79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.10.06 Справа № 18/249
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу КП «Івано-Франківськводоекотехпром», м.Івано-Франківськ № 01-6/1053 від 30.03.06
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.06
у справі № 18/249
за позовом: КП «Івано-Франківськводоекотехпром», м.Івано-Франківськ
до відповідача: Тисменицького водоканалізаційного підприємства, м.Тисмениця Івано-Франківської області
про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 484 616,22 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Тишківський В.Я. - представник (дор. № 016/2428 від 04.07.06); Кузик В.І. -представник (дор. № 01-6/63 від 10.01.06);
від відповідача: Попадинець П.О. -представник (довір. № б/н від 06.04.06);
Права та обов'язки, передбачені ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.
Відводів складу суду не поступило.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.06 у справі № 18/249 (суддя Б. Гриняк) частково задоволено позов КП «Івано-Франківськводоекотехпром» та стягнено з Тисменицького водоканалізаційного підприємства на користь позивача заборгованість в сумі 89 387, 39 грн., 893, 87 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат за надані інформаційно-технічні послуги. В решті позовних вимог відмовлено.
З даним рішенням не погоджується позивач - КП «Івано-Франківськводоекотехпром», подав апеляційну скаргу з підстав неповноти з'ясування судом обставин справи, а також порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права права, на підставі чого просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.06 у справі № 18/249 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача повну суму заборгованості в сумі 484 616, 22 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.06 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 06.06.06.
Розгляд справи відкладався на 11.07.06, на 03.10.06 та на 31.10.06 з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду відповідно від 06.06.06, від 11.07.06 та від 03.10.06.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.06 у справі № 18/249 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
Представники сторін в судових засіданнях підтримали свої вимоги та заперечення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.06 у справі № 18/249 слід залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як вірно встановлено господарським судом Івано-Франківської області, 10.12.01 між сторонами у справі укладено договір № 1566 на відпуск і споживання води комунального водопроводу.
01.10.01 між Державним концерном «Екотехпром», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір № 321 на надання послуг водовідведення.
Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.04 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.05 у справі № 3/82 між сторонами укладено договір № 1566 від 09.04.04 на відпуск і споживання води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод.
Вірно встановлено судом першої інстанції, що згідно п. 2.2.1 перелічених договорів, відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг водопостачання на умовах попередньої оплати, яка вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості водоспоживання у минулому місяці з проведенням остаточних розрахунків в 3-х денний термін після отримання рахунку.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів господарський суд вірно встановив факт несвоєчасного, в порушення умов п. 2.2.1 договорів № 1566, № 321, здійснення відповідачем оплати за послуги водопостачання, у зв'язку з чим 11.07.05 відповідачу відправлено претензію про погашення заборгованості перед позивачем. Доказів надання відповіді на вказану претензію позивачем не надано ні при розгляді спору місцевим господарським судом, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками, зробленими на підставі аналізу п.п. 2.1.2, 2.1.3 договору № 1566 від 10.12.01, про те, що право позивача за певних умов самостійно змінювати тариф, продубльоване в умовах договору його ж обов'язком повідомляти про це відповідача не менш як за 14 днів до зміни тарифів.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази виконання позивачем вищевказаного обов'язку повідомлення відповідача про зміну тарифу після його встановлення в договорі, оскільки колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу повідомлення ним абонента про зміну тарифу інформації, розміщеної в засобах масової інформації, оскільки це суперечить умовам договору.
Помісячні рахунки-фактури, які позивач також вважає доказом доведення до відома абонента зміни тарифів, теж не відповідають вимогам щодо належності їх як доказів, передбачених п. 2.1.3 договору № 1566 від 10.12.01, оскільки вказаний бухгалтерський документ надсилається відповідачу не відповідно до п. 2.1.3 договору, а відповідно до п. 2.1.2 цього ж договору, як рахунок по вже діючих тарифах, а не по тарифах, які будуть застосовуватись в розрахунках. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також вірно звернув увагу на п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким встановлено, що в разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець (виробник) не пізніше ніж за 30 днів повідомляє споживача про зміну тарифів, з визначенням причин вартості та надання відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів, а також на ст. 525 ЦК України, щодо недопустимості односторонньої відмови від зобов'язань чи односторонньої зміни його умов та ст. 632 ЦК України, вимоги яких порушено неправомірними діями позивача в частині неналежного доведення до відома відповідача про зміну умов договору.
Щодо посилання скаржника на п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, також на увагу не заслуговують, оскільки вказаним пунктом Правил визначено, що тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення. Колегія суддів звертає увагу, що в частині дослідження виконання позивачем умов п. 2.1.3 договору № 1566 від 10.12.01 судом першої інстанції досліджувалась не необхідність будь-яких узгоджень з абонентом зміни тарифів, а факт і строки повідомлення позивачем абонента про таку їх зміну.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог КП «Івано-Франківськводоекотехпром» про стягнення з відповідача 484 616, 22 грн.
Вірну оцінку суд першої інстанції надав також акту взаємозвірки станом на 01.09.05, зазначивши про його невідповідність розрахунку до акту, наданому відповідачем відповідно до тарифів, основаних на умовах договорів. Крім того, у зазначеному Акті відсутні дані про об'єм води та тариф, за яким позивач надавав послуги. Вірно застосовано господарським судом, беручи до уваги відсутність клопотання позивача про відновлення строку позовної давності щодо стягнення боргу з відповідача за надані йому послуги з 01.10.01 по 01.09.05, також загальні строки позовної давності, встановлені ст. 257 ЦК України, а також звернено увагу на Роз'яснення президії Вищого Арбітражного суду України від 18.08.95 № 02-5/594.
Вірно проаналізовано місцевим господарським судом при вирішенні спору також рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.04 у справі № 3/82, яким встановлено, що відповідач є не безпосереднім споживачем води, а виконавцем послуг з транспортування води, одержаної від позивача, безпосередньо до споживача, понад 80 % якого складає населення, щодо якого заборонено застосування пені за невчасну оплату комунальних послуг. Вказаний пункт договору в частині застосування пені залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 3/82 від 13.04.05.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про документальну підтвердженість боргу відповідача лише в сумі 89 387, 39 грн.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Натомість, скаржник не довів тих обставин, на які він посилається в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та, керуючись законом, підставно задоволив заявлений позов.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення повно та об'єктивно оцінив всі обставини справи в їх сукупності, висновки суду щодо часткової обгрунтованості позовних вимог КП «Івано-Франківськводоекотехпром» ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, передбаченою ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.06 у справі № 18/249 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник