2006 року вересня місяця «11" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Філатової Є.В.
Суддів: Горбань В.В.
Євдокимової В.В.
При секретарі: Савенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Алуштинської міської ради, 3 особи - ОСОБА_2, КП «Управління міського господарства" м. Алушта про скасування рішення, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою виконавчого комітету Алуштинської міської ради на постанову Алуштинського міського суду від 12 квітня 2006 року,
7 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Алуштинської міської ради про скасування рішення, відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить АДРЕСА_1 м. Алушта. Під її квартирою розташовані нежилі підвальні приміщення протирадіаційного укриття. 12.09.2003 року рішенням № НОМЕР_1 виконавчого комітету Алуштинської міської ради продовжено строк договору оренди зазначених нежилих підвальних приміщень підприємцю ОСОБА_2 для розташування в них офісу та складу. На підставі даного рішення 01 жовтня 2003 року був укладений договір оренди зазначених нежилих підвальних приміщень. Вважає, що рішення виконкому та договір оренди підлягають визнанню незаконними і скасуванню з тих підстав, що рішення виконкому прийнято в неналежному порядку, а саме не на сесії місцевої ради в порушення ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування". Зазначеним рішенням порушуються її права власника на користування квартирою, оскільки в підвальних приміщеннях складуються продукти харчування та алкогольна продукція, режим роботи є цілодобовим. Під її вікнами також проводяться навантажувально-розвантажувальні роботи рано вранці та пізно увечері. Вона неодноразово зверталася зі скаргами до виконкому про порушення підприємцем ОСОБА_2 правил користування орендованих приміщень, однак незважаючи на неодноразові її звернення виконком прийняв рішення про продовження строку договору оренди. Просить також стягнути з відповідача моральну шкоду, оскільки на протязі тривалого часу вона страждає, побоюється за своє життя та
Справа № 22-4879/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Куксов В.В. Доповідач Горбань В.В.
здоров'є, майно в зв'язку з підвищеною пожежною небезпекою, можливістю проникнення сторонніх осіб у її житло. Моральну шкоду оцінила в 1600 грн.
Постановою Алуштинського міського суду від 12 квітня 2005 року позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № НОМЕР_1 від 12 вересня 2003 року «Про продовження терміну дії договору оренди нежилого приміщення за адресою: м. Алушта,АДРЕСА_1підприємцеві ОСОБА_2" Стягнуто з виконавчого комітету Алуштинської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у розмірі 17 грн. В іншій частині позову відмовлено.
На вказану постанову суду виконком Алуштинської міської ради приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вислухавши пояснення позивачки, представника третьої особи, колегія судців вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який заявлений позивачем, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте такі висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до статей 2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства вирішуються публічно-правові спори із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, при розгляді справ за нормами Кодексу адміністративного судочинства вирішуються питання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення та визнання, а про поновлення прав чи свобод, закріплених Конституцією України, законами і іншими нормативно-правовими актами і порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.
З матеріалів справи та змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що нею фактично оскаржується в суді правомірність рішення виконкому Алуштинської міської ради про продовження терміну дії договору оренди нежилого приміщення за адресою: м. Алушта, АДРЕСА_1, підприємцеві ОСОБА_2, а також законність укладеного на підставі вказаного рішення договору оренди нежилого приміщення між КП «Управління міського господарства" і приватним підприємцем ОСОБА_2
Таким чином, позивач оспорює правомірність і законність ухвалення даного рішення і укладення договору оренди нежилих приміщень підприємцеві ОСОБА_2, вважаючи порушеними свої права власника квартири, яка розташована в цьому будинку на першому поверсі над вказаними нежилими приміщеннями, та просила захистити права на підставі ст. 391 ЦК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що розглянутий судом першої інстанції спір виходить за межі публічно-правового, тому що його предметом є рішення органу місцевого самоврядування та договір оренди, на підставі якого у третьої особи по справі ОСОБА_2 виникло право користування конкретними нежилими приміщеннями, а також предметом спору є захист права позивачки як власника на користування квартирою на підставі ст. 391 ЦК України від порушень, які пов'язані з неправомірним рішенням органу місцевого самоврядування про передачу в оренду нежилих приміщень та укладенням на підставі даного рішення договору оренди.
Спори, що виникають із цивільних правовідносин, відповідно до статті 15 ЦК України розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.
Вирішивши помилково спір, що випливає із цивільних правовідносин, в адміністративному провадженні, суд першої інстанції допустив таких суттєвих порушень процесуального закону, що тягнуть скасування судового рішення з закриттям провадження у справі за підставами частини 1 статті 203, п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в порядку цивільного судочинства. Ухвалою судді Алуштинського міського суду від 07.09.2005 року було відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /а.с. 1/. Дану справу було зареєстровано як цивільну в 2005 році, суд першої інстанції розглядав дану справу за нормами ЦПК України, що убачається зі змісту протоколів судового засідання /а.с. 39, 44, 58, 61, 88-90/, і лише по виходу із нарадчої кімнати судом було проголошено постанову /а.с. 90/. При цьому ухвалюючи постанову, суд першої інстанції керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства.
За таких обставин, оскільки по справі фактично було відкрито провадження в порядку цивільного судочинства і дане провадження не було закрито в процесі розгляду даної справи, а лише суд першої інстанції розглянув спір в порядку адміністративного провадження, яке їм фактично на момент ухвалення постанови не було відкрите, колегія суддів вважає за необхідне після скасування постанови суду і закриття провадження як по адміністративній справі, направити дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду її в порядку цивільного провадження, тобто у тому провадженні яке було відкрите згідно ухвали судді від 07.09.2005 року.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 195, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Алуштинської міської ради задовольнити частково.
Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2006 року скасувати, провадження як по адміністративній справі закрити, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного провадження, яке було відкрите згідно ухвали судді від 07.09.2005 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України.