"09" листопада 2006 р. , 10 год. 50 хв. Справа № 02/5206а
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:
позивача: Пасічник А.А., Дмитренко О.С. - за дорученнями, відповідача: Ектов Є.М. - директор, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Асоціації "Інформсистема"
про стягнення 2 645 грн.,
Заявлено вимогу про стягнення 2 645 грн. штрафних санкцій за незайняте інвалідом у відповідача в 2005 році 1 робоче місце, з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та невиконання встановленого Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позов у заявленій сумі, заперечили проти доводів відповідача та пояснили, що не може враховуватися як виконання нормативу робота інваліда за сумісництвом, оскільки відповідно до частини 1 статті 19 Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен визначатися від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
Відповідач у поясненні від 08.11.2006р. заперечив проти позову з мотивів виконання ним нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки у відповідача в 2005 році було створено 1 робоче місце для інваліда відповідно до нормативу і на ньому протягом 2005 року працював за сумісництвом Борщ А.І., який має 3 групу інвалідності загального захворювання.
Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи, викладені у поясненні, та пояснив, що відповідачем виконано норматив повністю, але у звіті форми № 10-П І не було вказано помилково, так як використовувалася редакція Закону, яка набрала чинності з 01.01.2006р. і не діяла у 2005 році.
Оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 10 осіб, отже, для відповідача норматив на 2005 рік складав 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається із поданих відповідачем документів, ним було створене в 2005 році одне робоче місце для інваліда і на ньому фактично протягом всього 2005 року працював провідний конструктор Борщ А.І., який має 3 групу інвалідності загального захворювання.
Суд вважає, що та обставина, що інвалід працював у відповідача в 2005 році за сумісництвом, не може бути підставою для стягнення із відповідача штрафних санкцій за нестворення робочого місця для інваліда, виходячи із наступного.
Вказані у статті 20 Закону штрафні санкції відносяться до адміністративно-господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності. Згідно статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В частині 1 статті 19 Закону чітко визначено порядок розрахунку нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для кожного підприємства, тому дійсно для розрахунку нормативу необхідно брати за основу середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за рік.
В частині 1 статті 20 Закону вказано, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Тобто, у статті 20 Закону у редакції, яка діяла в 2005 році, було чітко визначено, за яке саме порушення підприємства повинні сплачувати штрафні санкції. В цій статті не було вказано про те, що інвалід повинен був працювати у підприємства лише на постійній основі. Вимога про те, що інвалід повинен працювати у підприємства на основній роботі, була внесена у частину 4 статті 19 із 01 січня 2006 року Законом України від 06.10.2005р.
Закон не має зворотної сили, тим більше, що заборона враховувати роботу інваліда за сумісництвом, як виконання нормативу, погіршує становище підприємства, тому застосовуватися до правовідносин, які існували у 2005 році, не може.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність правопорушення у діях відповідача у 2005 році. Суд вважає, що за таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 -163 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Д.Пащенко