ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 липня 2012 року 10:13 № 2а-5379/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Пастушенко С.С.,
за участю сторін:
представник позивача - Коцур М.М.,
представник відповідача - Гайдай В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Олвокса»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С»№ 0000202305 від 19.03.2012 року,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Олвокса» (надалі -ПП «Олвокса», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідач) про визнання дій ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в частині винесення податкового повідомлення-рішення форми «С»№ 0000202305 від 19.03.2012 р. неправомірними та визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «С»№ 0000202305 від 19.03.2012 р.
Свої позовні вимоги ПП «Олвокса»обґрунтовує тим, що діючими нормативно-правовими актами України, РУ Департаменту CAT ДПС України у м. Києві не наділено правом проведення перевірок дотримання вимог Закону № 265/95-ВР.
Крім цього, висновки перевірки РУ Департаменту CAT ДПА України у м. Києві в Акті № 0026/01/36629989 від 09.02.2012 року, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на оціночних судженнях, і є такими що не відповідають дійсності.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, та зазначив, що посадові особи ДПІ у Солом'янському районі м. Києва при здійсненні перевірки, складанні акту перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.
Фахівцями РУ ДСАТ ДПС України у м. Києві проведена фактична перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
Перевірку здійснено на підставі законів України від 19.12.1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 06.07.1995 року М265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 15.09.1995 року №329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», від 13.05.1996 року №493 «Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 31.03.1999 року №500 «Про впорядкування видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими виробами», від 23.04.2003року №567 «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 07.08.2001 року №940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та справляння акцизного збору», від 30.10.208 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»; Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України від 10.02.07 №71№ наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 24.07.02 №218 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами»та інших нормативно - правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні.
Фахівцями РУ ДСАТ ДПС України у м. Києві 30.01.2012 року проведена фактична перевірка магазину розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34/1, який використовується ПП «Олвокса»на підставі договору оренди. Перевірку здійснено в присутності директора ПП «Олвокса»Михайлова О.С.
Перевіркою встановлено, що підприємством не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, відсутні накладні ТТН.
За результатами проведеної перевірки складено акт №0026/01/36629989 від 09.02.2012 року вх. №0017/26/58/23/36629989 від 13.03.2012 року.
Представники ПП «Олвокса»для ознайомлення та отримання другого примірника акту перевірки не з'явились, про що складено акт відмови від отримання акту фактичної перевірки.
Па підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0000202305 від 19.03.2012 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 440,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів, реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 p. N 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема що засвідчують їх якість та безпеку.
Також відсутність первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо та документів на зберігання товару, є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997p. №363, зареєстрованих у Мін'юсті України 20.02.1998 p. № 128/2568.
Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Відсутність таких документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.
Облік - це належним чином організована система збору, нагромадження, обробки, групування, узагальнення і реєстрації (фіксації) необхідної інформації або її сукупних даних, що відображають кількісну чи якісну характеристику подій, явищ, фактів, процесів, об'єктів тощо.
Відтак з урахуванням вищезазначеного суб'єкти господарювання зобов'язані вести зазначений облік.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та відсутність накладних ТТН є порушенням норми чинного законодавства України.
Також суд не бере до уваги твердження позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки РУ ДСАТ ДПС України у м. Києві, оскільки перевірки можуть проводитись тільки податковими органами виходячи з наступного.
Відповідно до Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.10.2011р. № 1289 (надалі -Положення № 1289), департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (ДСАТ ДПС України) діє як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової служби України і реалізує державну політику у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у даній сфері.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з пп. 75.1.3. п. 75 ст. 75 фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Окрім того, відповідно до Положення № 1289 одним із основних завдань Департаменту є, зокрема, здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та додержанням стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів і технологічних інструкцій та інших нормативних документів щодо виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (п. 5.3.).
Також, відповідно до п. 6.14 Положення № 1289 Департамент організовує та бере участь у перевірках діяльності суб'єктів господарювання щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, в інвентаризації спирту, готової продукції та сировини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що твердження позивача щодо неможливості проведення ДСАТ ДПС України у м. Києві, який є функціональним підрозділом ДПА України, фактичної перевірки є безпідставними.
Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно до п. 86.5. ст. 85 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган державної податкової служби, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в органі державної податкової служби, який проводив перевірку.
Відповідно до п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Враховуючи вищезазначене, суд критично ставиться до тверджень позивача про незаконність проведення перевірки РУ Департаменту CAT ДПА України у м. Києві та винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, оскільки це повноваження прямо передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва при винесенні податкового повідомлення-рішення форми «С»№ 0000202305 від 19.03.2012 р. діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Олвокса» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний 20.07.2012 р.
Суддя В.П. Шулежко