ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-55/8149-2012 05.09.12
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», м.Київ
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія», м.Київ
про: стягнення 51 035,81 грн.
за участю:
представника Позивача -Загура В.П. (довір № 251 від 26.04.2012р.)
представника Відповідача - не з'явився.
Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 51 035,81грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором доручення №1-П від 24.03.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2012р. №5011-55/8149-2012 порушено провадження за вказаними вимогами, розгляд справи призначено на 18.07.2012р.
В судовому засіданні 18.07.2012р. представник Позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 23.08.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
23.07.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія Витягу з ЄДРПОУ станом на 18.07.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, копія Витягу з ЄДРПОУ станом на 18.07.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача, копія витягу з сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія».
Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 23.08.2012р. справу № 5011-55/8149-2012 було передано судді Васильченко Т.В. для подальшого розгляду, у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012р. суддя Васильченко Т.В. прийняла справу до провадження, розгляд справи було призначено на 05.09.2012р.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. справу № 5011-55/8149-2012 було передано судді Ягічевій Н.І. для подальшого розгляду у зв'язку з виходом з відпустки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. суддя Ягічева Н.І. прийняла справу до провадження.
05.09.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія супровідного листа № 327 від 20.08.2012р., копія фіскального чеку та опис вкладення у цінний лист.
В судовому засіданні 05.09.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю останнього за його юридичною адресою -03115, м. Київ, Святошинський район, пр.-т. Перемоги, буд. 104.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд
24 березня 2011 року між Позивачем (Довіритель) та Відповідачем (Повірений) було укладено Договір доручення №1-П (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе обов'язок від імені і за рахунок Довірителя здійснити, в інтересах останнього необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення правовстановлюючого документу на наступні об'єкти нерухомості: група прибудованих нежитлових приміщень №1 (прим, з №1 по 20) - за технічним паспортом БТІ) з функціональним призначенням «ЖЕК», який розташований за адресою: м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду, 10А корпус 9 (Літера А), загальною площею - 300,00 кв. м; в подальшому - «об'єкт нерухомості», та зареєструвати цей об'єкт в БТІ.
Під правовстановлюючими документами Сторони розуміють Рішення суду, що набрали законної сили, якими визнаються право власності на вищевказані об'єкти, зареєстровані в БТІ в якості правовстановлюючих документів з належними реєстраційними написами на них.
Згідно до п.1.2 Договору, Довіритель зобов'язується сплатити Повіреному винагороду на умовах та порядку передбаченому цим Договором.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що винагорода за виконання Повіреним зобов'язань за цим Договором складає 59 148,00 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп. - без ПДВ, що еквівалентно 7 440,00 (сім тисяч чотириста сорок) доларів США в гривнях по курсу НБУ на день здійснення оплати, без ПДВ.
Відповідно до п.2.2. Договору, Довіритель сплачує аванс у розмірі 60% від загальної суми до початку виконання робіт на протязі 3-х банківських днів після підписання даного договору. До моменту отримання авансу Повірений має право не приступати до виконання зобов'язань по Договору.
Як вбачається з п.2.3 Договору, 20% від загальної суми сплачується після отримання позитивного Рішення суду про признання права власності на об'єкти нерухомості згідно п.1.1 цього Договору.
Крім того, п.2.4 Договору передбачено, що 20% від загальної суми сплачується після реєстрації об'єктів нерухомості в БТІ до моменту підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.3.1.1 Договору встановлено, що Повірений зобов'язується виконувати дане йому Довірителем доручення, передбачене п.1.1. даного Договору та чинного законодавства України.
Згідно до п.4.1 Договору Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін і діє до повного виконання взятих на себе Сторонами зобов'язань відповідно до умов даного Договору.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що Повірений зобов'язується виконати доручення Довірителя в термін до 4,5 (чотирьох с половиною) календарних місяців з моменту отримання оплати послуг згідно з Розділом 2 та отримання необхідних для виконання доручення документів.
