УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді - Любобратцевої Н.І.
Суддів - Данила Н.М.
- Чистякової Т.І.
При секретарі - Войциховської Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2004 p.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на АДРЕСА_1 Сімферопольського району.
Вимоги мотивовані тим, що будівництво спірного будинку велося до 1996 року ним, його батьком, який помер в 2002році, і відповідачкою. З 1996 року відповідачка і батько припинили шлюбні стосунки, відповідачка стала проживати за іншою адресою, і будівництво будинку вели тільки він і батько.
Відповідачка позов не визнала, вважає, що позовні вимоги необгрунтовані.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2004 р. позов задоволено частково. За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину будинку, за ОСОБА_2 визнано право власності на 2/3 частки будинку. В решті позову відмовлено. Додатковим рішенням суду від 16.01.2006року розподілені судові витрати по справі.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі..
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, представника та адвоката відповідачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Молодіжнінської селищної ради НОМЕР_1 від 19.09.1989року відповідачці була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку площею 0,06 га, 23.09.1989року проведено відвід земельної ділянки забудовнику, встановлені межі земельної ділянки ( а.с. 12, 116, 123). Рішенням виконкому Сімферопольської районної ради №НОМЕР_2 від 31.10.1989року відповідачці надано дозвіл на будівництво спірного будинку.( а.с.114,115). ОСОБА_4 помер 03.06.2002року (а.с.90)
Справа № 22-1533/2006 р. Головуючий у першій інстанції Єпексімов Є.В.
-2-
Відповідно до висновків судової будівельно - технічної експертизи від 31.10.2001 року готовність першого поверху складає 95%, другого поверху52%, підвала 89%, прибудови 82%. Вартість робіт, проведених до червня 1995року складає 25159грн, після цього строку-22791грн
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідачка приймала участь у будівництві будинку своїми коштами та працею (а.с. 125,126,128 -139)
Доводи апелянта про те, що відповідачка не приймала участі в будівництві будинку після 1996року спростовуються наданими доказами, а саме: довідкою Сімферопольського РБТІ від 26.04.1999року, виданою ОСОБА_2 для отримання позики в банку про те, що готовність будинку складає 75% ( а.с. 121); заявою відповідачки про отримання технічних умов на газопостачання від 04.10.2000р. (а.с.49)
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4.10.1991року №7 з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок»: відповідно до ст.. 12 Закону України «Про власність» у власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах. Оскільки згідно зі ст.17 ЗК України ( в ред.1992року) і ст. 14 Закону України «Про власність» земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі ст.. 16 і 17 Закону України «Про власність» таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Позивач стверджує, що його батько та відповідачка з 1996року припинили сумісне проживання та їх сім'я фактично розпалась, тобто з цього часу він не був членом сім'ї відповідачки. Позивач не є забудовником спірного будинку, під будівництво вказаного будинку йому не виділяли земельну ділянку, дозволу на будівництво будинку він не отримував. Доказів того, що між ним та відповідачкою існувала угода про створення спільної власності, позивач не надав. Крім того, з 1985року відповідачка є недієздатною і будь - які угоди, укладені з нею відносно будівництва будинку є незаконними.
За таких обставин суд правильно відмовив позивачу в задоволенні позову про визнання за ним права власності на частину будинку як за забудовником.
Між тим, судом правильно встановлено, що позивач має право на частину будинку, як спадкоємець після смерті свого батька - ОСОБА_4 Судом встановлено, що оскільки спірний будинок будувався подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в період шлюбу, то цей жилий будинок є їх спільною сумісною власністю, тобто кожному з подружжя належить по 1\2 частці будинку. Із заповіту вбачається, що ОСОБА_4 заповів свою власність позивачу.( а.с.61). Між тим, відповідачка має обов'язкову долю в спадщині, оскільки є недієздатною. За таких обставин, суд встановив, що спадкова доля позивача в спадковому майні складає 1\3 частку спірного будинку.
Матеріалами справи підтверджується і сторони цей факт не заперечували, що спірний будинок не зданий в експлуатацію. Відповідно до висновків судової будівельно - технічної експертизи від 31.10.2001 року готовність першого поверху складає 95%, другого поверху52%, підвала 89%, прибудови 82%. Враховуючи ступінь готовності будинку і технічну можливість довести до кінця будівництво, колегія суддів вважає необхідним уточнити рішення суду вказівкою на те, що право власності за сторонами визнано на незавершене будівництво.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.І ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду .за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2004 року по суті залишити без змін, уточнивши резолютивну частину рішення вказівкою про те, що право власності за сторонами визнано на незавершене будівництво.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.