ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/11747-2012 14.09.12
За позовом До Про Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон» Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Стягнення 46 646,04 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники: Від позивача: Від відповідача: Слободяник О.П. -представник за довіреністю Макаровець І.В. -представник за довіреністю
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нібулон» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі - відповідач) про стягнення 46 656,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2012 року на підставі відомості плати за користування вагонами №10020067 та №12020070 з особового рахунку позивача було списано 45 001,92 грн. (з ПДВ) плати за користування вагонами.
Проте позивач вважає, що відповідачем було неправомірно списано збір за користування вагонами у сумі 45 001,92 грн., оскільки відомості плати за користування вагонами були підписані позивачем із запереченнями та зауваженнями, у зв'язку з чим відповідач не мав права самовільно без звернення до суду списувати спірні суми із попередньої оплати.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.08.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 14.09.2012.
Представник позивача у судовому засідання підтримав позов та просив задовольнити його у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач посилався на невірне зазначення позивачем даних у замовленні від 03.02.2012 №1000243, у зв'язку з чим дозвіл на відвантаження вагонів позивача від 06.02.2012 був анульований залізницею, а позивачу було правомірно нараховано та стягнуто плату за користування вагонами по відомостям плати за користування вагонами №10020067 та №12020070.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
05.05.2009 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно- Західна залізниця»(надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «НІБУЛОН»(надалі - позивач) за № 2705/109 було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі - Договір).
Пунктом 2.4.1. Договору встановлено, що вантажовласник зобов'язується пред'являти Залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.
Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін. оформлених в паперовому або електронному вигляді (пункт 3.3. Договору).
Відповідно до умов зазначеного Договору та узгодженого плану перевезень № 1000243, ТОВ СП «НІБУЛОН»03.02.2012 року подало Залізниці заявку на подання 21-го вагону для переміщення зернових вантажів зі станції Кам'янець-Подільський Південно-Західної залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.
Так, в період з 05.02.2011 року по 06.02.2012 року Залізниця відповідно до зазначеної вище заявки та Договору про подачу та забирання вагонів при станції Кам'янець-Подільський Жмеринської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці (надалі - Договір про подачу та забирання вагонів), який 17.10.2008 року було укладено між Залізницею та ТОВ СП «НІБУЛОН»на виконання статті 21 Закону України «Про залізничний транспорт»здійснила подачу 21-го вагону на під'їзну колію ТОВ СП «НІБУЛОН».
Відповідно до пункту 5 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером (пункт 6 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами).
Ставки плати за користування вантажними вагонами залізниць встановлені Збірником тарифів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 із застосуванням коефіцієнтів встановлених відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011 року № 8.
Відповідно до статті 76 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі - Статут) час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.
Пунктом 10 Договору про подачу та забирання вагонів встановлено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під'їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення Користувача про готовність вагонів до забирання.
Позивач зазначає, що 06.02.2012 року відповідно до пункту 7 Договору про подачу та забирання вагонів повідомив Відповідача про те, що подані 05.02.2012 року та 06.02.2012 року на під'їзну колію ТОВ СП «НІБУЛОН» вагони навантажені та готові до відправки.
11.02.2012 року та 12.02.2012 року Залізницею на підставі відомості плати за користування вагонами №10020067 та №12020070 з особового рахунку позивача було списано 45 001,92 грн. (з ПДВ) плати за користування вагонами, що підтверджується копіями Переліків №1102 від 11.02.2012 та №1202 від 12.02.2012.
Спір виник з приводу того, що позивач вважає, що при проведенні розрахунків за надані ТОВ СП «НІБУЛОН»послуги Залізниця неправильно визначила час перебування вагонів під навантаженням, вказавши в відомостях плати за користування вагонами № 10020067 та № 12020070 замість дати 06.02.2012 року дату 10.02.2012 року та 11.02.2012 року, що суттєво вплинуло на розмір плати за користування вагонами.
За таких обставин позивач вважає, що Залізниця в порушення умов Договору та за відсутності правових підстав безакцептно (самовільно) списала з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН»у ТехПД кошти в розмірі 45 001,92 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до п.5.1 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року в редакції від 29.09.2008 року № 04-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписанні уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.
Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженнями, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці».
З наявних в матеріалах справи Відомостей плати за користування вагонами № 10020067 та № 12020070 вбачається, що Позивач не погодився з розрахунками, які були викладені в відомостях, та вніс до них відповідні зауваження.
