79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.11.06 Справа № 7/61
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційне подання військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, м.Івано-Франківськ № 1755 від 09.06.06
та апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м.Київ № 241/3/1285 від 09.06.06
та апеляційну скаргу ТзОВ “Прикарпатська фінансова компанія», м.Івано-Франківськ № 0010 від 08.06.06
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06
у справі № 7/61
за позовом: Міністерства оборони України, м.Київ
до відповідача: ТзОВ “Прикарпатська фінансова компанія», м.Івано-Франківськ
про немайнові спори (визнання договору недійсним)
за участю представників:
від прокурора -Палига О.І. -прокурор відділу (посв. № 88);
від позивача -Шамрай О.В. -предст. (довір. № 220/Д-558 від 26.12.05);
від відповідача -Госедло Р.І. -предст. (довір. № 63/39 від 04.10.06).
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 28, 29 ГПК України.
Заяв про відвід суддів не надходило.
Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 у справі № 7/61 (суддя М.Кишинський) задоволено позов Міністерства оборони України (надалі «Позивач») до ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» (надалі «Відповідач») за участю Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону; визнано недійсним договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців і їх сімей (надалі «договір міни») від 24.09.04, укладений між Позивачем та Відповідачем, зобов'язано Відповідача повернути все отримане майно по договору міни та зобов'язано Позивача компенсувати Відповідачу 5 554 392, 00 грн. за договором міни.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 у справі № 7/61, військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону подав апеляційне подання, а позивач та відповідач -апеляційні скарги.
Апеляційне подання військового прокурора Івано-Франківського гарнізону мотивоване тим, Міністерство оборони не отримувало квартир по договору міни від 24.09.06, а тому рішення суду в частині зобов'язання Міністерства оборони України компенсувати за договором міни вартість даних квартир є незаконним, на підставі чого просить рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 у справі № 7/61 скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України компенсувати ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія»вартість 75 квартир на суму 5 554 392, 00 грн. за договором міни.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає про неповноту дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, ненадання правової оцінки усім обставинам справи, що, на думку позивача, призвело до прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підставі наведеного просить рішення господарського суду скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України компенсувати ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія»5 554 392, 00 грн., в іншій частині -рішення залишити без змін.
Відповідач в поданій апеляційній скарзі зазначає, що поняття відчуження військового майна, виходячи із Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, включає в себе два види: відчуження шляхом реалізації військового майна та відчуження шляхом передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. Дія п. 6 даного положення стосується одного з видів відчуження -реалізації, та не регулює іншого виду відчуження майна - передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців, визначеного пунктом 14 Положення. В межах спірного договору передавалося військове майно (сукупність об'єктів закріплених за військовими частинами) по сукупній балансовій вартості цього військового майна -3 731 950,0 грн. та по сукупній ринковій (оціночній) вартості - 5 554 392,00 грн., а отже вартість військового майна, що передавалось не була меншою від загально залишкової вартості даного військового майна. Крім того, під час ведення бухгалтерського обліку структурними підрозділами Позивача вартість військових об'єктів не амортизувалась і згідно наказу начальника Івано-Франківської КЕЧ району №53 від 14 вересня 2004р. залишкову вартість будівель та споруд військових містечок № 55 (військові склади) та №13 (військова частина А 3382) зменшено (амортизовано) і вона на момент передачі дорівнювала оціночній вартості. Крім того, скаржник зазначає про порушення господарським судом Івано-франківської області норм процесуального права, зокрема, ст. 35 ГПК України, на підставі чого просить оскаржуване рішення скасувати, в позові Міністерства оборони України -відмовити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.06 розгляд справи призначено на 18.07.06.
Розгляд справи відкладався на 25.07.06 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.06.
18.07.06 позивачем по справі подано заяву про затвердження мирової угоди, а відповідачем -клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі та скерування справи до господарського суду Івано-Франківської області. Проти вказаних клопотань представник військового прокурора не заперечував.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25.07.06 провадження у справі № 7/61 зупинено до розгляду господарським судом Івано-Франківської області заяви про затвердження мирової угоди.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.06 у справі № 7/61 (суддя М.Кишинський) за позовом Міністерства оборони України до ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія»про немайнові спори (визнання договору недійсним) затверджено мирову угоду від 18.07.06 по справі № 7/61 в такій редакції:
«Позивач: Міністерство оборони України, в особі Александрова Олексія Костянтиновича, що діє на підставі довіреності № 220/236/д від 17.07.06, з однієї сторони, та Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія», в особі Мельника Олега Григоровича, що діє на підставі довіреності № 03/15 від 10.05.06, з другої сторони, надалі спільно іменовані «Сторони», дійшли згоди про укладення млрової угоди по справі № 7/61 про наступне:
1. Сторони підтверджують, що на виконання умов договору міни нерухомого військового майна на житло військовослужбовців і членів їх сімей від 24.09.04, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО за реєстровим № 1532, Позивач передав, а Відповідач прийняв нерухоме військове майно військових містечок № 3 (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 19), № 4 (м. Івано-Франківськ, вул. Шпитальна, 5), № 9 (м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 26) , № 13 (м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 14Б), № 55 (с. Крихівці, Івано-Франківської міської ради, вул. 22 січня, 166А), № 71 (м. Івано-Франківськ, вул. Трускавецька, 26), № 90 (м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 81) загальною вартістю 5 554 392, 00 грн. , та Відповідач передав, а Позивач прийняв 66 квартир у м. Коломия Івано-Франківської області та 9 квартир у м. Івано-Франківськ загальною вартістю 5 555 611,00 грн.
