"13" листопада 2006 р.
Справа № 17/178-3275
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор», м. Бучач Тернопільської області
до відповідача Приватного підприємства «Зоря», с. Скоморохи Бучацького району Тернопільської області
Представник від:
позивача: Пустовійт М.М., юрисконсульт, доручення № 145 від 19.04.06 р.
відповідача: Прокіпчук М.Д., керівник, паспорт серії МС № 229437, виданий 26.12.97 р.
В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор", м. Бучач Тернопільської області, звернулося до суду з позовом до відповідача -Приватного підприємства «Зоря», с. Скоморохи Бучацького району Тернопільської області, про стягнення 45671,38грн, з яких 33470,70 грн .- заподіяних збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6310,70 грн. штрафу, 5258,91 грн. відсотків за користування чужими коштами та 631,07 грн. - три відсотки річних, посилаючись на умови договору купівлі-продажу № 33 б від 02.04.2002р., договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей № 30-05/2005 від 28.03.05р., договору зберігання № 107д від 03.04.2002р., договору зберігання № 122н від 08.04.2002р., договору зберігання № 1г від 14.05.2002р., довіреності та накладні про отримання товару, розрахунки суми основного боргу та штрафних санкцій, інші матеріали справи.
У зв'язку з необхідністю з'ясування фактичного розміру заборгованості відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності на підставі договорів купівлі-продажу (насіння цукрового буряка, дизпаливо, аміачну селітру), розгляд справи було відкладено на 22.09.2006 р., пізніше на 10.10.2006 р. та 02.11.2006 р. та зобов'язано позивача направити свого представника на підприємство відповідача ПП «Зоря»для підписання акту звірки взаєморозрахунків, який представити в судове засідання 22.09.2006р.
На день розгляду справи сторони звірки взаєморозрахунків не провели, акту взаємо- звірки станом на 01.08.06р. в судове засідання не представили.
В судовому засіданні 02.11.2006 р. оголошувалася перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 15-00 год. 07.11.2006 р. для надання сторонам можливості подати додаткові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
У зв'язку з цим за заявою судді строк вирішення даного спору продовжено головою господарського суду в порядку ст. 69 ГПК України на один місяць.
Разом з тим, 07.11.2006 р. в судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про витребування додаткових документів, зокрема договорів по продажу та закупівлі цукрових буряків; договорів по наданню послуг по перевезенню цукрових буряків за 2002 та 2005 роки, які містять вартість наданих послуг з перевезення цукрових буряків та ціну зданих в 2005 році цукрових буряків, відтак, як стверджує відповідач, договори свідчать про те, що розрахунок проводився відповідачем у 2005-2006 роках на виконання умов договору купівлі-продажу від 28.03.2005р., а не 02.04.2002 року.
Крім того, відповідачем подано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2006 р., підписаний однією стороною - представником ПП «Зоря», згідно якого станом на 01.08.06 р. за відповідачем числиться 31 525,97 грн. боргу. З приводу відсутності підпису іншої сторони -представника позивача в акті звірки, відповідач пояснив, що звертався до керівництва ТОВ «Бучач-цукор»з метою підписання акту, однак представник позивача (юрисконсульт) від підписання акту відмовився, оскільки вважає, що заборгованість по договору купівлі-продажу № 33б від 02.04.2002р. становить 6283,17грн., а не 31 119,74грн. як вказує відповідач.
У зв'язку з поданим клопотанням судове засідання відкладалося з 07.11.2006 р. до 15-00 год. 13.11.2006 р.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечує, стверджує, що господарство по договору купівлі-продажу від 02.04.02 р. повністю розрахувалося за отримані товарно-матеріальні цінності, а щодо зобов'язань, які виникли на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2005р., відповідач вважає, що заборгованість складає 406,23 грн.
Відповідач також вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій, інфляційних збитків, відсотків за користування чужими коштами та річних, оскільки через несприятливі погодні умови господарству нанесено значної шкоди в 2002-2004 роках.
Наводить відповідач й інші доводи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково, враховуючи наступне:
02.04.2002 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір № 33б, предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність, а покупця прийняти та оплатити товар - насіння цукрового буряка сорту »Уладівський-35» в кількості 300 посівних одиниць на суму 24 000 грн. разом з ПДВ, що підтверджується додатком до договору № 33б від 02.04.2002 р., який є його невід'ємною частиною.
