Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" листопада 2006 р. 10:05 Справа № АС-41/271-06
вх. № 8290/1-41
Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.
за участю секретаря судового засідання Дородіна І.А.
представників сторін :
позивача - Янковський В.В. - дор.
відповідача - Іванюк О.В. - дор.
по справі за позовом СТГО "Південна залізниця", м. Харків
до УПФУ в Лозівському районі, м. Лозова
про визнання неправомірним рішення
Позивач, СТГО "Південна залізниця" , м. Харків, просить визнати неправомірним рішення відповідача від 18.05.2006 р. №310 - р про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що дії посадової особи управління під час здійснення планової перевірки правильності обчислення і сплати страхувальником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказує, що згідно ч. 6 ст. 18 Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, зазначені виплати в сумі 17320,65 грн. включені спеціалістом управління, під час перевірки, до бази для нарахування страхових внесків за такими критеріями: така виплата належить до фонду оплати праці відповідно до ст. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати; така виплата обкладається податком з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб". За актом перевірки відповідно до Закону донараховані страхові внески в сумі 5906,35 грн., виходячи з розміру, що діяв на день нарахування виплат (доходу). Таким чином, доводи позивача, наведені в позовній заяві, не спростовують підстав щодо неправомірного визначення бази для нарахування страхових внесків та, в свою чергу, неправомірності вчинених посадовою особою управління дій.
Суд, розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін встановив, що згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області від 31 жовтня 2005 року №261 на базі № 40 служби матеріального технічного постачання Південної залізниці ст. Лозова була проведена планова перевірка правильності обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Пенсійним фондом України Управління в Лозівському районі Харківської області за період з 01.01.2002 р. по 20.10.05 р.
За результатами перевірки був складений акт від 15.11.2005 р. № ю 242-р.
За результатами наведеного було прийняте рішення № 310-р від 18.05.06 р., згідно якого у бази № 40 служби матеріального технічного постачання Південної залізниці ст. Лозова виявлено заниження сум заробітної плати на 17320,65 грн. і відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" вирішено застосувати фінансові санкції у розмірі 17320,65 грн.
Нарахування обумовлено тим, що відповідач включив до витрат на оплату праці, по яких визначається розмір страхових внесків, суми безоплатного проїзду працівників позивача залізним транспортом. Саме неправомірним невключенням наведених сум до фонду оплати праці відповідач обґрунтовує прийняте рішення і застосовані санкції.
З викладеним в акті Позивач не згодний, вважає дії посадових осіб відповідача в частині застосування санкцій неправомірними з наступних підстав. Вказує, що на стор. 2 абз. 12 акту Відповідач зазначає, що “...- невірно визначено в 2004 -2005р.р. показник “фактичні витрати на оплату праці...», який встановлювався підприємством згідно “Номенклатури найменувань і кодів видів оплати і утримань із заробітної плати працівників залізничного транспорту України», рекомендованої для використання в роботі Міністерством транспорту України (вхідний №867 від 18.12.2004 р.) в той час, коли згідно з п.1 ст. 19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. №1058 - ІУ “страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. №114/8713, тому що вона є єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону України “Про оплату праці»(108/95-ВР) (Лист Пенсійного фонду України від 02.03.2004 р. №1982/04). Таким чином, підприємством було занижено у 2004 - 2005 рр. фактичні витрати на оплату праці (витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного ... транспорту), які, згідно з п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004р. №5 відносяться до фонду додаткової заробітної плати. База № 40 служби матеріального технічного постачання Південної залізниці ст. Лозова звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області з запереченнями від 15.11.05 №578.
Судом встановлено, що до Бази № 40 служби матеріального технічного постачання Південної залізниці ст. Лозова від Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області надійшло рішення № 9122-04/19 від 22.11.05 р. про результати розгляду скарги, в якому було зазначено, що заперечення до акту перевірки від 15.11.05р. № ю 242-р залишити без задоволення, акт перевірки залишити без змін.
База № 40 служби матеріального технічного постачання Південної залізниці ст. Лозова 02.112.2005 р. (вих. №614) звернулась з запереченнями до акту до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням про результати розгляду заперечень від 23.12.2005 р. вих. №108 Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що скарга начальника станції Лозова залишена без задоволення.
10.01.2006 р. База № 40 служби матеріального технічного постачання Південної залізниці ст. Лозова звернулася до Пенсійного Фонду України (вих. №23) з запереченням до оспорюваного акту перевірки, на який отримала рішення № 2914/07-10 від 13.03.06 р., яким залишено результат перевірки, викладений в акті від 15.11.05р. № ю-242-р без змін, а скаргу без задоволення.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Виходячи з вищевказаних норм вбачається, що ці норми встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Структура заробітної плати визначена у ст. 2 цього Закону:
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п.5.6. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Крім того, відповідно до ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт» соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 160 “Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт» витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на який зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, отже наведене надання безоплатного проїзду є видом соціального захисту, а не є виплатою та заробітною платою. Суд зазначає, що отримання квитка не залежить від посади відповідного працівника, робота на підприємстві не впливає на дальність переїзду, безоплатний проїзд не є обов'язковим для працівника, тобто його дають лише за бажанням працівника, він не нараховується в залежності від роботи, як заробітна плата та її складові.
Таким чином внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт», а рішення від 18.05.2006 р. №310 - р про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню, а позовні вимоги відповідно уточнень підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позов задовольнити.
Визнати неправомірним рішення УПФУ в Лозівському районі, м. Лозова від 18.05.2006 р. №310 - р про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески.
Стягнути з Державного бюджету України на користь СТГО "Південна залізниця" (м. Харків, вул. Червоноармійська, 7 код 01072763) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена 14.11.2006 р.
Суддя Мінаєва О.М.