К/С № К-12208/06
04.10.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
позивача: Белікової К.Г., Майорової Л.І.
відповідача: Крошки В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Укрграфіт"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2005 р.
у справі № 13/284
за позовом ТОВ "Промислово-виробниче підприємство "Укрграфіт"
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001152301/2/1456 від 17.03.2005 р., прийняте ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя. Стягнуто з ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя на користь ТОВ "ПВП "Укрграфіт" витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що неналежний аналіз первинних документів під час перевірки призвів до необґрунтованих висновків та неправомірного донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Витрати позивача по сплаті податку підтверджуються податковими накладними № 51996 від 27.02.2004 р. та № 42499 грн. від 27.02.2004 р. Позивач обґрунтовано, без порушень п.п. 7.2., 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відніс до складу податкового кредиту лютого 2004 року суму в розмірі 184,08 грн. та зменшив суму податкового зобов'язання в розмірі 15629,6 грн. в квітні 2004 р.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2005 р. вказане рішення скасовано. У позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкова інспекція дійшла правильного висновку про безпідставність зменшення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у відповідності з розрахунком коригувань до податкової накладної № 12141 від 30.11.2003 р., оскільки вказана накладна відсутня в податковому обліку і сума ПДВ по ній до складу податкових зобов'язань не була зарахована. Податкові накладні № 51996 від 27.02.2004 р. та № 42499 від 27.02.2004 р. не відповідають вимогам законодавства, отже не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту.
Позивач подав касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. 4.5 ст. 4, п. 7.2, п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Податковою інспекцією проведена перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2004 р. в ході якої було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.07.1997 р. № 168/97-ВР (далі у тексті Закон "ПРО ПДВ") та ст. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (далі у тексті Порядок), яке полягало у безпідставному зарахуванні до складу податкового кредиту лютого 2004 року сум ПДВ по накладним, які оформлені неналежним чином, а саме: № 51996 від 27.02.2004 р. на суму ПДВ 65,75 грн. та № 42499 від 27.02.2004 р. від 27.02.2004 р. на суму ПДВ 118,33 грн. В результаті позивачем завищено суму від'ємного значення у лютому 2004 року на 184,08 грн.
Також було встановлено порушення п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про ПДВ", яке полягало у безпідставному зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ у відповідності з розрахунком коригувань № 8/25 від 22.04.2004 р. до податкової накладної № 12141 від 30.11.2003 р. на суму 15 629,66 грн., виписану в адресу ТОВ РСУ-4, оскільки вказана накладна відсутня у податковому обліку ТОВ "Укрграфіт" і сума ПДВ по ній до складу податкових зобов'язань не була зарахована .
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 23 720,61 грн., в т.ч. 15 813,74 грн. основного платежу та 7 906,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з такого.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем здійснено розрахунок коригувань № 8/25 від 22.04.2004 р. згідно з яким зменшено суму податкового зобов'язання на 15 629,60 грн. у зв'язку з визнанням суми 78 148,28 грн. заборгованості ТОВ "РБУ-4№ по договору № 99-29 безнадійною у порядку, визначеному п.п. 12.1.1. п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону "Про ПДВ" (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
При цьому, пункти 20, 26 Положення (із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА № 469 від 08.10.1998 р.) зобов'язують продавця товарів (робіт, послуг) виписувати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком N 2 до податкової накладної. На титульному розрахунку коригування вказувати, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.
Таким чином, здійснивши розрахунок коригування до податкової накладної № 12141 від 30.11.2003 р. на суму 15 629,66 грн., яка у нього відсутня, позивач допустився порушень вищезазначених вимог законодавства.
Податкова накладна відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про ПДВ" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Отже, відсутність податкової накладної свідчить про те, що сума ПДВ по ній до складу податкових зобов'язань не зараховувалась. Відповідно, позивач безпідставно зменшив суму податкового зобов'язання у відповідності до п. 4.5. ст. 4 Закону "Про ПДВ".
Підпункти 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону "Про ПДВ" забороняють включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними.
Позиція суду апеляційної інстанції стосовно порушення позивачем вищевказаної норми закону, яке полягало у віднесенні до податкового кредиту лютого 2004 року сум ПДВ 65,75 грн. та 118,33 грн., суд касаційної інстанції знаходить правильною, оскільки вважає, що віднесення сум до податкового кредиту повинно підтверджуватися податковими накладними (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону "Про ПДВ"), які б відповідали вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 1 вказаного закону та ст. 12 Порядку. Відсутність належним чином оформленої податкової накладної не може підтверджувати правильність формування податкового кредиту.
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального права, а тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Укрграфіт" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 09.10.2006 р.