На виконання умов договору позивач згідно накладної № 59 від 19.04.2002 р. передав, а відповідач прийняв на підставі довіреності серії ЯДУ № 610760 від 18.04.2002 р. через свого представника -Ковбаса В.М. вказаний у накладній товар на загальну суму 24 000 грн.
У відповідності до п. 4.1 договору покупець зобов'язався оплатити товар до 10.09.2002 р. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Як стверджує позивач, вартість товару, отриманого за накладною від 19.04.2002 р. покупцем не оплачена в повній мірі, станом на день звернення до суду з позовом (14.08.2006 р.), борг відповідача становить 6 283,17 грн.
Крім того, позивач просить згідно підпунктів 6.1-6.3. договору № 33б стягнути з відповідача неотриманий прибуток, а саме штраф, нарахований у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару в сумі 628,31 грн.
Відносини між сторонами щодо передачі товару по договору купівлі-продажу № 33б від 02.04.02 р. виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.03 р., а по договору № 30-05/2005 від 28.03.2005 р. - після набрання чинності цим Кодексом; позовні вимоги позивача стосуються заборгованості відповідача за період 2002-2005 рр., тому суд при розгляді даного спору застосовує норми як ЦК УРСР так і ЦК України.
Згідно з ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, тобто виконане з точним дотриманням усіх умов, що є у договорі. За приписами ст. 151 ЦК УРСР, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботи, сплатити гроші та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 162 ЦК УРСР визначено недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань за договором.
В судовому засіданні 02.11.2006 р. відповідачем заявлено клопотання № 74 від 02.11.2006 р. з посиланням на ч. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. та ст. 267 ЦК України про застосування строку позовної давності до вимог, з якими позивач звернувся до суду про захист своїх прав та інтересів.
Оцінюючи доводи позивача з приводу заявленої суми основного боргу в розмірі 31 525,97 грн. та докази, подані на підтвердження таких вимог, суд дійшов до висновку про те, що заборгованість відповідача за отриманий згідно договору купівлі-продажу № 33б від 02.04.2002 р., товар -насіння цукрового буряка, становить 6 283,17 грн., однак, вимоги в цій частині позову до задоволення не підлягають, виходячи з такого.
Сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству.
Статтею 43Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент подання позовної заяви (14.08.2006р., отримана канцелярією суду нарочним, про що свідчить штамп) згідно додатково поданого на вимогу суду розрахунку суми позову, по зобов'язаннях, що виникли на підставі договору купівлі-продажу № 33 б від 02.04.2002 р. в розмірі 6 283,17 грн. - закінчився трирічний строк позовної давності, який обраховується згідно умов договору № 33б (п. 4.1. договору), починаючи з 10 вересня 2002 р., тобто з дати коли відповідач повинен здійснити кінцевий розрахунок за отриманий товар.
Згідно норм цивільного законодавства, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, перебіг якого починається з дня виникнення права на позов, а саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).
Статтею 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. визначено, що правила про позовну давність можуть бути поширені тільки на ті позови, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до набрання чинності цим кодексом, тобто до 01.01.2004р. (в даному випадку строк пред'явлення позову закінчився 10.09.2005 р.)
Статтею 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Норма про позовну давність, згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, застосовується судом тільки за заявою сторони, зробленою до винесення рішення.
Беручи до уваги, що у відповідності до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; враховуючи, що відповідач у клопотанні № 74 від 02.11.06 р. та в судовому засіданні, просить суд застосувати при розгляді даного спору положення Цивільного кодексу України про позовну давність; при зверненні до суду з позовом доказів наявності поважних причин пропуску строку позовної давності суду не надавалося, вимог про відновлення пропущеного строку позовної давності суду не заявлялося; зважаючи, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що з вини відповідача порушено його право на отримання плати за поставлений згідно договору № 33б від 02.04.2002 р. товар, тому суд відмовляє у вимогах по стягненню 6283,17 грн. за безпідставністю.
