"14" листопада 2006 р.
Справа № 34/248-06-6124А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді доповідача Картере В.І.
суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання - Буравльовій О.М.
за участю представників сторін:
від позивача -Панкратова А.С., Гречко В.Д.,
від відповідача -Кондраков В.В.,
розглянувши відкритому судовому апеляційну скаргу ДПІ у м. Іллічівську Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 11.08.06р.
по справі № 34/248-06-6124А
за позовом ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал», м. Іллічівськ
до скаржника
про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ
ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» звернулося до господарського суду Одеської області із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 03.03.06р. № 0000102350/0 та № 0000522301/0.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 03.03.06р. № 0000102350/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень-травень та липень 2003р. на загальну суму 57178грн. та застосовано штрафну санкцію по цьому податку у сумі 28589грн.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 03.03.06р. № 0000522301/0 позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати по ПДВ на загальну суму 40 989 грн. та застосовано штрафну санкцію по цьому податку у сумі 20 495грн.
Податковий орган у вказаних податкових повідомленнях рішеннях визначив податкові зобов'язання із посиланням на порушення позивачем приписів п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.7, п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач, обґрунтовуючи позов, стверджує про відсутність з його боку порушень наведеного податкового законодавства.
Постановою господарського суду Одеської області від 11.08.06 р. (суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, стверджуючи про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
На думку ДПІ відповідно до змісту п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»право покупця на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого у складі ціни продавцю, виникає лише при фактичній сплаті ПДВ продавцем до державного бюджету.
Виходячи з даного тлумачення норм Закону України «Про податок на додану вартість», та враховуючи, що в ході зустрічних перевірок постачальників позивача: ПП «Сітібудсервіс»та ПП НПКФ «Грантек»виявлено, що наявні у позивача податкові накладні за березень-травень та липень 2003р., видані вказаними контрагентами, не знайшли відображення у бухгалтерському та податковому обліку цих платників податку, податковий орган стверджує про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у таких податкових накладних, у зв'язку з чим вважає правомірним здійснене за вказаний податковий період відносно позивача зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 57178грн., донарахування ПДВ на суму 40989грн. і застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржену постанову без змін, оскільки вважає, що донарахування йму податкових зобов'язань зі сплати ПДВ у зв'язку з неналежним виконанням таких зобов'язань іншим платником податку суперечить принципам та нормам податкового законодавства.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Оспрювані податкові повідомлення рішення оформлені ДШ у м. Іллічівську на підставі акту перевірки від 24.02.06р. №590/23-101, складеного за результатами позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при нарахуванні та сплаті ПДВ за лютий - травень та липень 2003р.
Згідно вказаного акту перевірки встановлено неможливість проведення зустрічних перевірок деяких постачальників позивача, а саме ПП «Сітібудсервіс»та ПП НПКФ «Грантек», а також невідповідність задекларованих вказаними контрагентами податкових зобов'язань зі сплати ПДВ за перевірений період, даним, що зазначені в наявних у позивача податкових накладних, виписаних вказаними підприємствами в цей же період.
Виходячи з даних обставин, в акті перевірки податковий орган у зв'язку з не підтвердженням факту сплати постачальниками позивача ПДВ до бюджету за виписаними ПП НПКФ «Грантек»у лютому-травні 2003р. податковими накладними у загальній сумі 74167грн. та виписаною ПП «Сітібудсервіс»в липні 2003р. податковою накладною у сумі 24000грн. дійшов висновку про відсутність у позивача права на податковий кредиту зазначених сумах.
Втім, такий висновок податкового органу не ґрунтується на чинному законодавстві та не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, наявний в матеріалах договір від 25.11.02р. №8/11, згідно якого позивач доручив ПП НПКФ «Грантек»здійснення робіт по комплексному інспектуванню та супроводженню олій соняшникової за заявками позивача, відповідні акти виконаних робіт, платіжні доручення, та надані на вимогу апеляційного господарського суду реєстри залізничних цистерн з вантажем олії соняшникової, що були проінспектовані та супроводжені у лютому-травні 2003р. свідчать про наявність фактичних господарських правовідносин між позивачем та ПП НПКФ «Грантек», в ході яких позивач отримав від вказаного контрагента послуги обумовлені договором та сплатив на користь виконавця у складі ціни наданих послуг за лютий-травень 2003р. ПДВ у загальній сумі 74167грн.
В свою чергу ПП НПКФ «Грантек», на вказану суму видало позивачу відповідні податкові накладні, які оформлені із дотриманням приписів п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Також, в матеріалах справи наявний договір підряду від 10.07.03р. №11/03П, відповідно до умов якого ПП «Сітібудсервіс»зобов'язалося виконати за дорученням позивача роботи з підготовки будівельного майданчика.
Фактичне здійснення робіт обумовлених вказаним договором та належна оплата цих робі підтверджуються наявними у справі актом приймання виконаних робіт та платіжними дорученнями, а також наданим на вимогу апеляційного господарського суду локальним кошторисом.
Також, у справі наявна відповідна податкова накладна видана позивачу Приватним підприємством «Сітібудсервіс»із дотриманням приписів п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
Зазначені вище витрати позивача пов'язані із його господарською діяльністю і відповідно до приписів п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються до складу валових витрат позивача.
Наведене свідчить про правомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених на користь вказаних вище контрагентів, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суд про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування ПДВ, нарахування податкових зобов'язань зі сплати ПДВ та застосування відповідних штрафних санкцій по цьому податку за березень-травень та липень 2003р.
Одеський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами податкового органу щодо застосування до спірних правовідносин приписів п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у цій нормі міститься лише визначення терміну «бюджетне відшкодування»і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.
Зазначена норма безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування , а є відсильною до інших норм вказаного Закону.
Відповідні умови для включення сум ПДВ до податкового кредиту вказані лише в ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема в п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7.
Також, іншою нормою Закону України «Про податок на додану вартість»є п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7, який на момент виникнення спірних правовідносин передбачав, що суми податків, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду.
Отже, сума бюджетного відшкодування прямо залежить від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною першою ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Слід зазначити, що ані положення вказаних вище норм податкового права, ані будь-який інший припис законодавства не передбачає обов'язок платника податку сплачувати ПДВ до бюджету та не надає покупцю можливість вимагати від постачальників перерахування податку, отриманого ними у складі вартості реалізованої продукції.
Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума ПДВ, включена до ціни товару , є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету, в той час як оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями такий обов'язок покладено на покупця всупереч вимог наведеного вище законодавства.
Відтак, посилання відповідача на встановлення під час перевірки факту несплати до Державного бюджету України сум ПДВ, які віднесені до податкового кредиту іншого суб'єкту господарювання, не приймаються до уваги як такі, що суперечать основному закону держави та положенням законодавства, яким врегульовано оподаткування податком на додану вартість.
Виходячи з наведеного підстави для скасування або зміни оскарженої постанови відсутні.
Керуючись ст. ст. 160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, апеляційний господарський суд, -
Постанову господарського суду Одеської області від 11.08.06р. по справі № 34/248-06-6124А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя - доповідач: В.І. Картере
Судді: В.Т. Пироговський
В.І. Жеков