19липня2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В. ,
суддів: Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Чумаченко Т.А. Весельської Т.Ф.
секретар Малиніна О.Ю.
за участю представника позивача - Смирнової Н.Р., представника ДПІ - Кочкаренко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя та Севастопольської митниці на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року по справі за позовом ТОВ «Антарктика» до ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя та Севастопольської митниці, за участю третьої особи : ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсними податкові повідомлення -,
В січні2005 року ТОВ «Антарктида» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя та Севастопольської митниці про визнання недійсними податкових повідомленнь №5/30-5973 від 17.11.2004 року, яким були перераховані податкові зобов'язання по ПДВ і митному збору за увезену у березні 2004 року рибну продукцію, першої податкової вимоги від 17.12.2004 року №1/12, податкового повідомлення від 17.12.2004 року про податкову заставу позивача та просить визнати недійсним реєстраційний запис №1569754, внесений в Державний реєстр обтяження рухомого майна.
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 12 квітня 2005 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя та Севастопольської митниці звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою направив їх разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.
В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв рішення без врахування всіх обставин справи та з порушенням вимог матеріального та процесуального права .
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя 30 червня 2004 року було складено акт перевірки ТОВ «Антарктида» за №11916/10/180/23-1/31553046, відповідно до якого працівниками податкової інспекції було встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» при ввозі товарів на митну територію України.
Відповідно до акту перевірки в період з 12.03.2004 року по 30.03.2004 року позивач при ввозі продукції морського промислу на митну територію України до Севастопольської митниці були надані вантажні декларації №№12300/4/001030, 12300/4/001031, 12300/4/001040, 12300/4/001041, 12300/4/001079, 12300/4/001037, 12300/4/001031, згідно яких загальна митна вартість робопродукції склала 2464305, 50 грн., з суми продукції морського промислу сплачено податок на додану вартість в розмірі 492791, 00 грн. При перевірці відповідності визначення собівартості рибопродукції, вказаної в митних деклараціях, встановлено, що згідно даним регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Антарктида» та первинних документів фактична собівартість готової продукції склала 2743801,33 грн. Таким чином, як зазначено в акті, ТОВ «Антарктида» занижена собівартість виробленої рибопродукції, на 279495,83 грн., що привело до заниження митницького збору на суму 558,99 грн. та податку на додану вартість на суму 55899, 17 грн. В оспорюваних податкових зобов'язаннях ДПІ зазначила, що податковий борг погоджений самостійно платником податку.
Відповідно до вимог підпункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання, самостійно погоджене платником податків або погоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк. Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.01 № 266, встановлюється, що податкове зобов'язання є погодженим у випадках, коли це податкове зобов'язання самостійно визначено платником податків в податковій декларації або нараховане податковим органом і погоджено в день отримання платником податку податкового повідомлення (у випадку, якщо платником податків у встановлені Законом строки не почата процедура апеляційного погодження) (пункт 2.12 Порядку).
Судом апеляційної інстанції з досліджених документів встановлено, що ТОВ "Антарктика" самостійно податкове зобов'язання у розмірі 56458,16грн. в податкових деклараціях не нараховувало. Податковим органом зобов'язання не визначалося, податкові повідомлення на вказану суму підприємству від ДПІ не надходили, отже, дана сума податкового зобов'язання не є погодженою, у зв'язку з чим були відсутні підстави для винесення оспорюваної першої податкової вимоги від 17.12.2004.
Крім першої податкової вимоги, ТОВ "Антарктика" просить визнати недійсною і реєстраційний запис за № 1569754, внесену в Державний реєстр обтяження рухомого майна Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Вказаний реєстраційний запис внесений ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя на підставі оспорюваної податкової вимоги від 17.12.04 і діє до 23.12.2009 року, як вказано у витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяження рухомого майна № 2159390 від 24.12.04, направленому на адресу ТОВ "Антарктика" Кримським філіалом ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Беручи до уваги, що відсутні законні підстави для того, щоб виносити першої податкової вимоги від 17.12.04 № 1/12 і виникнення податкової застави всіх активів ТОВ "Антарктика", відсутні підстави і для реєстрації такої застави і його внесення у вказаний реєстр.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові, в рішенні вказав, що висновки акту перевірки позивачем не оспорювались, у встановленому законом порядку не оскаржено, тобто факт заниження собівартості, встановлений ДПІ, відповідає дійсним обставинам справи.
Спірні правовідносини по справжній справі виникли у зв'язку з визначенням податкових зобов'язань при ввезенні ТОВ "Антарктика" у березні 2004 частини продукції морського промислу, виготовленої в рамках 24-го промислового рейса судна РКТС "Конструктор Кошкин", який тривав до жовтня 2004.
При митному оформленні вказаної продукції позивач представив ті, що були на момент перетину митної межі України дані по обліку витрат на виготовлення цієї продукції. Севастопольською митницею оформлені в установленому порядку ВМД на ввезення продукції і декларації митної вартості цієї продукції. Відповідно до чинного законодавства України ТОВ "Антарктика" під час митного контролю сплатило всі що належать з нього податки і збори.
Проте після закінчення дев'яти місяців після митного оформлення ввезення продукції Севастопольською митницею винесено податкове повідомлення № 5/30-5973 від 17.11.04, яким були перераховані податкові зобов'язання по ПДВ і митному збору за увезену у березні 2004 рибну продукцію. Повідомлення про перерахунок податкових зобов'язань мотивовано тим, що фактичні витрати по статтях калькуляції собівартості продукції перевищують дані по статтях калькуляції планової собівартості готової продукції.
