Справа № 22-5106/2006р. Головуючий у суді 1-ї інстанції - суддя Топтигін М.Л.
Категорія: 21 Доповідач - суддя Яковлев Ю.В.
«04» жовтня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Яковлева Ю.В
суддів - Троїцької Л.Л., Каранфілової В.М. при секретарі - Нікітіні Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Ізмаїльського морського торговельного порту та ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського морського торговельного порту, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань по м. Ізмаїлу та Ізмаїльському районі в Одеській області про відшкодування шкоди, -
23 травня 2002 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що він у 2000 році працював в Ізмаїльському морському торгівельному порту докером та 21 лютого 2000 року отримав травму на виробництві. Висновком МСЕК від 28 серпня 2001 року йому була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 15%, а таким же висновком від 19 березня 2002 року вже 20 % безстроково. Після отримання травми він з 28 липня 2000 року працював підсобним робітником в Ізмаїльському морському торговельному порту з меншою заробітною платою. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на його користь 6752,24 гривні суми втраченого- заробітку з серпня 2000 року (як різницю між дотравмовим і післятравмовим заробітком), 2550 гривень моральної шкоди та 968,48 гривень понесених ним витрат на лікування.
Представник Ізмаїльського морського торговельного порту позовних вимог ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що позивачу була вже відшкодована отримана шкода у повному розмірі згідно з вимогами діючого законодавства та висновками МСЕК. Нормами діючого законодавства не передбачено постійне зберігання за постраждалим робітником попереднього (дотравмового) середнього заробітку. Чек на придбання ліків на 313,60 гривень позивач порту для оплати у 2000 році не надав, окрім цього цей чек безіменний та не підтверджений рецептами лікаря про призначення вказаних ліків. Відносно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди то, на думку представника порту, ОСОБА_1 пропустив 3-х місячний строк позовної давнини для звернення до суду.
Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування позовних вимог ОСОБА_1 також не визнав та пояснив, що нещасний випадок з позивачем мав місце до вступу в дію з 01 квітня 2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року. Позивачем ніяких документів про витрати на лікування у Фонд з квітня 2001 року не надавались.
Рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 липня 2006 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково та стягнуто з Ізмаїльського морського торпвельного порту на користь позивача 2433,51 гривні (з яких 1833,51 гривні складає суму втраченого заробітку, а 600 гривень моральної шкоди). Також на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань по м. Ізмаїлу та Ьмаїльському районі Одеської області стягнуто 383,82 тривні витрат на лікування.
В апеляційній скарзі Ьмашьський морський торговельний порт, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні його позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Ізмаїльського морського торговельного порту задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що згідно акту про нещасний випадок № 6 (а. с. 10-11), позивач, працювавший докером-механізатором Ізмаїльського морського торгівельного порту, отримав 21.02.2000 року травму на виробництві. Відповідно до висновків МСЕК ОСОБА_1 з 28.08.2004 року встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 15%, а з 19.03.2002 року - 20% довічно.
Суд вірно зробив висновок про те, що за працівником, тимчасово переведеним за його згодою на нижче оплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на період визначений ЛКК, або до встановлення МСЕК стійкої повної або часткової втрати професійної працездатності та визначив суму втраченого заробітку (різницю між дотравмовим та після травмовим) позивача з серпня 2000 року по серпень 2001 року виходячи з положень:
«Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Кабінетом Міністрів України 23,06.1993 року №472, які були дійсними на той час (зокрема п.п. 4, 6);
Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (зокрема ч. 1 ст. 34);
Закону України «Про охорону праці» (зокрема ст.ст. 6, 26);
наказу начальника Ізмаїльського морського торговельного порту № НОМЕР_1 від
28.08.2000 року про виплату ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги (3414
грн.), про розмір його середньомісячного заробітку (455,20 грн.), та щомісячних доплат
(68,28 грн.) у період з 24.07.2000 року по 24.07.2001 року (а.с. 15, 65);
наказів начальника Ізмаїльського морського торговельного порту № НОМЕР_2 від
28.02.2001 року та № НОМЕР_3 від 13.06.2001 року про збільшення тарифних ставок на коефіцієнт
1,15 та збільшення відшкодування матеріальної шкоди позивачу (а.с. 241, 262, 303);
заяв позивача, наказів по порту та довідки від 18.05.2006 року про заробггки позивача в період з березня 1999 року і включно по червень 2000 року (а.с. 297-308);
розміру заробітку позивача у період з березня 1999 року по вересень 2001 ро включно (а. с. 297-298);
Згідно зі ст. 31 згаданого Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЖК або МСЕК. За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку, який обчислюється в порядку, передбаченому ст. 34 цього ж Закону.
Згідно з абзацам 3 пункту 3 розділу XI «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.01.2001 року, - уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Датою передачі документів особової справи потерпшого ОСОБА_1 Ізмаїльським морським торгівельним портом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області, а також моментом призначення страхової виплати позивачу є 04.10.2001 року (а.с. 35-36, 260-261).
Відносно доводів "апеляційної скарги Ізмаїльського морського торговельного порту про пропуск позивачем 3-х місячного строку позовної давності по вимогам про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає такий довід необгрунтованим. Перебіг вказаного 3-х місячного строку починається (відповідно до вимог ст. 76 ЦК України в редакції 1963 року) з дня виникнення права на такий позов, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. По вказаній справі таким днем є день отримання позивачем ОСОБА_1 листа Ізмаїльського морського торговельного порту від 26.02.2002 року (а.с. 33) про відмову в задоволенні його заяви від 07.02.2002 року про доплату йому до середнього заробітку (а. с. 22). А як вже згадувалось вище, позов до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди був поданий ОСОБА_1 25.05.2002 року (а.с. 2).
Обгрунтованим є висновок суду відносно стягнення з Ізмаїльського морського торговельного порту (як роботодавця) на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди та визначення її у розмірі 600 гривень. Такий висновок був зроблений судом 1-ї інстанції (у відповідності до положень ст. 237і КЗпП України) оскільки отримана позивачем травма призвела до моральних страждань та вимагала від нього додаткових зусиль для
організації свого життя, а розмір моральної шкоди суд визначив з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності.
Вірним є й висновок суду про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області на користь ОСОБА_1 383,82 гривні витрат на лікування.
Ухвалою суду від 01.08.2006 року в посвідченні зауважень представника Ізмаїльського морського торговельного порту на протокол судового засідання було відмовлено, (а.с. 351).
Колегія суддів вважає обгрунтованим довід апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно обов'язку сплати Ізмаїльським морським торговельним портом втраченої ним частки заробітку до передачі особової справи потерпілого (ОСОБА_1) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ьмаїльському районі Одеської області, а саме до 04.10.2001 року.
Колегія суддів вважає, що Ізмаїльський морський торгівельний порт повинен сплатити додатково позивачу втрачену ним частку заробітку ще й за вересень 2001 року у розмірі 136 гривень 10 копійок, з розрахунку 523,48 - (308,85+78,53).
На думку колегії суддів інші доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.
Враховуючи все вищевказане колегія суддів вважає за необхідне рішення суду 1-ї інстанції в частині стягнення на користь позивача шкоди з Ізмаїльського морського торговельного порту змінити та ухвалити в цій частині нове рішення.
Керуючись ч. З ст. 303, п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 307, ст. 317 та ст.319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Ізмаїльського морського торговельного порту - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в частині стягнення з Ізмаїльського морського торговельного порту на користь ОСОБА_1 шкоди - змінити.
Ухвалити в цій частині нове рішення яким стягнути з Ізмаїльського морського торговельного порту на користь ОСОБА_1 2569 гривень 61 копійку, з яких 1969 гривень 61 копійка складає матеріальна шкода, а 600 гривень моральна шкода. В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.