Враховуючи, що позовна давність сплила по головній вимозі, тому відповідно до приписів ст. 84 ЦК УРСР та ст. 266 ЦК України, суд вважає, що позовна давність спливла і до вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 628,31 грн., нарахованого у розмірі 10% від вартості товару на підставі п. 6.2. договору від 02.04.2002 р.
- 28.03.2005 р. між сторонами укладено договір № 30-05/2005 купівлі-продажу ТМЦ, предметом якого є зобов'язання продавця передати до 20.12.2005 р. у власність товар, а покупця прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього договору. Асортимент, кількість та ціна конкретного товару визначається в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.
На виконання умов договору від 28.03.2005 р. позивач згідно накладних № 8п від 01.04.2005 р., № 78п від 03.09.2005 р., № 60п від 22.08.2005 р., № 3м від 16.06.2005 р. та № 46м від 14.06.05 р. передав, а відповідач прийняв на підставі довіреностей серії ЯЖЖ № 521655 від 01.04.05 р., серії ЯЖЖ № 521683 від 03.09.05 р., серії ЯЖЖ № 521688 від 22.08.05 р. через свого представника -Вандяк І.М. та довіреностей серії ЯЖЖ № 521673 від 16.06.05 р., серії ЯЖЖ № 521671 від 13.06.05 р. через представника Прокіпчук М.Д. вказаний у накладних товар (дизельне паливо, масло, аміачну селітру) на загальну суму 25 242,80 грн.
У відповідності до п. 5.1 договору покупець зобов'язався оплатити товар до 05.09.05 р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, якщо інше не буде погоджено сторонами додатковою угодою сторін.
Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин, до суб'єктів яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).
Так, статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Згідно ст. 665 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як стверджує позивач, і це випливає з поданого розрахунку суми боргу, відповідач вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей по договору від 28.03.05 р. не оплатив.
Відповідач повідомляє, що в 2003-2004 рр. сторони не здійснювали господарських операцій та припинили співпрацю, через поставку ПП «Зоря» в 2002 році препарату «Центуріон», який виявився неналежної якості, що підтверджено актом від 12.06.02р., складеним за участю представників Управління сільського господарства і продовольства, ПП »Зоря»та ТОВ »Бучач-цукор», заключенням на встановлення якості препарату «Центуріон»від 14.06.02р., господарство зазнало збитків з вини позивача в сумі 80 728 грн.
У зв'язку з цим, відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Тернопільської області справи № 3/319-3956 за позовом ПП «Зоря» про стягнення з ТОВ «Бучач-цукор» 103 497,86 грн. завданих збитків внаслідок отримання неякісного гербіциду.
Позивач заперечує проти поданого клопотання, вважає, що підставою звернення до господарського суду у справі № 3/319-3956 є договір зберігання № 1г від 14.05.2005 р., в той час, коли предметом даного спору є договори купівлі-продажу товару.
Суд, розглянувши подане клопотання, відхиляє його з огляду на таке.
У відповідності до ч.1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Виходячи з підстав заявленого позову, суд вважає, що спір у справі № 3/319-3956 ніяким чином не пов'язаний з предметом розгляду даної справи, відтак, підстави, визначені статтею 79 ГПК України зупинення провадження у справі, відсутні.
Відповідач позов визнає лише на суму 406,23 грн. боргу, що виник по договору купівлі-продажу від 28.03.05р.
При цьому, отримання товарно-матеріальних цінностей в 2005 році згідно договору купівлі-продажу № 30-05/2005 на суму 25242,80 грн. відповідач не заперечує, однак вказує, що на виконання умов цього договору в частині оплати товару, підприємство відпустило матеріальних цінностей на загальну суму 24 836,57 грн., а саме: здано згідно накладної від 29.10.2005 р. цукрових буряків на суму 9 946,53 грн., згідно виставленого рахунку № 11 від 09.11.2005 р. надано автопослуг з перевезення цукрових буряків по ціні 0,60 грн. за 1 км (що передбачено умовами договору на перевезення цукрових буряків 2005 року) на суму 1035 грн., відпущено запасних частин, швелерів на суму 13 855,01 грн. Таким чином, залишок боргу згідно договору купівлі-продажу від 28.03.05 р. становить 406,23 грн.