ТОВ "Антарктика" оспорило в суді дане повідомлення, а також податкову вимогу і заяву-повідомлення про внесення в реєстр податкової застави на активи ТОВ "Антарктика", оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, чинному законодавству України, порушують права і охоронювані законом інтереси. При цьому апеляційною інстанцією було встановлено, що в акті перевірки від 30.06.04 порушень правильності нарахування податкових зобов'язань по ПДВ з боку позивача не виявлено. По операціях ввезення продукції морського промислу в акті (пункт 2.6) вказано, що встановлена розбіжність між даними планової калькуляції собівартості готової продукції, заявленої при перетині державного кордону з фактичними витратами на підставі регістрів бухобліку по статтях калькуляції собівартості готової продукції.
Поряд з тим, суд першої інстанції не врахував особливості, пов'язані з виловом та переробкою рибопродукції на українському кораблі за межами України в районі промислу. Продукція транспортувалася з виробничої дільниці за межами України на переробні та складські дільниці на території України. На момент завезення на територію України продукції така операція не є реалізацією продукції. Оскільки діючий Митний Кодекс України не передбачає іншого порядку оформлення, позивачем увезення своєї продукції оформлялося у режимі, прирівняному до імпорту товару. При цьому, митними органами жодного порушення у цих діях ТОВ «Антарктида» не встановлено.
В оспорюваних податковому повідомленні №5/30-5973 від 17.11.2004 і вимозі, також як і в акті від 30.06.04, відсутнє посилання на норми законів про оподаткування, які порушені позивачем, сутність порушення і підстави перерахунку податкових зобов'язань.
Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251-XII, Законом України "Про ПДВ" від 03.04.97 № 168/97-ВР, Законом України "Про Єдиний митний тариф" не передбачено таке оподаткування бази, як собівартістьготової продукції, тому посилання відповідачів на пункти стандарту бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 № 318 неправомірні. Даний стандарт регулює облік витрат реалізованої продукції, робіт, послуг. Тоді як на момент визначення податкових зобов'язань при ввезенні продукції морського промислу, тобто на момент перетину митної межі, увезена продукція не може вважатися реалізованою, у неї ще не сформована вартість, на цей момент продукція доставляється з району промислу в інший підрозділ позивача.
Таким чином, висновки апеляційної інстанції про те, що податкове повідомлення від 17.11.2004 №5/30-5973 не відповідає обставинам справи, а факт порушення законів про оподаткування з боку ТОВ "Антарктика" оспорюваними актами не встановлений, є правильними і такими, що ґрунтуються на встановлених фактичних даних.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.99 № 391-р ТОВ "Антарктика" відноситься до сільськогосподарських підприємств, оскільки його основною статутною діяльністю є організація морського риболовецького промислу, переробка риби, інших морепродуктів.
Визначаючи неправомірним та таким, що не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про заниження податкового зобов'язання з боку позивача, апеляційна інстанція зазначила у своїй постанові наступне.
Бухоблік виробництва сільськогосподарської продукції в ТОВ "Антарктика" ведеться за плановою собівартістю згідно наказу Мінфіну України про затвердження Інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку від 30.11.99 № 291 із змінами, а також наказу Мінагрополітіки України від 18.05.01 № 132 про затвердження Методики обліку готової сільськогосподарської продукції. Цими нормативними документами передбачений порядок обліку протягом всього виробничого циклу виробництва сільськогосподарської продукції. З урахуванням специфіки виробництва рибної продукції повним циклом її виготовлення є промисловий рейс. Після закінчення рейса різниця між фактичною і плановою собівартістю відноситься на відповідні рахунки бухобліку, на які списувалася ця продукція протягом виробничого циклу.
Враховуючи, що лише після закінчення промислового рейсу можна зібрати повні дані про фактичну собівартість виробництва рибної продукції в конкретному рейсі, то на момент перетину межі окремих видів виготовленоїпродукції теоретично не можна було визначити фактичну собівартість їх виготовлення. Висловлене підтверджується даними комплексної перевіркиза період спірного рейсу РКТС "Конструктор Кошкин" в 2004 році.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України. Посилання в податковому повідомленні-рішенні на підпункт "б" пункту 4.2.2 Закону України № 2181 не поширюється на такий контролюючий орган, як митна служба, оскільки в її функції не входить право приймати податкове повідомлення, як контролюючого органу.
Органи митної служби можуть ухвалювати рішення про визначення митною службою митної вартості переміщуваних предметів в прямо передбачених МК України випадках, що впливає на сплату податків і зборів при перетині митної межі.
Проте по даній справі в порядку статей 69, 90, 265 МК України Севастопольською митницею перевірки фактично не проводилося, позивачу підсумки перевірки не доводилися, митна вартість переміщуваної продукції визнана, податки, збори сплачені, ВМД не озивалися.
Таким чином, дії відповідачів суперечать статтям 19, 67 Конституції України, МК України, законам про оподаткування, законодавчим і нормативним актам, регулюючим бухгалтерський облік і звітність в Україні. Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що податкове повідомлення видане Севастопольською митницею підлягає визнанню недійсним і як результат даного визнання перша податкова - вимога №1812 від 17.12.2004 є недійсною, як ізаява-повідомлення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 17.12.2004 про реєстрацію податкової застави на активи ТОВ "Антарктика" і сам реєстраційний запис за №1569754 в державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, якеналежним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, то касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя та Севастопольської митниці залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : В.В. Юрченко
С.Є. Амєлін
Т.А. Чумаченко
Т.Ф. Весельська