ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" вересня 2012 р. Справа № 2а-2701/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участі секретаря Озара О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 758,75 гривень, -
31.08.2012 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Державної податкової служби (далі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 758,75 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за 2010 рік протиправно, в порушення пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 5 частини 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не сплачено в повному обсязі єдиний податок за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності в розмірі 745,89 гривень. За несплату вказаного податку позивачем нараховано пеню в розмірі 12,86 гривень. Податковий борг відповідача становить 758,75 гривень.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представником суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи була належним чином повідомлена. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористалася, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідач 15.05.2008 року зареєстрована виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як фізична особа-підприємець, якій видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 за №076476 від 15.05.2008 року (а. с. 9) та взята на облік Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську 16.05.2008 року.
14.12.2009 року відповідач подала до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківськ заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік (а. с. 8), у відповідності до якої застосовано до відповідача спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у 2010 році. За 2010 рік відповідачем сплата єдиного податку в повному обсязі не здійснена. Заборгованість відповідача по сплаті єдиного податку за цей період становить 745,89 гривень.
Пеня в розмірі 12,86 гривень розрахована позивачем самостійно.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Закон України «Про систему оподаткування», який регулював спірні правовідносини на момент їх виникнення, визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пункт 1 статті 20 Закону України «Про систему оподаткування»передбачає, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», за нормами якого в 2010 році регулювалися відносини суб'єктів малого підприємництва щодо обліку, нарахування та сплати єдиного податку, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема в статті 2 зазначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно частини 5 статті 2 вказаного Указу Президента України суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Як встановлено судом, відповідачем не сплачено єдиний податок за 2010 рік в розмірі 745,89 гривень, позивачем за несплату вказаного податку нараховано пеню в розмірі 12,86 гривень.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.
Таким чином, сума несплаченого узгодженого грошового зобов'язання з сплати єдиного податку в розмірі 745,89 гривень, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, в розмірі 12,86 гривень утворюють податковий борг в розмірі 758,75 гривень, який нею не сплачений.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного в розмірі 758,75 гривень.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та за рахунок готівки, що їй належить на користь державного бюджету податковий борг з сплати єдиного податку в розмірі 758 (сімсот п'ятдесяти восьми) гривень 75 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 17.09.2012 року.