79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.11.06 Справа № 2/154-2133
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Мурської Х.В.
Суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Тернопіль, вих. № 147-02 від 21.08.2006 року
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2006 року
у справі № 2/154-2133, суддя Колубаєва В.О.
за позовною заявою Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ від імені якої діє Тернопільська філія Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Тернопіль
до Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор», м. Кременець
про визнання недійсним правочину та вилучення майна з чужого незаконного володіння
За участю представників:
від Позивача: Терещук Б.С. - юрисконсульт;
від Відповідача: Кучмак В.З. -представник.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 року апеляційну скаргу Тернопільської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Тернопіль, вих. № 147-02 від 21.08.2006 року на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2006 року у справі № 2/154-2133 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мурської Х.В., , суддів Давид Л.Л. та Кордюк Г.Т. з підстав, викладених у ньому.
Заяв про відвід колегії суддів не поступало, від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2006 року у справі № 2/154-2133 у задоволенні позовних вимог Тернопільської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Тернопіль до Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор», м. Кременець про визнання недійсним правочину та вилучення майна з чужого незаконного володіння -відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване безпідставністю вимог позивача, зокрема тим, що у відповідності до вимог ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, то добросовісний набувач набуває право власності на це майно. Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем майно придбане законно, то вимоги позивача є безпідставними та нічим не підтверджені.
Тернопільська філія Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2006 року у справі № 2/154-2133 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги наступним:
- суд при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був застосувати ч. 3 ст. 338 Цивільного кодексу України, згідно вимог якої, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, що не зробив;
- відчуження спірного майна відбулось 21.02.2003 року, тобто в період дії мораторію;
- згідно вимог п. 4 ст. 10 Закону України «Про лізинг», у разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.
Вищенаведене на думку скаржника, виступає безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Закрите акціонерне товариство «Кременецьцукор»у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи, наведені в апеляційній скарзі, просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2006 року у справі № 2/154-2133 залишити без змін з підстав, зазначених у ньому.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.12.2000 року між ДЛП «Украгролізинг»та СТОВ «Урожай»укладено Договір фінансового лізингу №19-132фл згідно п.п. 1.1. п. 1. якого Лізингодавець (ДЛП «Украгролізинг») передає у платне користування Лізингоодержувачу (СТОВ «Урожай») майно на умовах фінансового лізингу.
Згідно з п.п.3.1. п. 3. Договору фінансового лізингу №19-132фл, Лізингоодержувач за користування майном сплачує періодичні лізингові платежі, розмір, склад та терміни сплати яких встановлюються в Додатку № 2 до Договору (п.п. 3.3).
Додатком № 1 до укладеного Договору визначено кількість, ціну та вартість майна, що передається в лізинг, а саме: «Агрегат ґрунтообробний Агро КОГ-4,5»в кількості однієї штуки, вартістю 23 610 грн. 00 коп.( в т.ч. з ПДВ).
Факт передачі спірного майна СТОВ «Урожай» підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 28.12.2000 року, згідно якого ВАТ «Чортківський завод «Агромаш»на підставі Договору купівлі-продажу № 25К від 19.09.2000 року, укладеного з ДЛП «Украгролізинг», передало а СТОВ «Урожай» на умовах Договору фінансового лізингу №19-132фл від 06.12.2000 року прийняло Агрегат ґрунтообробний Агро КОГ-4,5 згідно з товарно-транспортними документами та взяло на себе зобов'язання перед ДЛП «Украгролізинг»щодо сплати вартості переданої йому техніки в сумі 26 610 грн. 00 коп. на умовах Договору фінансового лізингу №19-132фл.
Даний Акт підписаний Виготовлювачем, Лізингодавцем та Лізингоодекржувачем і скріплений печатками цих товариств.
Згідно з п.п. 5.1. Договору фінансового лізингу, протягом всього терміну дії цього Договору, майно є власністю Лізингодавця. Після закінчення терміну дії цього Договору, майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови, якщо останній виконав всі умови договору, в т.ч. повністю оплатив повну вартість майна (п.п. 5.5.).
28 лютого 2003 року згідно накладної № 2 СТОВ «Урожай»передало, а ЗАТ «Кременецьцукор», на підставі доручення серії ЯЕО № 951894 від 21 лютого 2003 року, прийняло Агрегат ґрунтообробний Агро КОГ-4,5 в кількості однієї штуки, вартістю 10 000 грн. (а.с. 19).
В позовній заяві та апеляційній скарзі скаржник просить визнати недійсною вищеназвану накладну, покликаючись, зокрема, на вимоги ст. 338 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до вимог ч. 3 вищезгаданої статті, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Однак, частина третя даної статті передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача за умови, якщо майно було набуте ним безоплатно у особи, яка не мала права його відчужувати.
Як пояснила в судовому засіданні представник скаржника, Агрегат ґрунтообробний Агро КОГ-4,5 товариство отримало від СТОВ «Урожай»за надані останньому товари. Тобто, між СТОВ «Урожай»та ЗАТ «Кременецьцукор»відбулась господарська операція -бартер (товарообмін), яка згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів
Як вбачається з накладної № 2 від 28.02.2003 року, в графі “основа» зазначено : “взаєморозрахунки», а тому твердження скаржника про те, що взаємозалік, який був підставою набуття відповідачем спірного майна є безвідплатним, не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Окрім того, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем у справі, як кредитором, заявлено до СТОВ «Урожай»грошові вимоги в розмірі 12 935 грн. 27 коп. (справа про банкрутство СТОВ «Урожай»№ 2б-188), а не пред'явлено вимоги щодо всієї вартості спірного майна чи доказів витребування даного майна у СТОВ «Урожай».
Враховуючи ту обставину, що СТОВ «Урожай»згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2005 року у справі № 2б-181 ліквідоване, то у відповідності до вимог ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки, накладна № 2 від 21.02.2003 року відповідає вимогам закону, то підстави для визнання такої недійсною -відсутні.
За таких обставин, безпідставно покладати на відповідача обов'язок щодо повернення спірного майна позивачу, оскільки будь-яких доказів того, що відповідач на момент придбавання майна знав про те, що воно є об'єктом лізингу за Договором фінансового лізингу №19-132фл від 06.12.2000 року скаржником суду не подано, ЗАТ «Кременецьцукор»не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність третіх осіб, в даному випадку посадових осіб СТОВ «Урожай»по відчуженню Агрегату ґрунтообробного Агро КОГ-4,5, оскільки в діях відповідача вина, як така - відсутня.
З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2006 року у справі № 2/154-2133 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.