ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 квітня 2012 року № 2а-4697/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -Шулежко В.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про скасування висновку та зобов'язання переглянути рішення,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про скасування висновку органу опіки та піклування Солом'янського районного в м. Києві державної адміністрації від 21.03.2012р. № 3386/01 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язання органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації переглянути рішення щодо доцільності чи недоцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 КАС України).
Правовий статус органів опіки та піклування в чинному законодавстві знаходить своє відображення через завдання та функції, покладенні на цей інститут, які визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України, главою 19 Сімейного кодексу України і Правилами опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Мі ністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року, що діють у частині, яка не суперечить названим кодексам.
Так, статтею 56 ЦК України встановлено, що органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права і обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина 1 статті 2).
Зі змісту ст.ст. 19, 164, 165 СК України видно, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав виключно на підставі рішення суду. При цьому, відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Правовий аналіз наведених норм права, дає підстави стверджувати, що під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома суб'єктами суспільства, стосовно їх прав та обов'язків у певних правовідносинах, в яких хоча б один з цих суб'єктів законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а останній зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що висновок органу опіки і піклування щодо позбавлення батьківських прав, передбачений ч.ч. 5-6 ст. 19 СК України, не має юридичного характеру, оскільки не містить обов'язкового для учасників сімейних правовідносин припису, а відтак не є рішенням органу опіки і піклування в розумінні ч. 2 ст. 19 СК України, правовим актом індивідуальної дії в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України та не може бути оскаржений до адміністративного суду.
Системний аналіз наведених положень законодавчих актів свідчить про те, що правовідносини, які виникли у даному випадку, випливають із сімейних, а відтак згідно правил визначених статтею 15 ЦПК України, розгляд даної категорії справ має здійснюватись в порядку визначеному цим Кодексом.
Звідси випливає, що зазначений спір не є адміністративним, оскільки заявлені у справі вимоги пов'язані зі здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій у сфері, яка виключена законом з-під юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.04.2009р. по справі № к-34200/06.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 109 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Також суд роз'яснює, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускаються.
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 109, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про скасування висновку та зобов'язання переглянути рішення.
Роз'яснити позивачу що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання ухвали.
Суддя В.П. Шулежко