ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 вересня 2012 р. Справа № 5010/842/2012-27/40
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", (вул. Заводська, 4, смт.
Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552)
до відповідача: Державне підприємство "Івано-Франківський військовий лісопромисловий
комбінат" Міністерства оборони України (вул. Ребета, 6, Івано-Франківськ,
Івано-Франківська область, 76014) в особі структурного підрозділу
Сколівський військовий лісгосп
про стягнення 20 000, 00 гривень передоплати за лісосировину, що мала бути поставлена згідно усної домовленості.
За участю представників сторін:
Від позивача: представник не з'явився.
Від відповідача: Чебачова Ю.О. - представник (паспорт серія СЕ № 517585 виданий 11.12.2009 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 709 від 20.07.2012 року).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України (надалі відповідач) про стягнення передоплати за лісосировину, що мала бути поставлена згідно усної домовленості в сумі 20 000, 00 гривень.
Крім того, позивач просив суд покласти господарські витрати на відповідача, а саме 1 609, 50 гривень сплаченого судового збору.
Ухвалою від 17.07.2012 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/842/2012-27/40 та призначив до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2012 року.
Ухвалою суду від 31.07.2012 року розгляд справи відкладався на 11.09.2012 року, у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі..
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (Вх. № 5859/2012 - свх. від 10.09.2012 року). Згідно відзиву, представник відповідача свої заперечення мотивував тим, що на розрахунковий рахунок Коростівського військового лісгоспу 23.09.2009 року та 20.10.2009 року поступили кошти в сумі 20 000 гривень ( по 10 000 гривень), як оплата за лісопродукцію.
Відповідно до наказу директора ДП "Іванно-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 108-в від 17.08.2009 року "Про проведення реорганізації Сколівського і Коростівського ВЛГ та припинення діяльності Коростівського ВЛГ" проведено реорганізацію відокремлених структурних підрозділів підприємства шляхом приєднання Коростівського військового лісгоспу до Сколівського лісгоспу та з 01 вересня 2009 року створено єдиний підрозділ - Сколівський військовий лісгосп, до якого перейшли всі майнові права і обов'язки Коростівського військового лісгоспу по всіх статтях балансу зараховано на баланс Сколівського військового лісгоспу.
Таким чином, протягом вересня Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" перерахувало на розрахунковий рахунок Сколівського військового лісгоспу кошти (в тому числі на рахунок Коростівського військового лісгоспу 23.09.2009 року - 10 000, 00 гривень), як оплату за лісопродукцію - в сумі 25 000, 00 гривень, та у жовтні 2009 року - кошти у сумі 38 000, 00 гривень ( в тому числі на рахунок Коростівського військового лісгоспу 20.10.2009 року - 10 000, 00 гривень).
При цьому, Сколівським військовим лісгоспом відпущено позивачу лісопродукції у вересні 2009 року на суму 25 889, 16 гривень та у жовтні 2009 року на суму 42 719, 16 гривень.
Таким чином, відповідач вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення 20 000, 00 гривень передоплати за лісосировину є безпідставними та нічим не обґрунтованими, так як Сколівський військовий лісгосп ще протягом вересня - жовтня 2009 року в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" по відпуску лісопродукції на суму коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок Коростівського військового лісгоспу.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників позивача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" уклало усну угоду зі структурним підрозділом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України Коростівський військовий лісгосп про постачання продукції (лісосировини). Наказом № 108-в від 17.08.2009 року директора ДП "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України "Про проведення реорганізації Сколівського і Коростівського ВЛГ" проведено реорганізацію структурних підрозділів шляхом приєднання Коростівського ВЛГ до Сколівського ВЛГ та створено єдиний підрозділ - Сколівський ВЛГ, до якого перейшли всі майнові права та обов'язки Коростівського ВЛГ.
