25 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Курської А.Г.
суддів Горбань В.В., Філатової Є.В. при секретарі Антипові Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора приватного підприємства «Планета-98" Черкасова Олексія Миколайовича про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду від 11 травня 2006 року,
ОСОБА_1 20 лютого 2006 року звернулася до суду з позовом до директора приватного підприємства «Планета-98" Черкасова Олексія Миколайовича про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона 29 березня 1999 року була прийнята на роботу у приватне підприємство «Планета-98" на посаду маляр-штукатур. Фактично працювала на даному підприємстві приблизно до кінця 1999 року. Оскільки об'єм робіт зменшився, директор підприємства пояснив, що тимчасово вона працювати не буде і на роботу виходити не треба. При цьому трудова книжка залишалась на підприємстві, звільнена вона з роботи не була. Написати заяву про звільнення або надання відпустки без збереження заробітної плати їй не було запропоновано. Через деякий час спробувала працевлаштуватися, але без трудової книжки її не приймали, тому вона звернулася до підприємства «Планета-98" за своєю трудовою книжкою. Трудову книжку видали тільки 07.02.2006 року у 1 відділі Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК після її звернення до цього органу про порушення її прав. В отриманій трудовій книжці був запис про те, що ОСОБА_1 наказом від 25.10.1999 року за НОМЕР_1 звільнена з роботи з 03.10.1999 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Позивачка стверджувала, що заяву про звільнення з роботи вона не подавала, а тому звільнення проведено незаконно.
Просила суд стягнути з директора Приватного підприємства «Планета-98" Черкасова О.М. на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в зв'язку з невидачею їй трудової книжки, починаючи з 03 жовтня 1999 року по день розгляду справи у оуді в сумі 12 721 грн. Оскільки отримала моральні страждання, також стягнути моральну шкоду у сумі 5000 грн., а всього 17 721 грн..
28 березня 2006 року позивачка подала до суду заяву, в якій просила суд залишити позов без розгляду у частині, що стосується вимог про поновлення на роботі. Ухвалою Ялтинського міського суду від 28.03.2006 року позовну заяву ОСОБА_1 у цій частині залишено без розгляду.
Справа №22-5069/2005
Головуючий у першії
Інстанції Бондаренко Г.М.
Доповідач Курська А.Г.
Рішенням Ялтинського міського суду від 11 травня 2006 року ОСОБА_1 в позові до директора приватного підприємства «Планета-98" Черкасова О.М. про стягнення заробітної палати у сумі 12 721 грн. за час вимушеного прогулу та відшкодуванні моральної шкоди у сумі 5 000 гривень відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Мотивує таке прохання тим, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального і процесуального права, не з'ясував всіх обставин по справі. Судом не взято до уваги, що згідно ст.47 КЗпП України відповідач був зобов'язаний видати трудову книжку у день звільнення, або направити її поштою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов вірного висновку про те, що позивачка не довела підстав, на які посилалась, а при розгляді справи не встановлено, що з вини адміністрації організації відповідача не було видано трудову книжку ОСОБА_1, в зв'язку з цим суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та в стягненні моральної шкоди на .підставі норм КЗпП України загальною сумою 17 721 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам, а тому необгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривен є безпідставними, оскільки позивачка, як убачається з матеріалів справи, не оскаржує звільнення за власним бажанням, яке відбулося у жовтні 1999 року. На той час закон про відшкодування моральної шкоди за затримку видачі трудової книжки не існував.
Стаття 237-1 КЗпП України набрала чинності 13.01.2000 року. При розгляді цієї справи судом не встановлено, що позивачка зверталась до роботодавця - відповідача після січня 2000 року про отримання трудової книжки і їй в цьому було відмовлено. А крім того, вона не зверталась і до суду про захист свого права, якщо вважала його порушеним.
Як видно з її пояснень, вона звернулась з заявою в правоохоронні органи за розшуком трудової книжки в 2006 рощ, де й одержала її, і тільки після цього 20.02.2006 року пред'явила до суду позов про захист порушених трудових прав.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка наполягала на тому, що саме директор Черкасов О.М. звільнив її з роботи за власним бажанням, саме він не видав їй трудову книжку і знехтував її правами, через те, що вона не дуже обізнана з правових питань.
З огляду на ці обставини позивачка просила стягнути з Черкасова О.М. 5000 гривень як з директора ПП «Планета - ;98" на відшкодування моральної шкоди. Між тим, такі твердження позивачки не знайшли свого доказу на підставі змагальності. Суд не встановив, що Черкасов О.М. звільняв ОСОБА_1 з роботи.
Наданими сторонами доказами установлено, що позивачку ОСОБА_1 приймав на роботу та звільняв з роботи директор Сланцев А.М. (а.с.17,19). Сам директор Сланцев A.M. звільнився з роботи з 01.12.2003 року ( а.с.15). З його пояснень в суді першої інстанції убачається ( а.с.38 зворот), що ОСОБА_1 проробила шість місяців, подала заяву про звільнення, він бачив цю заяву, підписав і видав наказ. За трудовою книжкою до нього до 2003 року позивачка не зверталась. Крім того, він же пояснив, що ОСОБА_1 знайшла його в 2006 році і просила у нього трудову книжку, в міліцію його не викликали.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 вперше звернулась за одержанням трудової книжки в 2006 році і не до адміністрації ПП «Планета-98", а до колишнього директора цього підприємства, який працює в іншому місці. Звернулась в міліцію за розшуком трудової книжки і там її одержала, ніяких претензій щодо її заповнення не мала, від поновлення на роботі відмовилась.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях директора Черкесова О.М., який, нібито, особисто порушив права позивачки, вини не встановлено.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивачка зверталася після 1999 року на підприємство за трудовою книжкою, або між ними велась переписка, куди і яким чином направити трудову книжку.
З її пояснень убачається, що весь цей час вона працювала у різних осіб без трудової книжки, мала заробіток і не просила на підприємстві ПП «Планета-98" надати їй роботу, а необхідність в трудовій книжці у неї з'явилась в зв'язку з приближениям пенсійного віку.
Крім того, позивачка на засадах змагальності не довела, що без трудової книжки їй відмовляли в працевлаштуванні.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.П ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду каcaційної інстанції.