Отже, враховуючи зазначене та той факт, що відомості плати за користування вагонами № 10020067 та № 12020070 позивач підписав із запереченнями, Відповідач не мав права самовільно, без попереднього звернення до суду, списувати з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН»кошти в розмірі 45001,92 грн. (з ПДВ).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на невірне оформлення позивачем замовлення від 03.02.2012 №1000243, у якому позивачем було вказано невірні данні, у зв'язку з чим дане замовлення не було узгоджено Залізницею та не було надано Дозвіл на перевезення вантажу.
Проте такі заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги, оскільки вони стосуються безпосередньо підстав нарахування Залізницею плати за користування вагонами, при цьому суд відзначає, що у даному випадку має значення та обставина, що нарахована Залізницею сума плати за користування вагонами на момент її безакцептного списання залишилась неврегульованою з позивачем.
У відзиві на позовну заву відповідач також посилається на те, що стягнення коштів за користування вагонами з особового рахунку позивача було здійснено відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»від 22.05.2003, а тому посилання позивача на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року не можуть бути прийнято до уваги.
Проте під час розгляду даної справи суд керується роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/601, яким було внесено зміни та доповнення до роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 з урахуванням змін, які сталися у чинному законодавстві, та які містять аналогічні положення щодо обов'язку залізниці у разі недосягнення домовленості із платником здійснювати стягнення спірних сум у претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Крім того, відповідно до п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховують платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються у претензійно-позовному порядку.
Таким чином відповідачем під час списання коштів було порушено п. 6.1 Договору та п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 в частині обов'язкового застосування претензійно-позовного порядку при розгляді спірних питань.
Вказане свідчать про те, що списання Залізницею грошових коштів з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН»було здійснене без достатніх на те правових підстав.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов'язана повернути його.
Згідно із частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також: майнові права та обов'язки.
Стаття 177 Цивільного кодексу України до речей відносить у тому числі гроші.
Згідно із статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Безпідставно списавши з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН»грошові кошти в розмірі 45001,92 грн. (з ГІДВ) відповідач позбавив позивача права володіння ними.
Отже, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в розмірі 45001,92 грн. (з ПДВ) як отримані без достатніх правових підстав.
30.03.2012 року ТОВ СП «НІБУЛОН»звернулося до Залізниці з Вимогою № 3416/01-27 про повернення на особовий рахунок ТОВ СП «НІБУЛОН»безпідставно списаних грошових коштів. Зазначена Вимога Відповідачем була отримана 10.04.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте відповідач вказану суму грошових коштів не повернув, зазначивши у листі від 10.05.2012 про правомірність їх стягнення.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення 45 001,92 грн. безпідставно нарахованих грошових коштів нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також нараховує до стягнення з відповідача суму 3% річних відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 469,75 грн. та суму штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно приписів ч.6 ст.231 Господарського кодексу України у розмірі 1 174,37 грн.
Проте такі вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Предметом позовних вимог позивача у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, набутих ним без достатніх правових підстав на підставі ст..1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст..536 цього кодексу).
Відповідно до ч.2 ст..536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В силу ч.6 ст.231 Господарського кодексу України розмір процентів за користування чужими коштами визначений рівнем облікової ставки НБУ.
Стаття 1214 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які визначені ст..625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування інфляційних втрат та процентів за цією нормою безпідставне.
Таким чином на безпідставно отримані грошові кошти не можуть нараховуватись 3% річних, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 469,75 грн. задоволенню не підлягає.
При цьому правовим наслідком повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей є нарахування процентів за користування ними на підставі ст..536 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2011 у справі №15/011-11, Постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2011 у справі №22/230, Постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2012 у справі №24/17-2775-2011 тощо.
Враховуючи те, що заявлена вимога про стягнення 1 174,37 грн. суми штрафних санкцій за користування відповідачем грошовими коштами позивача за період з 18.04.2012 по 22.08.2011 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно приписів ч.6 ст.231 Господарського кодексу України відповідає положенням ст..536, ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України та фактично є вимогою про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул.. Василя Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН»(54002, м. Миколаїв, вул.. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) грошові кошти у сумі 45 001 (сорок п'ять тисяч одна) грн.. 92 коп., проценти за користування чужими грошима у сумі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн.. 37 коп. та витрати по оплаті судового збору у сумі 1 593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн.. 29 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Б. Куркотова
Рішення підписано 14.09.2012