На виконання усної угоди позивач 23.09.2009 року та 20.10.2009 року перерахував на розрахунковий рахунок структурного підрозділу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України Коростівський військовий лісгосп кошти в сумі 20 000, 00 гривень, в якості передоплати за лісосировину, що мала бути поставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Уніплит". Даний факт підтверджується платіжними дорученнями № 5032 від 23.09.2009 року на суму 10 000, 00 гривень та № 5678 від 20.10.2009 року на суму 10 000, 00 гривень на яких зазначено призначення платежу "за лісосировину згідно службових записок" з відміткою банку "оплачено", а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.06.2012 року, складеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" і структурним підрозділом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України Коростівський військовий лісгосп та підписаним і скріпленим печаткою позивача, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 9 - 10, а. с. 13).
Відповідач, на виконання усної угоди, зобов'язувався поставити товар (лісосировину) та передати її у власність покупцю, однак в порушення умов усної угоди передача лісосировини не проводилась, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 20 000, 00 гривень, яка була перерахована структурному підрозділу відповідача, як передоплата за лісосировину.
На адресу структурного підрозділу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України Коростівський військовий лісгосп було надіслано претензію (Вих. № 174/14 від 29.09.2011 року) з вимогою у термін семи календарних днів з часу отримання претензії виконати зобов'язання та повернути на розрахунковий рахунок позивача сплачені в якості передоплати за лісосировину кошти в сумі 20 000, 00 гривень. Факт надсилання претензії підтверджується копією аркуша з журналу реєстрації вихідної пошти за 2011 рік з відміткою про надсилання 04.10.2011 року.
26.07.2012 року на адресу структурного підрозділу Сколівський ВЛГ надіслано вимогу про сплату боргу, згідно якої позивач просив у продовж семи днів виконати зобов'язання та повернути на розрахунковий рахунок сплачені кошти в сумі 20 000, 00 гривень. Факт одержання вимоги підтверджується відтиском печатки з зазначенням вхідного номера та дати.
У відповідь на вимогу, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" надіслав листа (Вих. № 904 від 06.09.2012 року), згідно якого повідомляє, що Коростівський військовий лісгосп приєднано до Сколівського ВЛГ, вказані кошти у зв'язку з правонаступництвом включено в кредиторську заборгованість останнього та протягом 2009 року Сколівським військовим лісгоспом реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Уніплит" на суму згідно перерахованих коштів. Копія листа міститься у матеріалах справи (а. с. 52 - 54).
Суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно положень, викладених у ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як визначено у ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, встановив наступне.
Відповідно до наказу директора ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" № 108-в від 17.08.2009 року "Про проведення реорганізації Сколівського і Коростівського ВЛГ та припинення діяльності Коростівського ВЛГ" проведено реорганізацію відокремлених структурних підрозділів підприємства шляхом приєднання Коростівського військового лісгоспу до Сколівського військового лісгоспу та з 01.09.2009 року створений підрозділ - Сколівський військовий лісгосп, до якого перейшли всі майнові права та обов'язки Коростівського військового лісгоспу. А заборгованості Коростівського військового лісгоспу по всіх статтях балансу зараховано на баланс Сколівського військового лісгоспу.
Факт проведення реорганізації підтверджується матеріалами справи, а саме копією наказу № 108-в від 17.08.2009 року "Про проведення реорганізації Сколівського і Коростівського ВЛГ та припинення діяльності Коростівського ВЛГ", копією довідки з ЄДРПОУ серії АА № 659859 щодо Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісгосп" та Положенням про Сколівський військовий лісгосп, затвердженого директором ДП "Івано-Франківський військовий лісгосп" 01.09.2009 року (а. с. 46 - 51).
Судом встановлено, що протягом вересня - жовтня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" перераховувало кошти безпосередньо на розрахунковий рахунок Сколівського військового лісгоспу, а саме згідно банківських виписок "Райфайзен Банк Аваль" з рахунку: 18.09.2009 року - перераховано 5 000, 00 гривень, 21.09.2009 року - 10 000, 00 гривень, 09.10.2009 року - 10 000, 00 гривень, 15.10.2009 року - 10 000, 00 гривень, 29.10.2009 року - 8 000, 00 гривень, копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 55 - 61).