Різниця між вартістю відчуженого військового майна та вартістю одержаних квартир в сумі 1 210, 00 грн. безкоштовно зараховано на користь Позивача.
2. Відповідач бере на себе зобов'язання додатково у п'ятиденний термін після набрання чинності даною Мировою угодою перерахувати на рахунок Позивача (банк Одержувача: ОПЕРУ Державного казначейства України; ЄДРПОУ 00034022; код банку (МФО) 820172; рахунок №35227031003192) 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень.
3.Після виконання даної Мирової угоди зобов'язання Сторін за договором міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей від 24.09.04 вважаються виконаними повністю та припиненими. Мирова угода підлягає виконанню після її затвердження господарським судом, в зв'язку із чим рішення суду від 30.05.06 по справі. № 7/61 сторони не мають права застосовувати.
4.Підписання даної Мирової угоди Сторони стверджують, що після її повного виконання ні одна із сторін не буде мати та не може виставляти жодних вимог та претензій одна до одної.
5.Дійсна мирова угода укладена у трьох примірниках, по одному для кожної із сторін та один примірник для суду.
6.Дана Мирова угода набирає чинності з моменту підписання та затвердження господарським судом.»
З даною ухвалою не погодився військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону та подав апеляційне подання з підстав її невідповідності нормам матеріального та процесуального права.
Постановою від 03.10.06 ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.06 у справі № 7/61 про затвердження мирової угоди залишено без змін.
Ухвалою від 09.10.06 провадження по розгляду апеляційного подання військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, апеляційної скарги Міністерства оборони України та апеляційної скарги ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія»поновлено.
Крім того, відповідачем у справі подано заяву № 65561 від 02.10.06 про відмову від апеляційної скарги, однак, в суд апеляційної інстанції даної відмови не приймає, оскільки такі дії відповідача порушують права і охоронювані інтереси інших учасників судового процесу.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник прокурора підтримав вимоги, викладені в апеляційному поданні.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні апеляційне подання прокурора не підтримали, подали клопотання від 31.10.06, в якому просять рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.06 у справі № 7/61 скасувати, провадження в даній справі припинити.
В судовому засіданні 07.11.06 прокурором заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області про затвердження мирової угоди від 17.08.06. В задоволенні вказаного клопотання колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє, оскільки вважає, що підстави для його задоволення, передбачені ст. 79 ГПК України, відсутні.
Розглянувши матеріали справи, апеляційне подання, заперечення на нього, апеляційні скарги, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача та відповідача в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання та апеляційні скарги слід задовольнити частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 у справі № 7/61 скасувати, провадження у справі припинити.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з наказом Міністра оборони України № 194 від 01.06.04 «Про вдосконалення порядку обміну військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей» рішення Міністерства оборони України щодо відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей приймається шляхом видачі розпорядження Міністерства оборони України, яке підписує перший заступник Міністра оборони України. 17.09.04 було видано розпорядження Міністерства оборони України «Про відчуження військового майна шляхом його передачі в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей» № 50, яким було доручено директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України здійснити відчуження військового майна в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, з визначеним у додатку переліком майна, що підлягає відчуженню шляхом обміну на житло.
24.09.04 між Міністерством оборони України та ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» було укладено договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців і їх сімей, згідно якого ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» передано, а Міністерством оборони України прийнято квартири, ринкова вартість яких (з ПДВ) становить 5 555 611, 00 грн., Міністерство оборони України відповідно передало, а Товариство отримало нерухоме військове майно військових містечок № № 3, 4, 9, 13, 55, 71, 90 по загальній залишковій вартості 3 731 950, 00 грн. (загальній ринковій вартості - 5 554 392,00 грн.). Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П.
Серед об'єктів військового майна, що передавались по договору міни, був будинок по вул. Шпитальна № 5 в м. Івано-Франківську, 1672-1682 років побудови, що внесений рішенням Івано-Франківського облвиконкому від 26.05.81 № 238 до Реєстру пам'яток містобудування та архітектури Івано-Франківської області під № 164-ІФ та будинок № 19 по вул. Грушевського в м. Івано-Франківськ, споруджений в 1925-1927 роках як урядова будівля союзу польських залізничників, що внесений до Реєстру пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення рішенням облвиконкому від 26.05.81 № 238 (охоронний № 176-ІФ).
