"01" листопада 2006 р.
Справа № 14/234-3381
12 год. 55 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Михайлишин Л.М.
Розглянув справу
за позовом Державного підприємства "Мишковицький спиртзавод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м.Тернопіль, 46000
про скасування податкових повідомленнь-рішеннь..
За участю представників сторін:
позивача: Криль М.П. - довіреність №281 від 16.08.06р.;
відповідача: Лисий Я.І. - довіреність №22350/7/10-015 від 13.04.2006р.
Суть справи:
Державне підприємство "Мишковицький спиртовий завод", с. Мишковичі, Тернопільський район звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовними вимогами до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування правових актів індивідуальної дії - податкових повідомлень - рішень прийнятих за результатами проведеної контролюючим органом перевірки.
Ухвалою суду від 15.09.2006 року об'єднано для спільного розгляду та вирішення адміністративні справи №14/234-3381, №14/235-3382, №14/236-3383 в одне провадження із присвоєнням справі №14/234-3381.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом суб'єкту господарювання податку з власників транспортних засобів та штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій в національній валюті, вказуючи при цьому на відсутність з боку підприємства порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.
У запереченнях на позов, та згідно з поясненнями повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин, та досліджених в процесі перевірки документів
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ДП "Мишковицький спиртовий завод" посадовими особами контролюючого органу 07.08.2006р. складено акт за №14073/23-222/00375154. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою : з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення державним підприємством вимог Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" від 11.12.91р. №1963 (надалі Закон №1963) що, в свою чергу, обумовило заниження податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів за 2,3,4 квартали 2005р. на загальну суму 8290 грн. 35 коп.
Зважаючи на наведені обставини, 14.08.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі - закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням - рішенням №0000302304/0 визначено податкове зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в розмірі 11606,48 грн.
Констатуючи порушення державним підприємством вимог п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" державною податковою інспекцією на підставі податкового повідомлення - рішення від 14.08.2006р. №0000552303/0 платника податків притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій у розмірі 340 грн.
Недотримання ДП " Мишковицький спиртовий завод" приписів законодавства, що регламентує порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні обумовило застосування до господарюючого суб'єкта згідно із податковим повідомленням - рішенням від 14.08.2006 року №0000542303/0 штрафних санкцій в сумі 472,67 грн.
Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені державним підприємством у судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
1. Як слідує із акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів, являлись зміни які внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. №2505 до ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», якими з 31 березня 2005 року збільшено ставки податку на окремі види транспортних засобів.
У зв'язку із збільшенням ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податковий орган прийшов до висновку, що підприємство було зобов'язане зробити перерахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2005 рік, подавши при цьому контролюючому органу уточнюючий розрахунок.
Зважаючи, що державним підприємством уточнюючий розрахунок суми транспортного податку до державної податкової інспекції подано не було, Тернопільською ОДПІ підприємству донараховано транспортний податок за 2,3,4 й квартали 2005 року у відповідних розмірах.
Подібні висновки контролюючого органу суд вважає неправомірними і таким що суперечать як принципам, що містяться в статті 19 Конституції України та Законі України «Про систему оподаткування» так і вимогам законодавчих актів, що регламентують спірні правовідносини.
Так, статтею 6 Закону України « Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» базовим податковий (звітний) період по транспортному податку визначено рік.
Порядок заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів регламентується наказом ДПА України від 17 вересня 2001 р. № 373, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 р. за № 862/6053 ( далі -Порядок).
Суд враховує, що наведений Порядок прийнятий відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України №2181 та статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» і його положення повністю кореспондуються із вимогами наведених вище законодавчих актів.
Пунктом 2 Порядку, визначено, що розрахунок податку складається на підставі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається платником податку до органів державної податкової служби за місцезнаходженням та місцем постійного базування транспортних засобів у строки, визначені підпунктом 4.1.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) для річного звітного періоду, - протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року.
Наведена вимога позивачем виконана належним чином і у встановленому порядку, про що свідчить наявна у справі копія розрахунку із відміткою про його одержання відповідачем 07.02.2005 року.
Пунктом 3 Порядку обумовлено, що податок, самостійно визначений платником податку, вважається узгодженим з дня подання Розрахунку до органу державної податкової служби і не може бути оскаржений платником у адміністративному або судовому порядку.
При цьому, як Порядок ( п.13) так і Закон №2181 ( стаття 5) покладають на платника податків обов'язок щодо подання уточненого Розрахунку, а відтак і збільшення (зменшення) своїх податкових зобов'язань тільки у разі виявлення ним самостійно у майбутньому помилок, що містяться у раніше поданій податковій декларації, при цьому із обов'язковим нарахуванням та сплатою штрафу у розмірі 10 відсотків від суми недоплати.