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" перерахувало передоплати за лісосировину на суму 25 000, 00 гривень - у тому числі на рахунок Коростівського військового лісгоспу 23.09.2009 року - в сумі 10 000, 00 гривень, та у жовтні 2009 року - 38 000, 00 гривень, у тому числі на рахунок Коростівського військового лісгоспу 20.10.2009 року - 10 000, 00 гривень. Даний факт підтверджується Актом звірки з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року по клієнту Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" за даними Сколівського ВЛГ, за підписами керівника ДП "Івано-Франківський військовий ЛПК" Сколівський лісгосп та головного бухгалтера та затвердженого круглою печаткою Сколівського військового лісгоспу. А також розшифровкою акту звірки по оплаті та реалізації за період з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року по клієнту Товариство з обмеженою відповідальністю "Унвплит" за даними Сколівського ВЛГ (а. с. 62, 66).
На виконання усної угоди про постачання лісопродукції, Сколівським військовим лісгоспом у вересні 2009 року відпущено позивачу лісопродукції на суму 25 889, 16 гривень та у жовтні 2009 року на суму 42 719, 16 гривень, що підтверджується виписаними нарядами, товарно - транспортними накладними на відпуск лісопродукції та довіреностями на отримання продукції, а саме нарядами: № 463 від 18.09.2009 року, № 465 від 18.09.2009 року, № 466 від 18.09.2009 року, № 514 від 07.10.2009 року, № 515 від 07.10.2009 року, № 534 від 15.10.2009 року, № 541 від 16.10.2009 року, № 550 від 21.10.2009 року, № 557 від 23.10.2009 року; товарно - транспортними накладними: № 004166 від 18.09.2009 року, № 004167 від 18.09.2009 року, № 004169 від 19.09.2009 року, № 004170 від 19.09.2009 року, № 004310 від 23.09.2009 року, № 004312 від 23.09.2009 року, № 004521 від 07.10.2009 року, № 004519 від 07.10.2009 року, № 004705 від 15.10.2009 року, № 004711 від 16.10.2009 року, № 004723 від 21.10.2009 року, № 004786 від 23.10.2009 року, № 004783 від 23.10.2009 року, № 004797 від 28.10.2009 року, № 004798 від 29.10.2009 року, № 004829 від 30.10.2009 року; довіреностями на отримання товару: № 262 від 18.09.2009 року, № 326 від 01.10.2009 року, № 373 від 19.10.2009 року (а. с. 67 - 90).
Судом встановлено, що оплата та реалізація лісопродукції здійснювалася у відповідності до усної домовленості між Сколівським військовим лісгоспом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит", а термін виконання взаємних зобов'язань не був встановлений, тому згідно наданих суду доказів, а саме Актів звірки взаємних розрахунків за 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік та 2012 рік, нарядів на відпуск продукції та товарно - транспортних накладних, Сколівський військовий лісгосп ще протягом вересня - жовтня 2009 року в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" по відпуску лісопродукції на суму, перераховану на розрахунковий рахунок Коростівського військового лісгоспу.
Факт порушення відповідачем своїх зобов'язань не підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 20 000, 00 гривень - основного боргу, як коштів сплачених в якості передоплати за лісосировину, суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. У зв'язку з вище наведеним, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Господарські витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552, ідентифікаційний код: 30905968) до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України (вул. Ребета, 6, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014, ідентифікаційний код: 08033772) про стягнення заборгованості в сумі 20 000, 00 гривень, як коштів сплачених в якості передоплати за лісосировину - відмовити .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.09.12
Суддя Михайлишин В. В.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
____________________________ Осудар І. Б. 17.09.12