Справа № 2а/1770/3345/2012
06 вересня 2012 року 12год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Красько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 12.06.2012р. № 0000481744, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на суму 19964,8 грн.
В обґрунтування позову вказує на необгрунтованість визначення податкового зобов'язання, оскільки позивач як суб'єкт підприємницької діяльності є платником єдиного податку, належна йому на праві власності земельна ділянка використовується в підприємницькій діяльності, а відповідно до п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.69-70). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема пояснив, що земельна ділянка, податок на яку нараховано спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідно до Державного акту належить позивачу на праві спільної часткової власності, як фізичній особі, а не як суб'єкту підприємницької діяльності, тому доводи про її використання в рамках провадження господарської діяльності суб'єктом малого підприємництва не відповідають фактичним обставинам справи. Згідно із пунктом 5 Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" (далі - Указ № 32/99) покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути, зокрема, громадяни України - суб'єкти підприємницької діяльності. Але з підписанням Указу Президента України від 20 липня 2007 року 650/2007 вказаний Указ втратив чинність.
Представник відповідача вважає, якщо державний акт на право власності на земельну ділянку, який наданий у порядку, встановленому діючим законодавством (відповідно до Указу № 32/99, з 19.01.1999р. по 20.07.2007р. і згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки в зазначений термін) оформлений на фізичну особу-підприємця, і земельну ділянку використовує сам підприємець, яка надана для здійснення підприємницької діяльності, то тільки такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку в розумінні приписів п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України. А якщо державний акт на право власності на земельну ділянку оформлений на фізичну особу, то сума податку підлягає нарахуванню органами державної податкової служби.
Оскільки позивачу ОСОБА_3 державний акт на право спільної власності на земельну ділянку ЯЖ № 349442 від 08.08.2008р. виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2008р. № 2908, то вважає, що податковим органом правомірно визначено суму податкового зобов'язання відповідно до п.274.1 ст.274, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, виходячи з даних витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку Управління держкомзему у м. Рівне (у розмірі 1 відсотка): за 2009р. - 4779,70 грн., за 2010р. - 5061,7 грн., за 2011р. - 5061,7 грн., за 2012р. - 5061,7 грн., усього 19964,8 грн.
З наведених підстав представник відповідача спірне податкове повідомлення - рішення вважає правомірними, в задоволені позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.
Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 23.05.2003р., свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_1 (а.с.29-30). Підприємницьку діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.
12.06.2012р. ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481744, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в розмірі 19 964,80 грн. (а.с.8).
Судом встановлено, що відповідно до даних державного земельного кадастру у власності ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1895 га з цільовим призначенням "для обслуговування частини металозаготівельного корпусу", що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 755039 від 29.10.2010р. (а.с.26-27), виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2008р. (а.с.22-24), укладеного згідно з рішенням Рівненської міської ради № 1269 від 26.12.2007р. (а.с.16).
На вказаній земельній ділянці розташована цегляна будівля металозаготівельного корпусу № 22 інвентарний № 25, належна позивачу на праві спільної часткової власності згідного договору купівлі-продажу від 20.12.2006р. (а.с.11-13), рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.01.2011р. відповідно до свідоцтва про право власності САС № 589249 від 13.01.2011р., виданого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.14-15).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1895 кв.м., станом на 31.01.2008 року, становить 131 257 грн. (а.с.17).
Державною податковою інспекцією у м. Рівне 20.12.2010 року СПД ОСОБА_3 видано свідоцтво про сплату єдиного податку серія НОМЕР_2, терміном дії з 01.01.2011р., на види діяльності: роздрібна торгівельна діяльність з реалізації продовольчих і непродовольчих товарів (крім алкоголю і тютюнових виробів), технічне обслуговування, розбирання і ремонт транспортних засобів; місце здіснення діяльності: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 (а.с.31).
Також ДПІ у м. Рівне СПД ОСОБА_3 видано свідоцтво про сплату єдиного податку з 01.01.2012р., в якому зазначено місце провадження господарської діяльності АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; види діяльності: роздрібна торгівля; технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів за індивідуальним замовленням; надання в оренду й в експлуатацію власного нерухомого майна - нежитлових приміщень (споруд, будівель), загальна площа яких не перевищує 300 кв.м. (а.с.32).
Здійснення позивачем підприємницької діяльності згідно видів діяльності, зазначених у свідоцтві платника єдиного податку, в належному на праві власності нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 у м. Рівне, стороною відповідача не заперечується, підтверджується дослідженими судом договорами оренди нежитлових приміщень, відповідно до яких позивач надає в оренду суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частину вищевказаного нежитлового приміщення (а.с.33-40).
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що позивачу на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка використовується позивачем в підприємницькій діяльності відповідно до видів діяльності, зазначених у свідоцтві платника єдиного податку.
В силу вимог статей 269-271 розділу XIII Податкового кодексу України власники земельних ділянок є платниками податку, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою оподаткування - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) визначена в пункті 274.1 статті 274 розділу XIII Податкового кодексу України у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.
Разом з тим, абзац п'ятий частини першої статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07. 1998 року звільняв від сплати ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі земельного податку, суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок.
З набранням чинності Податковим кодексом України особливості справляння податку з суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (п.269.2 ст.269 Податкового кодексу України).
У відповідності до п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Відповідно пункту 1 підрозділу 8 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07. 1998 року та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12. 1992 року застосовуються з урахуванням певних особливостей, а саме, абзацом г) підпункту 1 даного пункту визначено, що платники єдиного податку не є платниками, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Таким чином, законодавством встановлені дві обов'язкові умови, за наявності яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником земельного податку:
- перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку;
- земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, використовуються для провадження підприємницької діяльності.
Податкове законодавство можливість звільнення суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку від сплати земельного податку за земельну ділянку, яка використовується в підприємницькій діяльності, не ставить в залежність від дати набуття у власність такої земельної ділянки, а відтак визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з підстав, наведених у запереченні проти позову, не грунтується на законі.
Крім цього, до набрання чинності Податковим кодексом України спірні правовідносини були врегульовані Законом України "Про плату за землю" № 2535-XII від 03.07.1992р., відповідно до статті 18 якого платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платнику до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення, а згідно п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України податковий орган має право самостійно визначити податкове зобов'язання у строк, що не перевищу 1095 днів.
За встановлених обставин, визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання в розмірі 19 964,80 грн. за чотири роки суд вважає неправомірним.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень не дотримався критеріїв правомірності, визначених законом, а відтак податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.06.2012 року № 0000481744 є протиправним та підлягає скасуванню.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору присуджуються на користь позивача відповідно статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.06.2012р. № 0000481744 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" на суму 19 964,8 грн., - визнати протиправним та скасувати.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 199,65 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.