Оцінюючи докази, подані відповідачем на обґрунтування своїх заперечень, зокрема, довідку № 1 про стан розрахунків з позивачем протягом 2002-2005р.р., з якої вбачається про надання позивачем у вказаному періоді товарно-матеріальних цінностей на суму 82 634,82 грн., натомість Підприємством відпущено та зараховано Товариством наданих ремонтно-будівельних послуг, робіт, спецодягу, автозапчастин, зерна ячменю, дров, вартості шинкувальної машини, закаточної машини, КПП до КАМАЗу на загальну суму 79 039,73 грн., то суд такі доводи оцінює критично, адже з долучених до довідки документів, зокрема накладної № 11 від 29.10.05 р. на відпуск позивачу цукрових буряків на суму 9 946,53грн., рахунку № 11 від 09.11.2005 р., виставленого позивачу за автопослуги по перевезенню цукрових буряків на суму 1035,00 грн., накладної № 03 від 16.01.2006 р. на відпуск позивачу згідно довіреності серії ЯКХ від 16.01.2006 р. через представника Кульчицького П.І. швелерів на суму 7136,00 грн., яку підписано представниками обох сторін, накладної № 2 від 25.01.2006 р. на відпуск позивачу запасних частин на суму 6719,04 грн. яку підписано сторонами, вбачається що відповідні послуги та товари надавалися позивачу не на виконання умов договору купівлі-продажу від 28.03.2005 р., а «в рахунок розрахунків», про що прямо зазначено в поданих накладних та рахунках.
Із представлених на вимогу суду позивачем договору купівлі-продажу цукрових буряків № 30у-05/2005 від 28.03.2005 р. та довідки № 297 від 10.11.2006 р. вбачається, що вартість цукрових буряків в період 2002-2005 р.р. становила 165 грн. за 1 тонну. Таким чином, твердження відповідача про виконання ним саме умов договору купівлі-продажу № 30-05/2005 від 28.03.2005 р. спростовуються матеріалами справи та поданими письмовими доказами.
За даних обставин, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що послуги та товари, які передавися у 2005 році, спрямовувалися на виконання умов договору від 28.03.2005 р.
Як стверджує позивач, і такі його доводи підтверджуються матеріалами справи, товар - дизельне паливо, масло та аміачна селітра на загальну суму 25242,80 грн. був переданий відповідачу, але ним в установлений договором строк не оплачений, що є порушенням умов договору та в силу статей 509, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, є неприпустимим, а тому порушене право позивача, як продавця, підлягає судовому захисту згідно ст. 16 ЦК України.
Доказів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання відповідач суду не подав. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлюються договором або законом, що випливає із положень статті 611 ЦК України.
Доводи позивача про те, що відповідач не оплатив вартість товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.09.06 р. складає 25 242,80 грн., підтверджуються документально.
Крім того, позивач вказав, що в 2002 році, крім договорів купівлі-продажу між сторонами укладено договори зберігання № 107д від 03.04.2002 р., № 122 м від 08.04.2002 р., № 1г від 14.05.2002 р., згідно яких позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання дизельне пальне в кількості 8880 л на суму 13427 грн., бензин в кількості 1150 л на суму 1451 грн., дизельне масло в кількості 400 л на суму 951,96 грн., мінеральні добрива, засоби захисту рослин, що належать «Заводу» (аміачна селітра в кількості 20 т на суму 14000 грн., нітроамофоску в кількості 8800 кг на суму 12 320 грн., засоби «Діален» в кількості 300 л на суму 21258 грн., «Центуріон» в кількості 53 л на суму 22 769,86 грн.), всього на загальну суму 86 178,10 грн. Наведене підтверджується долученими копіями договорів, актами приймання-передачі товару, накладними та довіреностями на їх отримання. За надані послуги «Завод» (позивач у справі) зобов'язувався здійснювати оплату з розрахунку 0,5 грн. за зберігання однієї тонни Товару в місяць (п. 3.2. договорів зберігання). Вартість таких послуг врахована позивачем при зверненні з позовними вимогами до суду.