Рішення суду від 30.05.06 мотивовано пунктом 6 Постанови Кабінету міністрів «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил» № 1919 від 28.12.00, згідно якого рішення про відчуження військового майна шляхом укладення договору міни на квартири приймається тільки Кабінетом міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони та погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а згідно із вимогами п.14 Постанови № 1919 Міністерством оборони України може прийматися виключно рішення щодо визначення тільки способу відчуження військового майна.
При укладенні договору міни, на думку суду, було допущено порушення вимоги п. 14 Положення, оскільки при відчуженні нижче балансової вартості майна військових містечок № 13 та № 55 не було отримано погодження Мінекономіки. Судом було встановлено, що при відчуженні споруд військових містечок № 3, 4, які є пам'яткою архітектури місцевого значення, при укладенні договору міни від 24.09.04 не було отримано погодження згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Кабінетом Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.00 N 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил (далі по тексту -Положення № 1919).
Здійснивши системний аналіз даних норм, суд приходить до висновку, що відчуження військового майна здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, який передбачає різний порядок прийняття рішення про відчуження військового майна, як власне самим Кабінетом Міністрів України (п.п. 6, 13, 16 Положення №1919), так і самостійно Міністерством оборони України (п.п. 7, 14 Положення № 1919).
Наведене спростовує зазначений в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 по справі № 7/61 висновок, що дія п. 6 Положення № 1919, так само як і додатку № 1 є загальнообов'язковою для будь-якого із наведених вище способів відчуження.
Крім того, в п. 2 Положення № 1919 наведено поняття відчуження військового та реалізації військового майна.
Згідно даного Положення відчуження військового майна може відбуватися як шляхом його реалізації, так і шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.
Згідно, наявного в матеріалах справи та чинного на момент відчуження наказу Міністра Оборони України від 01.06.04 № 194, рішення про відчуження військового майна шляхом передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їхніх сімей приймається шляхом видання розпорядження Міністерства Оборони, яке підписує перший заступник Міністра оборони України.
Оскільки відчуження військового шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, згідно п. 14 Положення № 1919 здійснюється на підставі рішення Міноборони, то розпорядження Міністерства оборони України «Про відчуження військового майна шляхом його передачі в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей» від 17.09.04 № 50 було видано в межах наданих Кабінетом Міністрів України повноважень та не потребувало додаткового погодження останнім, чи включення, згідно п. 6 Положення № 1919, до переліку згідно додатку № 1.
В силу вимог статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та п. 2 Положення № 1919 військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, яке може складатися із різних об'єктів.
Згідно п.1.1 договору міни від 24.09.04 предметом договору є обмін нерухомого військове майно що є власністю держави, перебуває на балансі та належить до сфери управління Міністерства, на квартири, які належать на праві власності підприємству.
Відповідно п. 2.1 даного договору загальна вартість квартир становить 5 555 611,0 грн., а загальна вартість військового майна -5 554 392,00 грн. Відповідно до Додатку № 2 до договору міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців і їх сімей від 24.09.04 загальна балансова вартість цього військового майна -3 731 950, 00 грн. А тому, висновок суду першої інстанції, що вартість військового майна, що передавалось в обмін на житло для військовослужбовців і їх сімей була меншою від загально залишкової вартості даного військового майна є помилковим.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Порядок надання погоджень встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
На момент укладення спірного договору центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не було прийнято відповідного порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 319 та ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України власника не може бути позбавлено права власності, а діяльність власника може бути обмежена чи припинена тільки у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу того, що згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а порядок надання такого погодження на відчуження об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками відсутній, особа, що здійснювала відчуження майна не могла отримати зазначене погодження.
А отже, сторонами при укладенні спірного договору не було порушено ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Рішенням Кіровоградського районного суду від 25.04.06, визнано договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців від 24.09.04 дійсним та таким, що укладений відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, даним рішенням були встановлені факти, що мають значення для справи № 7/61 та спростовують позицію позивача стосовно підстав позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 по справі №7/61 є необгрунтованим та, а тому підлягає скасуванню.
Крім того, апеляційним судом враховано, що згідно п. 2 Мирової угоди Відповідач взяв на себе зобов'язання додатково у п'ятиденний термін після набрання чинності даною Мировою угодою перерахувати на рахунок Позивача 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень. Дане зобов'язання було виконано Відповідачем у повному обсязі, а тому відсутні будь-які підстави стверджувати про заниження вартості військового майна.
Відповідно до п. 3 Мирової угоди після виконання даної Мирової угоди зобов'язання Сторін за договором міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей від 24.09.04 вважаються виконаними повністю та припиненими.
Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 у справі № 7/61 підлягає скасуванню, а провадження у справі -припиненню.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційне подання військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, апеляційні скарги Міністерства оборони України та ТзОВ “Прикарпатська фінансова компанія» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.06 у справі № 7/61 скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
5. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Д. Новосад
Суддя О. Михалюк
Суддя Г. Мельник