р. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 9196022 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 р. за період з 01.09.2011 р. до 01.06.2012 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 567,96 грн. інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 6 782,78 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Наш дім" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34, код ЄДРПОУ 30723920), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 583 833 (п'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять три) грн. 13 коп. боргу, пені сумою 26 687 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 17 коп. інфляційної складової боргу у розмірі 1 567 (одну тисячу п'ятсот шістдесят сім) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 6 782 (шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 78 коп. та 12 377 (дванадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 42 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 12.09.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.