Відповідно до п.5.1 Договору, доручення вважається виконаним в момент одержання Довірителем правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості. Факт виконання доручення підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється Сторонами за Актом прийому-передачі робіт, протягом 2-х робочих днів з моменту повідомлення Повіреним Довірителя про готовність до передання робіт. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як вбачається з п.6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по Договору, Сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та умов цього Договору.
Крім того, п.6.6 Договору передбачено, що Повірений відповідає перед Довірителем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по Договору та нараховується за кожен день прострочки.
Згідно до п.6.7 Договору, у випадку невиконання Повіреним п.1.1. в термін згідно п.4.2 даного Договору останній повертає Довірителю всі отримані суми згідно з даним Договором в строк 3-х (трьох) банківських днів після спливу терміну обумовленому в п.4.2 даного Договору (першого авансового внеску).
На виконання умов Договору 25.03.2011р. на виконання умов договору, Позивачем було сплачено аванс у розмірі 35 488,80 грн., що становить 60% від загальної суми згідно Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 403 від 25.03.2011року, яке міститься в матеріалах справи.
Крім того, 24.03.2011р. Відповідач отримав необхідні документи для виконання доручення, що підтверджується актом прийому-передачі до Договору.
17.06.2011р. на виконання п. 2.3. Договору Позивач перерахував кошти в розмірі 11 829,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 777 від 17.06.2011р.
Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 4.2. Договору, не оформив правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості, зазначені в п. 1.1. Договору та не зареєстрував їх в БТІ.
15.02.2012р. Позивач, в порядку досудового врегулювання спору, шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням, звернувся до Відповідача з Претензією за вих. № 201, у якій вимагав від нього повернути кошти у зв'язку з порушенням умов Договору.
Отримавши 22.02.2012р., вищевказану претензію, Відповідач зобов'язаний був повернути отримані ним кошти у строк до 25.02.2012р., проте кошти не повернув, відповіді на претензію не надав, у зв'язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлялися належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність позову, що розглядається, полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором доручення.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з доручення.
Як встановлено ч.1 ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ч.3 ст.1006 ЦК України Повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержано у зв'язку з виконанням дорученням.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір доручення №1-П від 24.03.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору 25.03.2011р. на виконання умов договору, Позивачем було сплачено аванс у розмірі 35 488,80 грн., що становить 60% від загальної суми згідно Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 403 від 25.03.2011року, яке міститься в матеріалах справи.
Крім того, 24.03.2011р. Відповідач отримав необхідні документи для виконання доручення, що підтверджується актом прийому-передачі до Договору.
17.06.2011р. на виконання п. 2.3. Договору Позивач перерахував кошти в розмірі 11 829,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 777 від 17.06.2011р.
Згідно до п.6.7 Договору, у випадку невиконання Повіреним п.1.1. в термін згідно п.4.2 даного Договору останній повертає Довірителю всі отримані суми згідно з даним Договором в строк 3-х (трьох) банківських днів після спливу терміну обумовленому в п.4.2 даного Договору (першого авансового внеску).
Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 4.2. Договору, не оформив правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості, зазначені в п. 1.1. Договору та не зареєстрував їх в БТІ.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
15.02.2012р. Позивач, в порядку досудового врегулювання спору, шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням, звернувся до Відповідача з Претензією за вих. № 201, у якій вимагав від нього повернути кошти у зв'язку з порушенням умов Договору.
Отримавши 22.02.2012р., вищевказану претензію, Відповідач зобов'язаний був повернути отримані ним кошти у строк до 25.02.2012р., проте кошти не повернув, відповіді на претензію не надав, у зв'язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати у розмірі 47 318,40грн.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за продаж майна, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 47 318,40 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі несвоєчасного або неналежного виконання доручення сформульована безпосередньо у п. 6.6 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, суд перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 3717,41 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», м.Київ задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія», м.Київ (код ЄДРПОУ: 36620572) на користь Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», м.Київ (код ЄДРПОУ: 31902622) суму основного боргу у розмірі 47 318,48 грн. та пеню у сумі -3 717,41 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія», м.Київ (код ЄДРПОУ: 36620572) на користь Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», м.Київ (код ЄДРПОУ: 31902622) судовий збір у розмірі 1609,50 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
У судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 06.09.2012р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева