ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/10144-2012 11.09.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бібліотечний колектор»
про стягнення 19 598,99 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Поліщук К.О. за довіреністю № 35 від 02.09.2012 р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бібліотечний колектор»про стягнення з відповідача 19 598,99 грн., в тому числі: 17 643,53 грн. основного боргу, 1 455,08 грн. пені, 421,59 грн. 3% річних, 78,79 грн. інфляційних витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 336/О від 01.08.2011 р. позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 19 598,99 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/10144-2012 та призначено її до розгляду на 11.09.2012 р.
Представник відповідача в судове засідання 11.09.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 11.09.2012 р. представником позивача подано додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, при цьому, підтримано подану ним через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 1 961,90 грн., з яких 6,44 грн. основного боргу, 421,59 грн. 3 % річних, 78,79 грн. інфляційних втрат та 1 455,08 грн. пені. Заява мотивована тим, що вже під час розгляду справи, відповідач додатково сплатив позивачу 17 637,09 грн.
Згідно із п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
З огляду на зазначене, суд розцінює подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, як зменшення їх розміру, а тому, позовні вимоги розглядаються з урахуванням вищевказаної заяви позивача, відповідно має місце нова ціна позову.
У судовому засіданні 11.09.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.08.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 336/О, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується поставляти канцелярські товари та товари для офісу (далі - Товар), а покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах цього Договору. Кількість, асортимент та ціна Товару, що поставляється, узгоджується сторонами заздалегідь та фіксується у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Загальна ціна Договору складається із суми всіх товарів, вказаних у видаткових накладних (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.4. Договору датою поставки Товару є дата складання видаткової накладної.
За змістом п. 2.6. Договору покупець здійснює оплату за Товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки Товару.
Згідно з п. 9.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками обох сторін, та діє до 01.08.2012 р.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51 507,80 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № 22913, № 22914, № 22916 від 26.08.2011 р., № 24210, № 24216, № 24225 від 07.09.2011 р., № 26038 від 09.09.2012 р., № 25366 від 19.09.2011 р., № 26768 від 30.09.2011 р., та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 89 від 26.08.2011 р., № 100 від 07.09.2011 р., № 101 від 09.09.2011 р., № 109 від 19.09.2011 р., № 121 від 30.09.2011 р.
У свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 06.09.2011 р. 10 000 грн. за накладною № 22914 від 26.08.2011 р., 19.09.2011 р. 5 000 грн., 20.09.2011 р. 4 000 грн., 18.10.2011 р. 422, 28 за накладною № 22916 від 26.08.2011 р., 18.10.2011 р. 2000 грн. за накладною № 24216 від 07.09.2011 р., 02.11.2011 р. 2 000 грн., 24.11.2011 р. 2 000 грн. за накладною № 34157 від 09.09.2011 р., 04.01.2012 р. 3 000 грн. за накладною № 24216 від 07.09.2011 р., 25.04.2012 р. 1 000 грн. за накладною № 26833 від 30.09.2011 р., 22.05.2012 р. 500 грн. за накладною № 26833 від 30.09.2011 р., 25.05.2012 р. 500 грн. за накладною № 26833 від 30.09.2011 р., 30.05.2012 р. 1 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 257, № 277, № 283, № 329, № 328, № 350, № 404, № 3, № 149, № 180, № 188, № 192 та 12.10.2011 р. повернувши товар на суму 2 441,99 грн., що підтверджується накладною № К-34, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 17 643,53 грн.
Крім того, під час розгляду даної справи відповідач додатково сплатив позивачу за поставлений товар 27.07.2012 р. 1 5000 грн., за накладною № 26833 від 30.09.2011 р., 06.08.2012 р. 1 000 грн., за накладною № 25366 від 19.09.2011 р., 30.08.2012 р. 2 137,09 грн., за накладною № 25366 від 19.09.2011 р., 31.08.2012 р. 1 200 грн., за накладною № 24216 від 07.09.2011 р., 03.09.2012 р. 11 800 грн., за накладною № 22913 від 26.08.2011 р., що підтверджується меморіальними ордерами № 270, № 285, № 331, № 339, № 340.
З огляду на зазначене, сума основного боргу станом на момент розгляду цієї справи по суті становить 6,44 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, пунктом п. 2.6. Договору покупець здійснює оплату за Товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки Товару.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Поняттям «штраф»та «пеня»дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 4.2. Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення із урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 455,08 грн., з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, розрахунок якої є невірним, оскільки позивачем не вірно визначено дату прострочення зобовязання, а саме, ним здійснено розрахунок з 19.10.2011 р., проте, її слід нараховувати з 20.10.2011 р.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»№ 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що вона має становити 1 454,22 грн.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Позивач нарахував відповідачу до сплати 421,59 грн. 3% річних, розрахунок яких є вірним.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 78,79 грн. інфляційних витрат.
Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат виходячи з обставин невірного визначення позивачем початку прострочення зобов'язання.
За перерахунком суду розмір інфляційних витрат, що підлягають стягненню з відповідача становить 75,18 грн.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищенаведеного.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бібліотечний колектор» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, код ЄДРПОУ 30573574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс»(01011, м. Київ, вулиця Гусовського, будинок 12/7, код ЄДРПОУ 37773022) 6 (шість) грн. 44 коп. основного боргу, 1 454 (одну тисячу чотириста п'ятдесят чотири) грн. 22 коп. пені, 421 (чотириста двадцять одну) грн. 59 коп. 3% річних, 75 (сімдесят п'ять) грн. 18 коп. інфляційних витрат, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.09.2012 р.
Суддя В.С. Ломака