Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв
10:40
09.08.2012 р. справа № 2а-8709/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г., пр. позивача Браги О. О., дов. № 1, від 30.12.2011, пр. відповідача Кравчука О.І., дов. № 1/10-039 від 03.01.2012, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Транс"
до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011 року №0000612300
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс»(далі - Позивач) з звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - Відповідач) з вимогами скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0000612300.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що оскаржуване повідомлення-рішення є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, а норми діючого законодавства України в сфері оподаткування Позивачем порушені не були.
Відповідач проти позову заперечує, зазначивши, що перевірка була здійснена відповідно до вимог діючого законодавства, рішення прийняте у відповідності з чинним законодавством, є законними і скасуванню не підлягають.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані суд дійшов висновків про наступне.
ТОВ «Аллюр-Транс»зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 29 грудня 2004 року. Основним видом діяльності позивача є здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом.
01 січня 2009 ТОВ «Аллюр-Транс»укладено договір про надання послуг з вантажних перевезень з ПАТ «СаН Інбев Україна». Відповідно до цього договору ТОВ «Аллюр-Транс»має право залучати субпідрядників.
Крім того, ТОВ «Аллюр-Транс»були укладені договори про надання йому транспортних послуг з боку компаній ТОВ «Олс-Вест»ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК».
На виконання договору на перевезення з ПАТ «СаН Інбев Україна»позивачем залучалися зазначені вище підприємства до перевезення вантажів замовника, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
В період з 29 липня 2011 року по 18 серпня 2011 року посадовими особами позивача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аллюр-Транс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2011 року.
Перевіркою були виявлені порушення ТОВ «Аллюр-Транс»п.1.32 ст.1, п 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР) із змінами та доповненнями, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс»за платежем: податок на прибуток в сумі 291142,00 грн. За результатами проведеної перевірки складено акт від 26 серпня 2011 року № 657/23-00/33310241 (т. 1, а.с. 29-54), підписаний позивачем із запереченнями. Листом ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва відхилено заперечення товариства до акту перевірки.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєві прийняте податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0000612300 (т. 1, а.с. 9), яким позивачу збільшеного суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 291342,00 грн.
Не погоджуючись з винесеним повідомленням-рішенням, позивачем направлено на адресу Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (далі -ДПА у Миколаївській області) скаргу на податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0000612300.
Рішенням ДПА у Миколаївській області від 11 жовтня 2011 року № 2753/10/25-014 (т. 1, а.с. 10-12) позивачу відмовлено в задоволенні скарги.
Рішенням від 11 листопада 2011 року (т. 1, а.с. 13) про результати розгляду повторної скарги позивачу скаргу повторно залишено без задоволення.
Не погоджуючись з результатами розгляду скарг, позивачем пред'явлено позов до суду.
Як зазначено в податковому повідомленні-рішенні, винесеному на підставі акту перевірки № 657/23-00/33310241 від 26 серпня 2011 року, позивачем порушено п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.
Суд з позицією податкового органу з цього приводу не погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст. 224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.
Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договорів між ТОВ «Аллюр-Транс»та ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК».
Щодо посилання податкового органу на ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.09 року правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).
Договори на перевезення за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Та обставина, що у ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК», згідно акту перевірки, не встановлено наявність приміщень які вони могли б використовувати в господарській діяльності, не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем та його контрагентами.
Враховуючи відсутність підстав нікчемності зазначених правочинів, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між ТОВ «Аллюр-Транс»та ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК», суд під час розгляду справи оцінював їх як дійсні.
В судовому засіданні відповідач не довів, що діяльність контрагентів позивача не спрямована на реальне настання правових наслідків та здійснюється за межами правового поля. Лише факт неможливості проведення податкової перевірки підприємства, не може, на думку суду, бути підставою для позбавлення права включення до складу валових витрат усіх його контрагентів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва від 09.09.2011 №0000612300.
3. Відшкодувати судові витати в сумі 2416,00 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (код ЄДРПОУ 34034341 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюр-Транс" (код ЄДРПОУ 33310241).
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.
Суддя І. А. Устинов
Постанова оформлена
у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України
та підписана суддею 13.08.2012 року.
Суддя І. А. Устинов