Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "06" вересня 2012 р. Справа № 8/5007/761/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
за участю представників сторін:
від позивача: Бубнюк Л.Є. - дов. №958 від 04.09.12р.
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Волиньторф" (с.Прилісне Маневицького району Волинської області)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 3168,45 грн.
Строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 3168,45 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору №371 від 22.10.09р., з яких 1999,20 грн. - сума основного боргу, 295,29 грн. - 3% річних, 675,16 грн. - інфляційні та 198,80 грн. - пеня.
Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про уточнення розміру позовних вимог №951 від 04.09.12р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 295,29 грн. 3% річних, 675,16 грн. інфляційних та 198,80 грн. пені за прострочення оплати вартості переданого товару згідно договору №371 від 22.10.09р. Уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив суд задовольнити позов.
Суд у відповідності до ст. 22 ГПК України прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №371 від 22.10.09р., видаткові накладні, банківські виписки, претензію, платіжне доручення, заяву про уточнення розміру позовних вимог, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про включення до ЄДРПОУ та інші.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
22.10.09р. між сторонами був укладений договір №371 (а.с. 8-9), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується продати, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 3.1 зазначеного договору, покупець здійснює розрахунки з продавцем в національній валюті України шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Умови розрахунків - попередня оплата за кожну партію товару. Датою здійснення продажу товару вважати дату оформлення накладної на продаж продукції (п.3.2 договору).
На виконання умов зазначеного договору, позивач передав відповідачеві передбачений договором товар на загальну суму 138636,45 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.10-17).
Як передбачено пунктом 5.2.1 договору від 22.10.09р., відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару належним чином не виконав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
22.01.12р. позивач направив відповідачеві письмову претензію №82 з вимогою сплатити суму боргу (а.с.31), яку відповідач залишив без відповіді.
Разом з тим, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар, про що свідчать банківські виписки (18-30, 45-46).
Однак, оплата відбувалась з порушенням термінів, визначених договором №371 від 22.10.09р.
Тому, позивач на підставі п.7.3 договору та ст. 625 ЦК України за прострочення термінів оплати товару нарахував відповідачеві 295,29 грн. 3% річних, 675,16 грн. інфляційних та 198,80 грн. пені, які і просить суд стягнути в заяві про уточнення розміру позовних вимог.
Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно п.7.3 договору, у випадку порушення сторонами своїх зобов'язань винна сторона сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товару за кожний день порушення до виконання своїх зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач в передбачені договором строки розрахунки з позивачем за отриманий товар не здійснив.
Тому, перевіривши розрахунки 3-х% річних, інфляційних та пені, суд вважає, що вказані зобов'язання нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати пені, 3-ох% річних та інфляційних суду не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 10030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
на користь Державного підприємства "Волиньторф", 44614, Волинська область, Маневицький район, с. Прилісне, код ЄДРПОУ 00426302
- 295,29 грн. - 3% річних;
- 675,16 грн. - інфляційних;
- 198,80 грн. - пені;
- 593,95 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Давидюк В.К.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)