17 вересня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2076/12
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш Віталій Олександрович, розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В поданому до суду адміністративному позові Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 4498,64 грн.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, на адресу відповідача було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову. Вказану ухвалу відповідач отримав 05 вересня 2012 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте зазначеними в ухвалі правами відповідач не скористався.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується борг по сплаті страхових та єдиного соціального внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в сумі 4498,64 грн.
Оскільки заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06.08.2012 року адресою місця проживання відповідача є АДРЕСА_1 (а.с. 4, 5). Відповідно до повідомлення від 12.07.2012 року №3355/02 відповідач з 01.01.2011 року взятий на облік платника єдиного внеску (зв. а.с. 9).
Заборгованість підтверджується карткою особового рахунку підприємця (а.с. 8-10), повідомленням-розрахунком заборгованості (зв. а.с. 7), відповідно до яких сума заборгованості становить 4498,64 ( а.с. 6).
У зв'язку із сформованою заборгованістю, відповідачу надіслано вимогу про сплату недоїмки по єдиному внеску від 28.02.2012 року №Ф-577 на суму 4010,30 грн. (а.с.6) та вимогу про сплату недоїмки зі страхових внеків від 07.05.2012 року №Ф-60 на суму 488,34 грн. (а.с.7). Таким чином заборгованість відповідача є узгодженою, проте в добровільному порядку не сплаченою.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Законом України від 08.07.2010 року "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пп.4 п.8 Розділу XV Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-ІV (в редакції що діяла на момент виникнення заборгованості) (Закон №1058-ІV), до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року): фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-IV до обов'язку страхувальника належить подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду в строки та за формою, встановленою Пенсійним фондом, нараховувати та сплачувати страхові внески в повному обсязі в установленні строки.
Частиною 3 ст. 18 Закону №1058 встановлено, що страхові внески до Пенсійного фонду України є загальнообов'язковими платежами. Страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно з законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ч.6 ст. 20 Закону №1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 12 ст. 20 Закону №1058-ІV встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування -на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (Закон 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця). Фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 2464-VI визначено, що Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Таким чином судом встановлено, що відповідач в порушення вимог вказаних норм, не виконує обов'язок по сплаті страхових внесків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.
Оскільки позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач не надав заперечень чи доказів відсутності боргу, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 4 ст. 94 КАС України визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно до ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 1832 цього Кодексу.
Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 1832, 256 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області недоїмку зі сплати страхових та єдиного соціального внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4498,64 грн.
3. Постанова підлягає негайному виконанню.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 183-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Григораш