ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
17 серпня 2012 року 09 год. 34 хв. № 2а-8282/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Литвиненка М.В., представників відповідача Бойка І.І., Гайдая В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УРБІ" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 17 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 червня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УРБІ" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 лютого 2012 року № 0000872308 та № 000882308 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив йому суми грошових зобов'язань за платежем "податок на додану вартість" (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 856167,00 грн. та за платежем "податок на прибуток" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 882749,00 грн.
Ухвалою суду від 21 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити його повністю.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 24 липня 2012 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки порушень позивачем чинного податкового законодавства.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем у період із 13 січня 2012 року по 02 лютого 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 09 лютого 2012 року № 1099/23-08/37267216 про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Інсатбуд" (також далі за текстом - ТОВ "Інсатбуд") та товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Реалті Груп" (також далі за текстом - ТОВ "Іст Реалті Груп") за період з 01 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, у ході перевірки встановлено: заниження позивачем ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у загальному розмірі 759201,00 грн., у томі числі по періодах: березень 2011 року - у розмірі 96667,00 грн., червень 2011 року - у розмірі 274673,00 грн., липень 2011 року - у розмірі 153393,00 грн., вересень 2011 року - у розмірі 234468,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України); занижено податок на прибуток у загальному розмірі 882748,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року у розмірі 120834,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у розмірі 761914,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.
Перевірку проведено на підставі оформленого відповідачем наказу від 13 січня 2012 року № 230 та згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України.
Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу письмових заперечень від 17 лютого 2012 року № 40, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 24 лютого 2012 року № 5368/10/23-0809 про залишення висновків акту перевірки без змін.
На підставі акту перевірки, 28 лютого 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення, а саме: № 0000872308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ" у розмірі 759201,00 грн. за основним платежем та у розмірі 96966,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000882308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 882748,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказані рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби у місті Києві (також далі за текстом - ДПІ у місті Києві) скарги від 06 березня 2012 року № 52, за результатами розгляду якої ДПС у місті Києві прийнято рішення від 11 травня 2012 року № 2691/10/12-414 про залишення оскаржуваних рішень без змін, а скарги - без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПС у місті Києві, позивач направив до Державної податкової служби України (також далі за текстом - ДПС України) скаргу від 15 травня 2012 року № 131, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 08 червня 2012 року № 9614/6/10-2115 про залишення оскаржуваних рішень без змін, а скарги - без задоволення.
Суд погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача щодо заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток за перевіряємий період, а також правомірністю складання оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.
Так, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Тривалість перевірок, визначених у ст. 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у ст. 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст. 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
Стосовно заниження позивачем ПДВ у періоді, який перевірявся, суд зазначає наступне.
У ході перевірки з'ясовано, що податковий кредит у розмірі 524733,00 грн. за період із 01 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року позивачем сформовано за рахунок ТОВ "Інсатбуд", а у розмірі 234468,00 грн. за серпень-вересень 2011 року - за рахунок ТОВ "Іст Реалті Груп".
При цьому, відповідачем враховано висновки актів перевірок ТОВ "Інсатбуд", а саме: від 25 червня 2011 року № 778/23-4/37144087 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Інсатбуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року; від 16 грудня 2011 року № 1620/23-4/37144087 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інсатбуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року; від 06 лютого 2012 року № 424/23-4/37144087 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інсатбуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2011 року, серпень 2011 року.
У вказаних актах перевірок зазначено, що у ході перевірок встановлено відсутність наміру створення правових наслідків за правочинами, укладеними ТОВ "Інсатбуд" з його контрагентами у періоди, що перевірялись, у тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, встановлено факт здійснення ТОВ "Інсатбуд" господарської діяльності поза межами правового поля.
Крім того, відповідачем у ході перевірки повноти формування податкового кредиту за серпень-вересень 2011 року по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Іст Реалті Груп" встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаних послугах, що не підтверджено податковими накладними.
Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку про необґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ "Інсатбуд" та ТОВ "Іст Реалті Груп".
Так, згідно зі ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п. 198.3, абзацами 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Тобто, складання податкової накладної та включення її до Єдиного реєстру податкових накладних є обов'язковою умовою визнання такої накладної складеною згідно з нормами чинного законодавства.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року у справі № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку, що складені ТОВ "Інсатбуд" та ТОВ "Іст Реалті Груп" податкові накладні не можуть бути визнані як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 759201,00 грн. у періоді, що перевірявся.
Стосовно заниження позивачем податку на прибуток суд зазначає наступне.
У ході перевірки з'ясовано, що суми по взаємовідносинах з ТОВ "Інсатбуд" та ТОВ "Іст Реалті Груп" позивачем віднесено до складу витрат декларації з податку на прибуток у розмірі 3796005,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - у розмірі 483335,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - у розмірі 1373365,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - у розмірі 1939305,00 грн.
Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (також далі за текстом - Положення № 88), підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого завищено витрати у загальному розмірі 3796005,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Інсатбуд" та ТОВ "Іст Реалті Груп", що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 882748,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року - у розмірі 120834,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - у розмірі 315874,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - у розмірі 446040,00 грн.
Так, відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Викладені обставини, за переконанням суду, є підтвердженням правильності зазначених в акті перевірки висновків відповідача та правомірності складання ним оскаржуваних рішень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надав.
Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УРБІ" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УРБІ" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 лютого 2012 року № 0000872308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 856167,00 грн. (Вісімсот п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок), та № 0000882308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 882749,00 грн. (Вісімсот вісімдесят дві тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 00 копійок).
2. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2012 року