Із матеріалів справи слідує, що позивач не допустив жодних помилок в розрахунку транспортного податку від 07.02.05 року, а тому підстав для подання ним уточнюючого розрахунку та перерахунку податку з власників транспортних засобів суд не вбачає.
При цьому суд констатує, що відповідачем поза увагою залишені приписи ст. 1 Закону України « Про систему оподаткування», якою визначено, що зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно ставок податків, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
З наведеного, а також зважаючи, що в акті перевірки не міститься взагалі посилань на законодавчі акти, які порушенні позивачем при визначенні податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів за 2,3,4 квартали 2005 року, суд вважає таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ №0000302304/0.
2. Підставою, як свідчать матеріали перевірки, для висновків про порушення державним підприємством порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, являлось недотримання його посадовими особами вимог законодавства в частині видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження.
Так, перевіряючими констатовано ( сторінка 43 акту перевірки), що станом на 01.02.2005 року підприємством заборговано перед підзвітною особою ( гр. Білас В.І.) 21 грн. 80 коп. 07.02.2005 року згідно видаткового касового ордера №43 вказаному працівнику видано 350 грн., із яких ним авансовим звітом б/н прозвітовано на суму 287 грн. 50 коп.; кошти в сумі 40 грн. 70 коп. в касу підприємства не повернуті. Незважаючи на дану обставину, за наявності заборгованості перед підприємством, вказаній підзвітній особі позивачем 16.05.2005 року згідно видаткового касового ордера №218 видано під звіт 1700 грн.
При вирішенні спору в цій частині суд враховує пункт 2 .11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ( затверджене Постановою Правління від Національного банку України 15.12.2004 № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № z0048-05) яким визначено, що видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
В свою чергу, нормативно - правовими актами, що регламентують вказані правовідносини, а саме п.1.11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон ( затверджена наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 № 59 та зареєстрована Мінюстом 31 березня 1998 р. за № 218/2658 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 № 146) обумовлено, що після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, твердження контролюючого органу про те що надміру витрачені кошти чи їх залишок можуть бути поверненні працівником виключно до каси підприємства, наведеними вище положеннями нормативно - правового акту не підтверджуються.
В свою чергу, провівши утримання неповернутих коштів із заробітної плати підзвітної особи, на підставі заяви поданої працівником разом із авансовим звітом, шляхом перерахування коштів із одного рахунку на інший (відомості по оборотах на р/р 37200064, - аналіз та кореспонденція даного рахунку в матеріалах справи ) позивач вимог Інструкції не порушив, а діяв у відповідності із її приписами.
Таким чином, контролюючим органом не доведено, а матеріалами справи спростовано твердження податкової інспекції про наявність на 16.05.2005 року ( дата послідуючої видачі під звіт коштів) заборгованості працівника Білас В.І. перед підприємством, з огляду на що до відповідальності суб'єкта господарювання притягнуто за відсутності визначених на те законом підстав.
Крім того, при перевірці авансового звіту б/н від 16.01.2006 року перевіряючими встановлено відсутність підтверджуючих документів про фактично використані підзвітною особою Тіцьким Б.М. кошти в сумі 150 грн.
При цьому суд констатує, що контролюючим органом безпідставно не взято до уваги представлений для перевірки і досліджений перевіряючими (засвідчується надписом на документі) страховий поліс придбаний при перетині транспортним засобом митного кордону України.
Посилання державної податкової інспекції на те, що страховий поліс виписаний на іншу особу ніж підзвітна, судом оцінюються критично, оскільки вказаний документ містить інформацію про власника транспортного засобу за реєстраційним номером 555-52 ТІ, а не особу яка ним пересувається.
В свою чергу, із наказу позивача від 10.01.05 року №4 к та авансового звіту від 16.01.05 року слідує що саме транспортний засіб із реєстраційним номером 555-52 ТІ використовувався у службовому відрядженні, а відтак витрати на придбання страхового полісу № 4492106 підставно включені підзвітною особою до авансового звіту.
З наведеного в сукупності суд прийшов до висновку що державне підприємство згідно із податковим повідомленням - рішенням від 14.08.2006 року №0000542303/0 притягнуто до відповідальності за відсутності на те підстав, з огляду на що останнє підлягає скасуванню.
При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити.
3. Що стосується скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2006р. №0000552303/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн. за порушення п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. із змінами та доповненнями, то провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ст. 157 КАС України, у зв'язку із відмовою позивача від адміністративного позову.
Відповідно до ст. 94, 98 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 6-7, 86, 94, 98,п.2 ст. 157, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.08.2006 року №0000542303/0 та №0000302304/0.
3. В решті провадження у справі закрити.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", (вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, ід. код 00375154) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. сплаченого державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "08" листопада 2006 р до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.В. Руденко