Посилаючись на розділ 6 даного договору, позивач просить суд стягнути, крім суми основного боргу, штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару, що становить 6310,70 грн., 25 % річних від вартості товару за кожен день прострочки оплати, що за підрахунками позивача за період з 01.10.2005 р. по 01.08.2006 р. становить 5258,91 грн. і які трактуються позивачем як проценти за користування чужими коштами, а також посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України позивач нарахував інфляційні збитки за весь час прострочки від суми 25 242,80 грн. (з січня по червень 2006 року включно), що становить 908,73 грн. та 631,07 грн. -три відсотки річних за період з 05.09.2005 р. по 01.08.2006 р.
Пунктом 6.2. договору за порушення строків розрахунків передбачено сплату штрафу в розмірі 25 відсотків від вартості неоплаченого товару.
Відповідач вважає нарахування штрафних санкцій, інфляційних збитків, відсотків за користування чужими коштами та річних неправомірними, оскільки через несприятливі погодні умови господарству нанесено значної шкоди в 2002-2004 роках, що підтверджується висновками торгово-промислової палати України № 5831 від 06.11.02 р., № 12739/05-4 від 29.09.03 р., № 3639/05-4 від 29.04.03 р., № 3367/05-4 від 06.08.04 р.
Як видно з матеріалів справи та встановлено господарським судом, протягом 2002-2004 років в господарстві відповідача мали місце форс-мажорні обставини, що підтверджено вищезазначеними висновками Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, згідно з якими внаслідок стихійного лиха на площах ПП «Зоря» були пошкоджені та загинули посіви озимої пшениці -115 га, вівса, ячменю-10 га, ріпаку -20 га, цукрових буряків -24 га. Сума збитків Підприємства згідно висновку № 3639/05-4 від 29.04.2003 р. становить 45000 грн.
Відповідно до вимог ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З урахуванням встановленого, господарський суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми ч.2 ст. 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та правила ст. 233 ГК України, відтак, зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до 10% від вартості неоплаченого товару, що становить 2524,28 грн.
Пунктом 6.3. та 6.4 договору № 30-05/2005 сторони передбачили нарахування на прострочену суму 25% річних від дня, коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.
Посилаючись на умови даного договору, за підрахунками позивача розмір річних нарахованих за період з 01.10.2005 р. по 01.08.2006 р. становить 5258,91 грн., які судом задовольняються як обґрунтовані та правомірні.
У зв'язку з тим, що грошові зобов'язання відповідачем порушені, тому позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, вимагає від відповідача сплати боргу з урахуванням 3% річних та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідно становить 631,07 грн. та 908,73 грн.
Розглянувши дані вимоги, суд, виходячи з договірної відповідальності, встановленої сторонами у договорі щодо сплати річних, відхиляє як неправомірні, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 631,07 грн., адже пунктом 6.4. договору передбачено, що до відповідача може бути застосовано відповідальність згідно чинного законодавства, однак, лише ту, що не передбачена договором.
Разом з тим, суд здійснивши необхідні розрахунки, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача на суму 630,72 грн. інфляційних збитків, за період, який зазначений позивачем у розрахунку суми індексу інфляції, тобто протягом січня-червня 2006 року, виходячи з розміру задоволених вимог основного боргу, та відповідно до діючих індексів інфляції, розрахованих Міністерством статистики.
В частині стягнення 278,01 грн. інфляційних збитків вимоги відхиляються як нараховані позивачем невірно.
За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються судом частково, на суму 33 656,71 грн.
Заявлене позивачем клопотання про накладення арешту на майно і грошові кошти відповідача з метою забезпечення позову, відхиляється з огляду на те, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно статті 85 ГПК України повний текст рішення проголошено в судовому засіданні 13.11.2006 р.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 15, 257, 267, 526, 527, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 76, 80, 151, 161, 162 ЦК УРСР, ст.ст. 193, 233 ГК України, ст.ст. 42 -47, 20, 22, 33, 34, 43, 49, 811, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути 25 242,80 грн. основного боргу, 2 524,28 грн. штрафу, 630,72 грн. інфляційних нарахувань, 5258,91 грн. -25% річних, та 423,53 грн. судових витрат з приватного підприємства «Зоря» (с. Скоморохи Бучацького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30811744) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бучач-цукор» (м. Бучач Тернопільської області, вул. П. Тичини, 3, ідент. код 31274406).
3. В решті позовних вимог -відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “13» листопада 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик