29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Берещанської 1.1,
суддів М'ясоєдової Т.М.
Сокола B.C.
При секретарі Мамутовій Д.С.
з участю: позивачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2., представника відповідача Пашкан О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і представника ВАТ «Кримгаз" за дорученням Пушкарьової С.А. на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Кримгаз", третя особа Євпаторійське Управління експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ВАТ «Кримгаз", третя особа Євпаторійське управління експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями. Позовні вимоги мотивовані тим, що її донька ОСОБА_3 знаходиться в договірних відносинах з ВАТ «Кримгаз" з приводу поставки газу в домоволодіння АДРЕСА_1 в місті Євпаторії. В зв'язку з відсутністю доньки, вказаним домоволодінням, власником якого є ОСОБА_3, за дорученням управляла позивачка ОСОБА_1Виконуючи доручення ОСОБА_3, позивачка неодноразово зверталася до третьої особи про відключення домоволодіння від мереж газопостачання. Відключення було проведено, але таким чином, що дозволяло знов підключитися до мереж газопостачання. Після відключення домоволодіння від поставки газу в травні 2001 року ОСОБА_1 більше 21 місяця регулярно зверталася із заявами до відповідача про відключення газу в домоволодінні ОСОБА_3., відключення проведено не було, а Євпаторійське управління газового господарства ВАТ «Кримгаз" в своїх відповідях посилалося на те," що в домоволодінні проживає нібито родич ОСОБА_3. Проживаючий в будинку ОСОБА_4 самовільно підключився до мережі газопостачання та частково оплачував його споживання, а відповідач замість того, щоб припинити самовільні дії ОСОБА_4, приймав від нього плату. Рішенням Апеляційного суду АР Крим встановлений факт неправомірної бездіяльності начальника Євпаторійського управління експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз". Неправомірною бездіяльність відповідача ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, яка виразилася в тому, що вона протягом тривалого
Справа №22ц-3156/06
часу добивалася відновлення свого порушеного права, в неї загострилися хронічні захворювання. Моральну шкоду позивачка оцінює в 10000 грн. і просить стягнути її з відповідача.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 07 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ВАТ «Кримгаз" на користь ОСОБА_1 800 грн. у відшкодування моральної шкоди, судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50 грн. на користь держави.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції від 07.02.2006 року як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального права та просить ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції необгрунтовано зменшена сума моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню. Апелянт не погоджується з висновком суду про недоведеність втрати здоров'я позивачкою внаслідок бездіяльності відповідача протягом 36 місяців, а не 21 місяця, як це вказано в рішенні суду.
Також з рішенням суду першої інстанції від 07.02.2006 року не погодився представник ВАТ «Кримгаз" за дорученням Пушкарьова С.А. та подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального права та процесуального права, та ухвалення нового рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, не вірно вказаний спірний період і те, що відповідач ніяких заходів за зверненнями ОСОБА_1 не приймав. Крім того, апелянт вважає, що реалізація свого права на звернення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди і взагалі не має підстав для відшкодування позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Пашкан О.О., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ВАТ «Кримгаз" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню.
Між тим з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК України 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій
Справа №22ц-3156/06
Головуючий суду першої інстанції
Абзатова Г.Г.
Доповідач М'ясоєдова Т.М.
або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, власником домоволодіння №АДРЕСА_1 в місті Євпаторії є донька позивачки ОСОБА_3, яка знаходиться у договірних правовідносинах з ВАТ «Кримгаз" з приводу постачання газу у домоволодіння за вказаною адресою.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 у домоволодінні не проживає, за її дорученням ОСОБА_1 управляє будинком і представляє інтереси доньки.
З липня 2001 року по жовтень 2003 року позивачка неодноразово зверталася у Євпаторійське управління експлуатації газового господарства з приводу відключення вказаного домоволодіння від мережі газопостачання.
Із наданих сторонами доказів вбачається, що всі заяви ОСОБА_1 третьою особою були розглянуті і домоволодіння відключалося від мереж газопостачання відповідно до п.п. 2, 31 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1, та стягуючи на її користь 800 гривень на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльністю відповідача були порушені права позивачки і за відновленням порушеного права вона була вимушена протягом довгого часу звертатися в різні інстанції, що спричинило за собою втрату її часу, порушення звичайного способу життя.
При цьому, місцевий суд вважав, що вимоги ОСОБА_1 явно завищені, тому що вона не довела, що з вини відповідача був погіршений стан її здоров'я загострилися захворювання, якими вона страждає.
При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, місцевий суд не врахував положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якої, крім урахування характеру та обсягу страждань немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 800 грн., суд вищезазначене у повному обсязі не врахував.
Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог п. З ст. 10 ЦПК України ОСОБА_1 не надала доказів про порушення відповідачем її законних прав, не вказала, які конкретно її права порушені, не довела, що внаслідок саме незаконних дій відповідача їй заподіяна моральна шкода у сумі 10000 грн. і між винними діями відповідача та спричиненою їй моральною шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Само по собі звертання позивачки в різні інстанції, що спричинило втрату її часу не можна розцінювати як заподіяння їй моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України.
Позивачкою і її представником не надано доказів про те, що внаслідок бездіяльності третьої особи щодо ОСОБА_1 як представника власника жилого будинку їй була спричинена моральна шкода у розмірі 10000 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обгрунтовані і задоволенню не підлягають, в зв'язку з чим
Справа №22if-3156/06 Головуючий суду першої інстанції
АбзапюваГ.Г. Доповідач М'ясоєдова Т.М.
рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 07 лютого 2006 року на підставі п. 2 і 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановою по справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові до ВАТ «Кримгаз" про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн.
З урахуванням наведеного, керуючись пунктами 1 і 3 частини 1 статті 309. статтями 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кримгаз" задовольнити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2006 року скасувати і постановити по справі нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ВАТ «Кримгаз", третя особа Євпаторійське управління експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз" про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 гривень відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України у двомісячний строк з дня набрання ним законної сили.
Справа №22ц-3156/06 Головуючий суду першої інстанції
Абіатова Г.Г. Доповідач М'ясоєдова Т.М.