11.09.12р. Справа № 21/5005/6251/2012
За позовом Публічного акціонерного товариства Проектного та проектно-конструкторського інституту "Металургавтоматика", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Янко", м. Дніпропетровськ
про стягнення 12 507,33 грн. за Договором про створення (передачу) науково-технічної продукції № 1036 від 06.12.11р.
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Скиба Т.М.
Представники:
від позивача - Єріна О.В., дов. № 86юр від 02.08.12р.;
від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього основного боргу у розмірі 12 507,33 грн., пені -748,47 грн., 3% річних -148,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про створення (передачу) науково-технічної продукції № 1036 від 06.12.11р. щодо здійснення розрахунку в розмірі 11610,00 грн. з урахуванням ПДВ за отриману науково-технічну продукцію.
15.08.12р. Відповідач у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв'язку з перебуванням юриста Городнянського С.М. у відпустці, відзив на позов та документи, витребувані судом не надав.
Суд дане клопотання Відповідача відхилив та звернув увагу Відповідача на те, що відповідно до ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору господарським судом обмежено двома місяцями (у виняткових випадках його може бути продовжено).
Крім того, відповідно до ст. 28 ГПК України, надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.
Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні .
У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи 15.08.12р. на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 11.09.12р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладенні у позовній заяві.
Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18-20).
Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Відповідач не забезпечив отримання поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням та конверт разом з ухвалою повернувся до суду.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
06 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" (надалі -Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Янко" (надалі -Замовник, Відповідач) укладено Договір про створення (передачу) науково-технічної продукції № 1036 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, Виконавець зобов'язується створити (передати) науково-технічну продукцію (надалі - НТП), а Замовник - своєчасно прийняти та оплатити НТП за темою: Автоматична переїзна сигналізація. Реконструкція. Робоча документація.
Пунктом 1.4. Договору передбачено строк закінчення робіт по цьому договору - 30 грудня 2011 року.
Згідно з п.2.1. Договору, сторони узгодили вартість робіт, яка складає 11 610,00 грн. з урахуванням ПДВ.
У відповідності до п.2.3. Договору, сторони дійшли згоди, що розрахунки за створення НТП здійснюються після приймання Замовником НТП, але не пізніше 15 банківських днів з дня підписання акта приймання-здачі НТП.
Положеннями п.3.2. Договору передбачено, що документом, якій підтверджує виконання науково-технічної продукції є акт приймання - здачі НТП, який Виконавець надає Замовнику після завершення робіт.
Відповідно до п.3.3 Договору, після узгодження з Замовником акту, складеного Виконавцем, робота підлягає оплаті.
Договір відповідно до п.8.1. Договору, дії з моменту його підписання до повного виконання зобов'язань сторонами і проведення взаєморозрахунків, зобов'язання по яким виникають в період дії цього договору.
23 грудня 2011 року Позивач, відповідно до умов Договору передав Відповідачу створену відповідну науково-технічну документацію, що в повній мірі підтверджується Накладною № 116
23 січня 2012 року між сторонами узгоджено Акт здачі - приймання виконаних робіт №116, відповідно до якого сторони Договору узгодили, що виконані роботи задовольняють умови договору, документація в належному порядку оформлена та направлена Замовнику, роботи виконані в повному обсязі, у замовника претензії до виконаних робіт відсутні.
З урахуванням того, що Акт здачі - приймання виконаних робіт №116 узгоджено між сторонами 23 січня 2012 року, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату отриманої НТП не пізніше 13 лютого 2012 року.
В зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості Позивач був змушений звернутися до суду з позовом з стягненням даної заборгованості.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.331 Господарського кодексу України, за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено, та Відповідачем не спростовано.
Таким чином, станом на день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню з відповідача становить 11 610,00 грн.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 748,47 та 3% річних -148,86 грн.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що при несвоєчасному виконанні обов'язків, сторона яка допускає таке порушення несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, за кожен день прострочення виконання зобов'язання від суми зобов'язання, невиконаного у встановлений термін.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі за взаємною згодою сторін передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 748,47 грн. пені за період з 13.02.2012р. по 17.07.2012р.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми.
Перевіривши розрахунок позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 148,86 грн. 3% річних за період з 13.02.2012р. по 17.07.2012р.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів повної та своєчасної оплати за виконані роботи згідно договору, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.
За таких обставин та керуючись ст.ст. 193, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Янко»(49112, м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, б. 1-К, код ЄДРПОУ 23646934) на користь Публічного акціонерного товариства Проектний та проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, б. 21, код ЄДРПОУ 01416760) суму боргу в розмірі 11 610,00 грн. (одинадцять тисяч шістсот десять грн. 00 коп.), суму пені в розмірі 748,47 грн. (сімсот сорок вісім грн. 47 коп.); трьох відсотків річних в розмірі 148,86 грн. (сто сорок вісім грн. 86 коп.), витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 12.09.2012р.