Рішення від 11.09.2012 по справі 6/081-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 6/081-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,

позивача : Гладиліна О.В. (дов. від 05.01.2012р.),

відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012р. Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України (далі -позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 526 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України від 01.05.2011р., щодо своєчасної та повної оплати платежів за договором за період користування об'єктом оренди, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 12237,05 грн боргу, з яких: 11456,34 грн основного боргу, 514,08 грн пені, 138,43 грн штрафу, 19,91 грн втрат від інфляції та 108,29 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2012р. порушено провадження у справі № 6/081-12 та призначено її розгляд на 28.08.2012р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 28.08.2012р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.09.2012р.

У судовому засіданні 11.09.2012р. позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2012р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ті фізичних осіб -підприємців.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.05.2011р. між Інститутом механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди № 526 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме державне майно: кімната № 402, площею 16,05 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на четвертому поверсі 4-ох поверхового корпусу, що перебуває на балансі Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 31.10.2010р. і становить станом на 31.10.2010р. 102152 грн.

Пунктами 3.1., 3.3. договору передбачено, що орендна плата за базовий місяць оренди -березень 2011р. становить 1334,53 грн та 266,91 ПДВ, разом - 1601,44 грн. Орендна плата перераховується орендарем за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцем по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на додану вартість, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати.

Договір вступає в силу з 01.05.2011р. і діє до 31.12.2011р. включно (п. 10.1. договору).

В подальшому, між сторонами договору було підписано додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої сторони внесли зміни у договір в частині розміру орендної ставки з 15% на 18% та за базовий місяць оренди -жовтень 2011р. складає 1240,62 грн, ПДВ -248,12 грн, всього - 1488,74 грн. Крім того, сторони продовжили дію договору до 31.12.2012р.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, а саме передав відповідачу в оренду нерухоме державне майно: кімната № 402, площею 16,05 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на четвертому поверсі 4-ох поверхового корпусу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому -передачі від 01.05.2011р.

Так, у період з 01.05.2011р. по травень 2012р. відповідач безперешкодно користувався орендованим майном про що свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов договору.

З метою сплати відповідачем орендної плати, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на додану вартість, витрат на утримання будинку та прилеглої території, інших витрат за договором, позивачем були вручені відповідачу рахунки, що підтверджується матеріалами справи (копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи).

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної та повної сплати виставлених платежів виконав не належним чином, внаслідок чого позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача11456,34 грн боргу за період з листопада 2011р. по травень 2012р.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також враховуючи час користування відповідачем орендованим майном, господарський суд зазначає, що у відповідача, як орендаря виник обов'язок зі сплати платежів, передбачених п. 3.1. договору за період з листопада 2011 по травень 2012 р. у сумі 11456,34 грн, а у позивача відповідно виникло право вимагати сплати зазначених коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ -це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення відповідачем розрахунку за договором повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, доказів повної сплати орендних платежів, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на додану вартість, витрат на утримання будинку та прилеглої території, інших витрат за договором відповідач суду не надав, про що свідчать копії банківських виписок про часткову оплату відповідачем коштів за договором, та довідка про загальний розмір коштів сплачених ФОП ОСОБА_1 згідно договору, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо сплати зазначених вище платежів доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (11456,34 грн) відповідачем надано не було.

Господарським судом перевірено та встановлено, що поданий позивачем розширений розрахунок орендної плати, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на додану вартість, витрат на утримання будинку та прилеглої території, інших витрат за договором згідно договору є арифметично вірним та обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем орендних платежів, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на додану вартість, витрат на утримання будинку та прилеглої території, інших витрат за договором у розмірі 11456,34 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за період з листопада 2011р. по травень 2012р. за договором становить -11456,34 грн.

Приписами статей ст. 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не повністю виконав свої договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів за користування нерухомим майном, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на додану вартість, витрат на утримання будинку та прилеглої території, інших витрати за договором за період з листопада 2011р. по травень 2012р., зазначений факт відповідачем не спростований, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11456,34 грн боргу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 108,29 грн та втрат від інфляції у сумі 19,91 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 108,29 грн та втрат від інфляції у сумі 19,91 грн підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем нарахована пеня в сумі 514,08 грн за періоди вказані у його розрахунку (позовній заяві).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перерахована несвоєчасно або в не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 3.6. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1498,55 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 138,43 грн штрафу нарахованого на розмір прострочених платежів, згідно наданого розрахунку.

Як визначено в п. 3.7. договору, якщо на дату сплати орендної плати борг за нею становить загалом не менше ніж три місці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 1. ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2. ст. 549 ЦК України).

Враховуючи, що відповідачем прострочено виконання свого договірного зобов'язання за договором більше ніж за три місяці, про що встановлено вище, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 138,43 грн штрафу, згідно поданого розрахунку позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11456,34 грн основного боргу, 514,08 грн пені, 138,43 грн штрафу, 19,91 грн втрат від інфляції та 108,29 грн 3 % річних є правомірними, обґрунтованим, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Станом на момент подання позовної заяви судовий збір розраховується з мінімальної заробітної плати 1073 грн (місячний) визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011р. № 4282-VI на 1 січня 2012р.

Враховуючи, що ціна позову становить 12237,05 грн, тому судовий збір за який необхідно було сплатити позивачу під час подання позовної заяви складає - 1609,50 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи позивачем було сплачено судового збору у розмірі 1641 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 274 від 05.07.2012р. та 12 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 277 від 10.07.2012р., разом 1653 грн.

Таким чином, суд повертає позивачу заяво сплачений судовий збір у розмірі 43,50 грн, оскільки правильна сума судового збору, яку необхідно було сплатити позивачу складає 1609,50 грн (1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (з 01.01.2012р. не менше 1073,00 *1,5= 1609,50 грн.).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05417070) 11456,34 грн основного боргу, 514,08 грн пені, 138,43 грн штрафу, 19,91 грн втрат від інфляції та 108,29 грн 3 % річних, а також 1 609,50 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05417070) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 43,50 грн зв'язку з його переплатою під час подання позову.

Суддя А.Ф. Черногуз

Попередній документ
26021852
Наступний документ
26021854
Інформація про рішення:
№ рішення: 26021853
№ справи: 6/081-12
Дата рішення: 11.09.2012
Дата публікації: 19.09.2012
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Київської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори