ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 червня 2012 року 08:30 № 2а-4788/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Шулежка В.П., судді Данилишина В.М., судді Іщука І.О.,при секретарі Пастушенко С.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Державної виконавчої служби України (надалі ДВС України, відповідач) про визнання дій щодо несвоєчасного надання інформації на запит протиправними, визнання порушення права на своєчасне отримання інформації протиправним, визнання листа від 21.03.2012р. № П-2989/5-960/7 таким, що надано з порушенням законної процедури його надання, а тому протиправним, зобов'язання повторно надати відповідь на запит на інформацію, визнання дій (бездіяльності), внаслідок чого завдано моральної шкоди протиправними та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 грн.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідач надав відповідь на його інформаційний запит з порушенням строку, встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації», а отже бездіяльність відповідача порушила його законне право на вчасне отримання відповіді на запит на інформацію та завдала моральної шкоди. Позивач дійшов висновку, що ДВС України повинна була розглянути його звернення від 05.03.2012р. з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не виходячи з положень Закону України «Про звернення громадян».
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що звернення ОСОБА_1 від 05.03.2012 р. могло бути розглянуте лише в порядку Закону України «Про звернення громадян», а тому дії ДВС України вчинено правомірно з дотриманням вимог діючого законодавства.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до ДВС України із інформаційним запитом від 05.03.2012р. стосовно отримання виконавчого документа державним виконавцем.
За результатами розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України листом від 21.03.2012р. за
вих. № П-2989/5-960/7 повідомлено позивачу, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2012р. по справі № 2а-12187/11/2670 стосовно зобов'язання Прокуратури Київської області повторно розглянути заяву та скаргу ОСОБА_1 від 06.04.2011р. та надати обґрунтовану відповідь, в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян» та Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 28.12.2005р. за № 9гн. Зазначений виконавчий документ передано державному виконавцю 21.02.2012р. Документ, що підтверджує передачу виконавчого документа державному виконавцеві - Журнал обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцеві за 2012 рік.
Зазначена відповідь згідно штампу поштового відділення направлена на адресу ОСОБА_1 27.03.2012 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
На виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України від 05.05.2011р. № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011р. № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації»в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади», наказом Міністерства юстиції України від 02.11.2011р. № 3255/5 затверджено Порядок складання та подання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна виконавча служба України (надалі -Порядок № 3255/5)
Відповідно до Порядку № 3255/5 затверджено чітку форму для подання запиту на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна виконавча служба України, від фізичної особи в письмовому вигляді.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 від 05.03.2012р. не відповідало встановленій вищевказаним Порядком формі.
Крім того,Наказом Державної виконавчої служби України від 05.03.2012р. № 10/2 затверджено перелік видів публічної інформації, розпорядником якої є Державна виконавча служба України.
З аналізу вищезазначеного переліку суд дійшов висновку, що інформація, яку простив надати у своєму інформаційному запиті позивач не стосується того переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Державна виконавча служба України.
За таких обставин відповідач правомірно дійшов висновку, що звернення ОСОБА_1 від 05.03.2012 р. могло бути розглянуте лише в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, звернення ОСОБА_1 від 05.03.2012р. назване «інформаційний запит», а тому посилатися на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації»є недоцільним, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації»не містить поняття та строки розгляду інформаційного запиту. Цим Законом визначено лише поняття «запит на інформацію».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 5 вказаного Закону містить перелік вимог до звернення, згідно якого, зокрема, звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Отже, оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача з інформаційним запитом, а не з запитом на інформацію (як зазначає стаття 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), а також враховуючи ту обставину, що позивач не подавав до ДВС України обґрунтовану письмову вимогу про скорочення терміну розгляду звернення, державний виконавець правомірно 21.03.2012 року розглянув звернення позивача, з дотриманням строків, визначених Законом України «Про звернення громадян».
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100,00 грн. суд приходить до наступного висновку.
Моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оскільки в даному випадку ДВС України діяла у межах повноважень, та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя В.П. Шулежко
Суддя В..М. Данилишин
Суддя І.О. Іщук